3. Мимовільне і довільне, смислове та механічне запам’ятовування. Значення дозування та повторення матеріалу в розвитку пам’яті.

Перші прояви навмисного, довільного запам’ятовування з’являються лише в середині дошкільного віку, на четвертом-пятому році життя, що пов’язане із значним розвитком в цьому віці другої сигнальної системи і посиленням її ролі в регуляції поведінки дитини. Спочатку навмисне запам’ятовування і відтворення виникають при виконанні дитиною яких-небудь доручень або завдань, особливо якщо вони безпосередньо пов’язані з основним видом діяльності дітей цього віку — грою. Інтерес до гри сприяє розвитку навмисної пам’яті, оскільки створює сильну емоційну основу для запам’ятовування і відтворення необхідних дій. Як показало дослідження Істоміної, навмисне запам’ятовування дітьми-дошкільнятами навіть невеликої кількості слів набагато краще відбувається в умовах гри (коли діти запам’ятовують слова для виконання певних «ігрових доручень»), чим тоді, коли вони запам’ятовують їх в умовах штучного лабораторного експерименту, при проведенні якого їм просто пропонують запам’ятати слова.

Опанування довільних форм пам'яті включає декілька етапів. На першому з них дитина починає виділяти лише саме завдання запам'ятати і пригадати, ще не володіючи необхідними прийомами. При цьому завдання пригадати виділяється ранішим. Завдання запам'ятати виникає в результаті досвіду пригадування, коли дитя починає усвідомлювати, що якщо він не постарається запам'ятати, то потім не зможе і відтворити необхідне.

Велика частина дітей шести років вже прагне до пригадування слів без назви опорних зображень. Не дивлячись на істотні досягнення в опануванні довільного запам'ятовування пануючим виглядом пам'яті навіть до кінця дошкільного віку залишається пам'ять мимовільна. До довільного запам'ятовування і відтворення діти звертаються в порівняно окремих випадках, коли відповідні завдання виникають в їх діяльності або коли цього вимагають дорослі.

Мимовільне запам'ятовування, пов'язане з активною розумовою роботою дітей над певним матеріалом, залишається до кінця дошкільного дитинства значно продуктивнішим, ніж довільне запам'ятовування того ж матеріалу.

Відмінною рисою дитячої пам’яті є її наочно-образний характер. Дитина краще запам’ятовує предмети і картини, а із словесного матеріалу — переважно образні і емоційно насичені розповіді і описи. Відсторонені поняття і міркування, які ще погано розуміються, не запам’ятовуються маленькими дітьми. Через обмеженість життєвого досвіду у дітей ще недостатньо розвинені абстрактивні зв’язки, і їх пам’ять спирається головним чином на наочно сприйняті відносини предметів. Переважання у дітей наочно-образної пам’яті не означає відсутності у них словесно-логічної пам’яті. Навпаки, остання розвивається швидко, але для свого функціонування вимагає постійного підкріплення з боку безпосередніх (наочних) подразників.

Осмислене запам’ятовування розпочинає розвиватися у дітей з появою у них мови і в подальшому все більш удосконалюється, як у зв’язку з подальшим розвитком мови, так і у міру накопичення життєвого досвіду. Якщо в перші два-три роки життя тимчасових зв’язків у дітей ще мало, то надалі, у міру розвитку мови і накопичення досвіду, кількість і ступінь систематизованості зв’язків різко зростають. Завдяки цьому одне і те ж зовнішнє враження зв’язується з багатьма іншими, результатом чого є велика міцність пам’яті і постійно зростаюча свідомість. До механічного запам’ятовування діти вдаються лише тоді, коли їм важко зрозуміти матеріал. Таке запам’ятовування і у дітей дає гірші результати, чим осмислене запам’ятовування. Деяке виключення складає лише заучування добре ритмізованного безглуздого матеріалу (наприклад, різних скоромовок, лічилок і т. п.), запам’ятовування якого полегшується ритмом вимовляння, що допомагає кращій диференційовці окремих частин матеріалу. У решті всіх випадків безглуздий матеріал запам’ятовується дітьми навіть гірше, ніж дорослими. Так, дослідження запам’ятовування безглуздих складів дітьми і дорослими показало, що діти 7—12 років запам’ятовують їх в 2—2,5 разу менше, ніж дорослі (дані Леонтьєва). Це пояснюється тим, що у дорослих є більше різних асоціацій, завдяки чому вони частіше пов’язують безглуздий матеріал з чим-небудь осмисленим.

Підсумки та висновки заняття