14

Міністерство освіти та науки України

Запорізький педагогічний коледж

Лекція

з навчальної дисципліни «Дитяча психологія»

по темі «Виникнення передумов розвитку особистості у немовляти та в ранньому віці»

Мета навчального заняття:

Пізнавальна: продовжувати знайомити студентів із поняттями «особистість», «самосвідомість», «ситуативність поведінки», «криза 3-х років», формувати у студентів уявлення про особливості перших уявлень про себе, формування образу «Я» у дитини, про роль оцінки поведінки дитини дорослим.

Розвиваюча: уміння інтегрувати знання з загальної психології, практики та дитячої психології, аналізувати навчальний матеріал, систематизувати та узагальнювати його, робити самостійні висновки.

Виховна: виховувати професійно-педагогічну культуру студентів, старанність у навчанні, відповідальне ставлення за формування та розвиток особистості дитини раннього віку.

Професійна: працювати над становленням наукового світогляду майбутнього педагога, пов’язавши зміст курсу з практикою, досвідом студентів.

Ключові поняття теми: ситуативність поведінки, криза 3-х років, самосвідомість.

Студенти повинні знати: ключові поняття теми, особливості передумов формування особистості у немовлячому та ранньому віці.

Студенти мають вміти: : орієнтуватися в особливостях формування та розвитку особистості дитини немовлячого та раннього віку, їх передумовах, складати рекомендації для батьків по формуванню правильної самосвідомості дитини.

Тип заняття: шкільна лекція.

Література:

1. Мухина В.С. гл. ІІ § 1 ст 65-66, гл. ІІ § 2

2. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі» - К.: Світич, 2008

3. Коментар до базового компоненту ДО в Україні – К.: Дошкільне виховання,2003, ст. 59-70

Завдання для самостійного опрацювання

Розробити пам’ятку для батьків «Роль оцінки поведінки дитини дорослим»

Підготувати повідомлення «Формування образу «Я», «Я-сам». Криза 3-х років»

Хід проведення згідно плану

1. Вік немовляти як період розвитку передумов формування особистості. Виділення близьких дорослих. Диференціація своїх та чужих.

2. Відношення до навколишнього світу. Особливості перших уявлень про себе. Ім’я як перша ланка структури самосвідомості.

3. Ситуативність поведінки дитини.

4. Роль оцінки поведінки дитини дорослим.

5. Формування образу «Я», «Я-сам». Криза 3-х років.

І. Організація студентів: ознайомлення з темою, планом заняття та його метою.

ІІ. Опитування студентів по попередній темі.

А) фронтальне опитування

- Яку тему ми вивчали на попередньому занятті?

• Що ми маємо на увазі, коли говоримо про характер? Дайте визначення даному поняттю.

• Які фізіологічні основи характеру?

• Що ми називаємо рисами характеру? Які риси характеру виділяють?

• Коли у дітей з’являються перші прояви характеру?

- Як вони формуються далі?

• Дайте визначення поняттю «здібності».

• Які фізіологічні основи здібностей?

• Що таке задатки?

• Як співвідносяться задатки та здібності? Інтереси та здібності?

• Які види здібностей виділяють?

Б) написання студентами самостійної роботи

1 варіант

1. Назвіть умови формування характеру дошкільника.

2. Вирішення завдання №303 зі збірника Мерліна В.С. ст. 206

3. Назвіть умови розвитку здібностей дітей дошкільного віку.

2 варіант

1. Вкажіть особливості організації навчально-виховного процесу з урахуванням індивідуальних особливостей характеру дошкільника

2. Вирішення завдання №304 зі збірника Мерліна В.С. ст. 207-208

3. Яку дитину називають обдарованою? Які ознаки обдарованості можна спостерігати в ранньому віці? (характеристики обдарованої дитини)

3 варіант

1. Обґрунтуйте вплив соціального середовища на формування характеру.

2. Вирішення завдання №289 зі збірника Мерліна В.С. ст. 192

3. Які особливості прояву здібностей в дошкільному віці?

IV. Пояснення нового матеріалу

Мотивація навчальної діяльності.

Актуалізація опорних знань студентів.

• Дайте визначення поняттю «особистість».

• Які змістовні ознаки особистості виділяють? (активність, цілісність, вираження, незавершеність, відкритість, саморозвиток, саморегуляція)

• Яка структура особистості?

• Як Ви вважаєте, коли починають закладатися передумови формування особистості? Чому?

1. Вік немовляти як період розвитку передумов формування особистості. Виділення близьких дорослих. Диференціація своїх та чужих.

Особистість—це індивід із соціально зумовленою системою вищих психічних якостей, що визначається залученістю людини до суспільних, культурних, історичних відносин. Ця система виявляється і формується в процесі свідомої продуктивної діяльності і спілкування. Особистість опосередковує та визначає рівень взаємозв’язків індивіда з суспільним та природним середовищем.

Програма «Я у Світі» акцентує увагу педагога на необхідності виховувати дошкільника як свідому особистість. – д.з. виписати ознаки свідомої особистості за Методичними аспектами реалізації Базової програми ст. 8-9

Структура особистості дошкільника:

• дитячий світогляд

• базові якості

• потребово-мотиваційна сфера

• вольва сфера

• емоційна сфера

• самосвідомість – коментар до БК ст. 64-68

Перший складник усвідомлення себе («Я Сам») виникає у перші місяці життя немовляти (розглядає свої кінцівки, зосереджує увагу на людях взагалі, дітях зокрема). Тримісячні малюки вже володіють зародковим почуттям «Я», певним відчуттям свого тіла як окремої істоти. Протягом першого року життя діти дедалі краще усвідомлюють, які саме реакції дорослих викликають ті чи інші їх дії. З дорослішанням вони все краще підмічають закономірності, які допомагають їм виокремити своє «Я» від інших людей.

Емоційна взаємодія дитини із дорослим — це фундаментальний чинник розвитку її особистості та психічного здоров'я у дорослому віці.

Наприкінці першого місяця дитина вперше ніби «визнає» матір: пильно й осмислено дивиться в її очі, неквапно й широко їй усміхається. У маляти з'являється весела міміка, блиск оченят, воно глибоко дихає, простягає ручки, перебирає ніжками. Тривалість такого емоційно-мімічного стану стає довшою, він переноситься й на інших людей, які звертаються до дитини. Це — потреба в людині, у спілкуванні з нею.

Психологи називають комплекс пожвавлення першою формою людської поведінки. Саме в період новонародженості дитина починає виокремлювати людське обличчя як соціальний об'єкт, на який спрямовує свою поведінку, виявляючи рухи, які реалізують цю спрямованість. Дитина звертається до дорослого всім своїм єством. Батьки стають центром світу, засобом розуміння його та інших людей. Дозрівання та розвиток дитини в період новонародженості залежать від того, наскільки дорослий уміє відповісти на її поведінку, заохочення до взаємодії.

Комплекс пожвавлення є початком психічного життя, свідченням того, що склалась сприятлива соціальна ситуація розвитку, яку Л. Виготський назвав ситуацією Ми (пра-Ми), єдністю матері та дитини. Суть її полягає в тому, що вся активність дитини вплетена в життя і діяльність дорослого, який доглядає за нею.

Новонароджений швидко вчиться розрізняти знайомі та незнайомі обличчя, стежити за рухами дорослого. Експерименти підтверджують вибіркову спрямованість дитини на різні зображення: якщо їй пропонують на вибір кілька зображень, то людське обличчя вона розглядає найдовше.

Протягом першого півріччя дитина починає розрізняти серед інших об'єктів людину. Вже з трьох місяців вона пізнає матір, зосереджує увагу на інших людях, фіксує їх зором і слухом, у чотири-п'ять — розрізняє близьких та чужих людей; у вісім-дев'ять — при спілкуванні з дорослими виникають і перші ігри. Згодом дитина починає гратися сама, надаючи перевагу грі з дорослими.

Після дев'ятого місяця дитина починає відповідати дорослому звуками, повторюючи ті, які чує від нього.

Слово дорослого починає регулювати поведінку дітей уже наприкінці першого року їх життя. Діти в цей час розуміють до 10—20 слів. Вони можуть виконувати завчені рухи при їх називанні, виконувати прості доручення — вибирати предмети за вказівкою, припиняти дію з ними під впливом заборони «не можна!». На кінець першого року життя діти вимовляють перші слова: «мама», «тато», «на», «дай» тощо. Спілкування з дитиною на цій стадії розвитку її мовлення ще досить ускладнене і доступне лише близьким їй людям. Але це вже мовне спілкування, що відкриває можливості дитини для засвоєння людського досвіду, нових перспектив її виховання.

Отже, специфіка психіки новонародженого полягає в орієнтації його індивідуальної організації на розвиток у соціальному оточенні.