Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекція №1 предмет дитячої психології.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
163.84 Кб
Скачать

18

Міністерство освіти та науки України

Запорізький педагогічний коледж

Лекція №1

з навчальної дисципліни «Дитяча психологія»

тема «Предмет дитячої психології та її завдання»

Розглянуто і схвалено

на засіданні викладачів

дошкільних дисциплін

протокол № ____від _____2010-12-16

голова комісії_________Л.А.Чуйкіна

Викладач Сугатська Н.С.

2014

План

  1. Дитяча психологія як наука про психічний розвиток дитини. Предмет дитячої психології, її зміст.

  2. Завдання і місце в системі наук про дитину.

  3. Історичний огляд розвитку науки та сучасні її напрямки.

  4. Значення дитячої психології у формуванні педагогічного світогляду вихователя дошкільного закладу.

Мета навчального заняття:

Пізнавальна: провести короткий огляд програми курсу, ознайомити студентів із поняттями «дитинство», «дитяча психологія», із предметом дитячої психології, методами вивчення предмету, дати список обов’язкової та додаткової літератури.

Розвиваюча: формувати пізнавальний інтерес до предмету дитячої психології, уміння аналізувати навчальний матеріал, порівнювати життєвий досвід з науковими знаннями, робити умовиводи.

Виховна: виховувати професійно-педагогічну культуру студентів, прагнення до оволодіння знаннями із даної навчальної дисципліни, .

Професійна: працювати над становленням наукового світогляду майбутнього педагога, пов’язавши зміст курсу з практикою, досвідом студентів.

Ключові поняття теми: дитяча психологія, предмет дитячої психології, дитинство.

Студенти повинні знати: ключові поняття теми, методи вивчення предмету, зміст дитячої психології, її завдання, місце в системі наук, сучасні її напрямки та теоретичні концепції.

Студенти мають вміти: орієнтуватися в потоці нових видань, психологічної літератури, працювати з нею: аналізувати, порівнювати різні факти, джерела інформації, конспектувати потрібний матеріал; давати визначення поняттям «дитяча психологія», «дитинство», робити історичний огляд розвитку науки та сучасних її напрямків.

Тип заняття: установча лекція.

Література:

  1. Заброцький М.М. Основи вікової психології. Навч. пос. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2009, ст. 5-15

  2. Скрипченко О.В. Вікова та педагогічна психологія. Навч. пос. – К.: Каравела, 2008, ст. 6-8,13-39

Завдання для самостійного опрацювання до теми

Підготувати доповідь на тему «Значення дитячої психології у формуванні педагогічного світогляду вихователя дітей дошкільного віку».

Хід проведення

І. Організація студентів: ознайомлення з темою, метою та планом заняття.

Виставка літератури:

ознайомлення зі списком обов’язкової та додаткової літератури, характеристика підручників і посібників.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Розповідь притчі «Мудрий вчитель».

  • У чому суть даної притчі? Яка її цінність для Вас, як майбутніх вихователів?

Бесіда на тему «Значення знань із навчальної дисципліни «Дитяча психологія» для майбутньої професійної діяльності вихователів дошкільних закладів освіти та особиста відповідальність за долю вихованців»

ІІІ. Актуалізація опорних знань студентів:

  • Що вивчає наука психологія? Або що є предметом науки психології?

  • Як Ви вважаєте, а що є предметом «Дитячої психології?

ІV. Пояснення нового матеріалу

  1. Дитяча психологія як наука про психічний розвиток дитини.

Психологія виникла у ХVІІ ст. пізніше в ній відбулася диференціація, в рез. чого утворився ряд психол. наук. Однією із гілок була генетична психологія (її предмет – вивчення розвитку психіки тварин та людини). Потім генетична психологія розділилася на порівняльну психологію, психологію народів або етнопсихологію і вікову психологію (середина ХІХ ст.). Як і будь-яка галузь психологічної науки, вікова психологія зосереджена на проблемах психічного життя людини, виокремлюючи в ньому обумовлені віковим розвитком особливості, тенденції, процеси.

Вікова психологія є галуззю психологічної науки про індивідуальний розвиток людської психіки в онтогенезі.

   Вікова психологія — галузь психологічної науки, яка вивчає особливості психічного та особистісного розвитку людини на різних етапах її життя.

Теоретичні відкриття у віковій психології розширюють можливості її практичного застосування. Наприклад, об'єктивна необхідність активізації й оптимізації процесів навчання та виховання дітей зумовила виникнення такої сфери психологічної практики, як контроль над процесами дитячого розвитку. Подібно до того, як педіатр стежить за фізичним здоров'ям дітей, дитячий психолог з'ясовує, чи правильно розвивається і функціонує психіка дитини, в чому полягають імовірні відхилення в її розвитку і як можна попередити чи компенсувати їх. Особливість вікової психології полягає в тому, що вона має справу зі специфічними одиницями аналізу, якими є вік, віковий період розвитку тощо. При цьому вік не зводиться до суми окремих психічних процесів, не розглядається як календарна дата. Він, за визначенням російського і українського психолога Льва Виготського (1896—1934), є відносно замкнутим циклом розвитку людини, який має свою структуру та динаміку. Тривалість віку визначається його внутрішнім змістом, бо, як відомо, є періоди розвитку, навіть своєрідні “епохи”, що дорівнюють одному, трьом, п'яти рокам. Хронологічний (паспортний) вік і психічний вік не є тотожними феноменами. Хронологічний вік — лише координата відліку та зовнішня межа, на тлі якої відбувається психічний розвиток особистості.    У віковій психології виразно виявляються відмінності в методології досліджень, мові опису. Наприклад, швейцарський психолог Жан Піаже (1896—1980) послуговувався мовою математики та біології (“групування”, “операція”, “асиміляція”, “адаптація” та ін.), австрійський невропатолог, психіатр, засновник теорії і практики психоаналізу Зігмунд Фройд (1856—1939) використовував мову біології, медицини і філософії (“несвідоме”, “свідоме”, “страждаюче Я” та ін.). У психоаналітичному сенсі Я — психічна інстанція особистості, яка прагне контролювати всі її психічні процеси. У психіці воно репрезентує передусвідомлене, контролює вимоги інстинктів (Воно).