6. Класифікація норм права '
Види юридичних норм винятково різноманітні, і в основі їхньої класифікації лежить багато критеріїв. Найбільш рання класифікація, що дійшла з Древнього Рима, поділяє норми за характером дії на ті, що зобов’язують, забороняють, дозволяють і карають.
Сучасні класифікації:
1. За предметом правового регулювання – розрізняють державно-правові (конституційні), адміністративні, цивільно-правові (майнові), кримінально-правові норми і правові норми інших галузей права.
2. За специфікою правового регулювання - галузеві норми поділяють на матеріальні і процесуальні.
Матеріальні норми закріплюють права та обов'язки учасників правовідносин, процесуальні норми регулюють процедурний порядок реалізації правових розпоряджень.
3. За характером змісту виділяють - норми-декларації, норми-дефініції, норми-розпорядження.
- Норми-декларації закріплюють правові принципи, цілі і завдання.
- Норми-дефініції містять формулювання легальних, тобто законодавчих, визначень правових понять, таких як злочин, покарання, договір.
- Норми-розпорядження містять правила поведінки учасників правових відносин.
4. За способом впливу на суб'єктів права норми поділяють на зобов'язуючі, забороняють і провоуповноважуючі.
- Зобов'язуючі норми покладають на суб'єктів обов'язку.
- Норми, що забороняють, накладають заборону на здійснення визначених дій.
- Правоуповноважуючі норми надають суб'єктам визначені правомочності.
5. За ступенем обов'язковості виділяють - імперативні і диспозитивні норми.
- Імперативні норми містять категоричні розпорядження, що не можуть бути змінені по розсуду суб'єктів права. Такі, наприклад, норми адміністративного (управлінського) права.
- Диспозитивні норми передбачають можливість угоди між учасниками правових відносин. Дані норми найбільш характерні для цивільного права.
6. За функціональним призначеням норми права поділяють - на регулятивні й охоронні.
- Регулятивні норми визначають модель поводження суб'єктів і тим самим регулюють суспільні відносини.
- Охоронні норми визначають засобу захисту прав і законних інтересів. До охоронних норм відносять норми адміністративного і карного права.
За колом суб'єктів розрізняють - загальні і спеціальні норми
Загальні норми поширюються на всіх громадян,
спеціальні норми діють у відношенні визначеної категорії обличчя: пенсіонерів, студентів, військовослужбовців і інших категорій громадян.
У юридичній літературі зустрічаються класифікації норм, засновані і на інших критеріях:
а) по юридичній чинності розрізняють норми законів і підзаконних актів; б) по сфері дії виділяють норми федеральних і республіканських актів; в) по тривалості — постійні і тимчасові норми.
Однак ці класифікації в більшому ступені відносяться до нормативних актів.
7. Особливості викладу правових норм у статтях нормативних актів
Норми права закріплюються в статтях нормативних актів, але при цьому мають різноманітні форми і неоднакові способи викладу, обумовлені специфікою галузей права й особливостями законодавчої техніки.
Формами виразу норм права виступають статті нормативних актів. У багатьох випадках норми права не збігаються з формами свого виразу: гіпотези, диспозиції, санкції з метою економії законодавчого матеріалу викладаються в різних статтях нормативного акту; іноді — у статтях різних нормативних актів.
У зв'язку з цим розрізняють три варіанти викладу правових норм:
- перший являє собою виклад норми права в одній статті. У першому варіанті викладені норми Конституції про права і свободи громадян
- другий складається у викладі декількох норм права в одній статті. Цей варіант широко використовується в цивільному праві.
- третій полягає в описі норми права в декількох статтях нормативного акта. У третьому варіанті викладена більшість кримінально-правових норм, гіпотези яких знаходяться в Загальній частині Кримінального кодексу, а диспозиції і санкції - у статтях Особливої частини, що характеризують конкретні злочини, види і розміри покарань.
Способи викладу юридичних норм являють собою прийоми опису правових заборон, дозволів і зв'язувань.
За характером викладу правових норм у статтях прийнято виділяти способи :
- прямий. Прямий спосіб викладу правової норми полягає в повному фіксуванні правової інформації в статті нормативного акта. Такий спосіб найбільш прийнятний для правозастосовчих органів і громадян, тому що дає вичерпну характеристику.
- відсильний - полягає в неповному викладі правової інформації в статті нормативного акта, однак при цьому робиться посилання на конкретну чи статтю частину статті. Прикладом такого способу можуть служити норми Кримінального кодексу, що містять посилання на інші статті
- бланкетний. При цьому способі має місце неповний виклад правової інформації в статті закону, що вимагає залучення інших нормативних актів. Наприклад, при незаконному озброєнні для з'ясування відповідної норми Кримінального кодексу повинен бути використаний Закон "Про зброю".
За характером нормативного узагальнення розрізняють абстрактний і казуїстичний способи викладу нормативного матеріалу.
Абстрактний спосіб являє собою виклад правових розпоряджень в узагальненому виді, що дозволяє застосовувати норми права до великої кількості подібних випадків. Даний спосіб широко використовується законодавцем, тому що значно заощаджує законодавчий матеріал і дозволяє створювати високотехнічні закони.
Казуїстичний спосіб полягає у викладі правових приписів шляхом вказівки індивідуальних ознак (казусів), що припускає застосування норми в конкретних випадках. Цей спосіб найбільш характерний для тих галузей і правових інститутів, що зв'язані з необхідністю обліку (фіксації) конкретних умов, факторів і обставин для правового регулювання й охорони благ, що захищаються.