Структура і склад правовідносин
У юридичній науці правовідносини розглядаються як явище, що має складну структуру і визначений склад.
Під структурою правовідносини розуміються внутрішня будова і взаємозв'язок його елементів. Структуру правовідносин утворюють три елементи: суб'єкти правовідносини, зміст правовідносин та об'єкт правовідносин.
Суб'єктами правовідносин є його учасники (сторони), за іншою термінологією — контрагенти.
Юридичний зміст правовідносин утворять суб'єктивні права і юридичні обов'язки суб'єктів. Матеріальний зміст правовідносини являє собою поводження сторін (дія або бездіяльність), зв'язане з реалізацією приналежних їм прав і обов'язків.
Об'єкти правовідносини - те, з приводу чого чи заради чого суб'єкти вступають у правовий зв'язок. Об'єктами правовідносин виступають різноманітні матеріальні і нематеріальні блага.
У світлі нового системного підходу (автор— В.Н.Протасов) правовідносини мають не тільки структуру, але і склад.
Склад правовідносини утворять два елементи: його учасники - суб'єкти. Їх права та обов'язки у складі правовідносин виступають як юридичні властивості учасників правовідносини, а не як самостійні елементи правовідносин.
Структуру правовідносин утворюють відносини між суб'єктами, тобто їх правові зв'язки.
У процесі функціонування структура правовідносин визначається , з одного боку - змістом прав і обов'язків суб'єктів (юридична структура), з іншого боку - вона проявляється у поведінці суб'єктів у ході реалізації їх прав і обов'язків (фактична структура). При збігу юридичної і фактичної структур правовідносин має місце правомірна поведінка, при розбіжності — правопорушення або девіантна (відхилена) поведінка.
3. Суб'єкти правовідносини
Учасниками правовідносини можуть виступати фізичні, юридичні особи і держава.
Фізичними особами є індивідуальні суб'єкти: громадяни, іноземці, особи з подвійним громадянством, особи без громадянства.
Юридичними особами виступають колективні суб'єкти: підприємства, організації та установи. Юридичні особи мають три ознаки: організаційна єдність, відособлена майно і здатність виступати в правовідносинах від власного імені, у тому числі як позивача і відповідача.
Держава як суб'єкт правовідносин має ряд відмітних ознак: держава — суб'єкт політичний, владний і суверенний. Це означає, що держава не залежить від інших суб'єктів права, установлює статус всіх учасників правовідносин і виступає як суб'єкт міжнародних відносин.
Характер і ступінь участі суб'єктів у правовідносинах визначаються їхньою правосуб'єктністю.
Правосубьєктність містить у собі три юридичних властивості: правоздатність, дієздатність і деліктоздатність.
Правоздатність— це передбачена нормами права можливість мати права і нести обов'язку. Закон виділяє правоздатність усіх фізичних осіб, незалежно від віку і стану психіки. Правоздатність виникає в момент народження і припиняється смертю.
Дієздатність — це здатність самостійно (самотужки) здійснювати права й обов'язки. Дієздатність залежить від віку і стану психічного здоров'я. Обсяг дієздатності може бути повним або неповної. Цілком дієздатні особи вправі робити будь-які юридично значимі дії. Дієздатність у повному обсязі в силу закону настає з 18-ти років, а у випадку вступу в шлюб — з 16-ти років.
Дієздатність може бути обмежена за рішенням суду тільки у відношенні алкоголіків і наркоманів. Недієздатними можуть бути визнані психічно хворі або недоумкуваті, котрі не розуміють фактичний характер і соціальну значимість своїх дій.
Обсяг неповної дієздатності складається з двох елементів: емансипованих правових повноважень і опікуваних прав. Перші належать суб'єкту безроздільно, другі - забезпечуються за допомогою законних представників (батьки, опікуни, попечителі, дитячі установи).
Підлітки у віці від 14 до 18 років мають неповну дієздатність. Вони вправі самостійно робити дрібні побутові угоди, розпоряджатися своїм заробітком (стипендією), робити грошові внески. Інші юридично значимі дії вони вправі робити за згодою батьків, попечителів, педагогів.
Малолітні у віці від 6 до 14 років мають часткову дієздатність і вправі самостійно робити тільки дрібні побутові угоди. В інших юридично значимих діях їх замішають батьки або опікуни.
Деліктоздатність - являє собою здатність нести відповідальність за допущене правопорушення (делікт). Деліктоздатність — це пасивна сторона дієздатності і як така залежить від віку і стану психіки. Деліктоздатністю не володіють недієздатні (по цивільних справах), малолітні і неосудні (по адміністративних і кримінальних справах).
У теорії права розрізняють два види правосуб'єктності: загальну і спеціальну.
Загальну правосуб'єктність мають громадяни, що досягли повноліття і не визнані судом недієздатними. Вони вправі вступати в будь-які правовідносини, за винятком правовідносин, що вимагають наявності спеціальної правосуб'єктності.
Спеціальною правосуб'єктністю повинні володіти судді і політики, для яких встановлений підвищений віковий ценз. Наприклад, суддя повинний мати вік не менш 25 років, кандидат у президенти — не менш 35 років і вищу освіту.
Правоздатність юридичних осіб виникає одночасно з дієздатністю і називається праводієздатністю. Праводієздатність владних органів іменується компетенцією