Додаткова:

1. Давід Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. – М., 1998. – 453 с.

2. Землянська В. Англія очима юриста / В. Землянська // Право України. - 2002. - № 8. - С. 125-133.

Тема № 13. Основи конституційного

права Італії – 2 год.

Питання, що виносяться на розгляд на семінарському занятті:

1. Характеристика конституції Італії. Форма держави Італії.

2. Основи правового статусу особи за Конституцією Італії.

3. Правове регулювання інститутів безпосередньої демократії та політичних партій. Партійна система Італії.

4. Законодавча влада Італії: структура, порядок формування та повноваження.

5. Виконавча влада Італії: структура, порядок формування та повноваження. Місце президента в системі органів державної влади Італії. Уряд Італії.

6. Судова влада Італії: система, порядок формування, компетенція. Конституційний контроль у Італії.

7. Регіональне і місцеве управління та самоврядування.

Методичні рекомендації

Готуючись до семінарського заняття із даної теми, слід відзначити, що італійська Конституція – це багатоплановий, ретельно і детально пророблений політико-юридичний документ. Вона не має окремої преамбули. Філософські установки, соціально-правові основи та юридичні принципи відбиті безпосередньо у відповідних розділах самого конституційного тексту. Тим самим (як це прийнято вважати в італійській конституційній доктрині) підвищується юридична значущість і обов’язковість конституційних принципів і норм, що стосуються загальних питань державного устрою, демократичного характеру італійської держави та його прихильності до забезпечення громадянських прав і свобод.

В італійській Конституції, хоча в ній окремо не згадується про принцип поділу влади, чітко розмежовані три основні державні функції: законодавча влада належить парламенту й обласним ра­дам у межах їхньої компетенції; виконавча влада є прерогативою Президента Республіки, міністрів і органів виконавчої влади областей, провінцій і комун; судова влада входить до компетенції різних судових органів, включаючи Конституційний суд.

Особливе місце в італійській Конституції посідають взаємини між дер­жавою і католицькою церквою. Значною мірою це пояснюється не тільки католицькими традиціями Італії, а й тим, що на її тери­торії, у Римі, розташований Ватикан – релігійний і адміністра­тивний центр католицької церкви, а римський первосвященик – Папа – за традицією є римським єпископом.

Потрібно звернути особливу увагу на парламент Італії, який складається з Палати депутатів і Сенату, що мають практично рівний статус. Рівність палат юридично порушується тільки тоді, коли вони приймають рішення спільно (вибори Президента Республіки, призначення членів Конституційного суду, Вищої ради магістратури тощо), оскільки Сенат — удвічі менша за чисельністю палата. Але й у цьому разі нерівність палат ілюзорна: депутати й сенатори голосують не за приналежністю до своїх палат, а за при­належністю до своїх партійних фракцій. Нарешті, рівність палат виявляється в однаковому праві домагатися відставки уряду, відмовляючи йому в довірі чи виражаючи недовіру.

Що стосується глави держави, то його повноваження досить великі; реальне використання конституційних прав значною мірою залежить від особи­стості Президента, його особистісних рис. Президент є главою держави і представляє національну єдність.

При підготовці до семінарського заняття студентам потрібно визначитися із урядом Італії, розглянути його структуру, функції та повноваження. Уряд – найбільш активний орган виконавчої влади, включає голову Ради міністрів і міністрів.