6. Підготувати реферати за темами:

• Основні етапи становлення конституціоналізму в Німеччині.

• Виборча система Німеччини.

• Вертикальний розподіл влади в Німеччині: «спеціалізація» федерального, земельного та комунального рівнів.

Література: Основна

1. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник / А.З. Георгіца. – Тернопіль: “Астон”, 2003. – С. 391- 420.

2. Іванов В.І., Стовпець В.Г., Сухолітко Л.А. Конституційне право зарубіжних країн. Навчальний посібник / За ред. докт. юрид. наук, проф.. В.М. Іванова та докт. юрид. наук, проф. О.І. Арсені. – Одеса: ОНМУ, 2002. – С. 289.

3. Конституции зарубежных государств: учебное пособие. Составитель В.В. Маклаков. - М.: Изд-во «БЕК», 1996. – С. 241-287.

4. Конституційне право зарубіжних країн: навч.посібник / В.О. Ріяка (керівник авт.кол.), В.С. Семенов, М.В. Цвік та ін.; За заг. ред В.О. Ріяки. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 209-219; 261-264; 300-301; 377, 403, 462, 487, 504.

5. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. Посібник / М.С. Горшеньова, К.О. Закоморна, В.О. Ріяка та ін.; За заг.ред. – 2-е вид., допов. і перероб. - К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 200-214; 283; 334; 391; 436; 459; 514; 536.

6. Страшун Б.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник / Б.А. Страшун. - М.: Изд-во «БЕК», 1996. – С. 325-352.

7. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран: Учебник / В.Е. Чиркин. – М.: Норма, 2010. - С. 323-346.

8. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник / В.М. Шаповал. - К.: “Вища школа”, 1997. - С. 179-228.

9. Якушев А.В. Конституционное право зарубежных стран (курс лекций) / А.В. Якушев. – М.: Изд-во «ПРИОР», 2000. - С. 166-176.

Додаткова:

1. Давід Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. – М., 1998. – 453 с.

2. Хессе К. Основы конституционного права ФРГ.- М., 1981. – С. 347.

Тема № 11. Основи конституційного

права Франції – 2 год.

1. Конституція Франції: історія прийняття, структура та загальна характеристика. Загальна характеристика форми держави у Франції.

2. Основи правового статусу особи за Конституцією Франції.

3. Правове регулювання об’єднань громадян та інститутів безпосередньої демократії.

4. Законодавча влада Франції. Структура, порядок формування та повноваження парламенту Франції.

5. Виконавча влада Франції. Місце президента в системі органів державної влади Франції. Уряд Франції.

6. Судова влада Франції: система, порядок формування, компетенція. Конституційний контроль у Франції.

7. Державно-територіальний устрій Франції. Регіональне і місцеве самоврядування та управління Франції.

Методичні рекомендації

Готуючись до семінарського заняття із зазначеної теми, студенти, в першу чергу, повинні ознайомитися із Конституцією Франції, прийнятою в 1958 році, розглянути її структуру та основні положення.

Головна риса Конституції Франції – концентрація політичної влади в руках виконавчих органів. Зосередження влади в руках глави держави – один із проявів конституційно закріпленої авторитарної тенденції у французькому політичному режимі. Президент займає вершину ієрархії органів державної влади. А тому потрібно з'ясувати його правововий статус та повноваження, насамперед, в галузі законодавства.

Що стосується парламенту Франції, то він складається з двох палат – Національних зборів та Сенату. Основна функція парламенту – прийняття законів – сильно обмежена Конституцією. Конституція точно визначає коло питань, з яких парламент має право видавати закони. Права парламенту обмежено й у фінансовій сфері. В контексті цього навчального питання студентам (курсантам) потрібно дослідити структуру, порядок формування та повноваження парламенту Франції.

Уряд Франції – Рада міністрів. До складу уряду входять прем’єр-міністр – глава уряду, міністри, що очолюють міністерства, і державні секретарі, що очолюють підрозділи окремих міністерств.

Процес концентрації політичної влади в руках виконавчих органів спричинив зміну статусу парламенту. Урядовій владі надано широкі можливості для впливу на парламент.

Потрібно також визначитись із судовою владою Франції, а саме системою, порядком формування та компетенцією.

В ході підходовки до заняття, значну увагу необхідно приділити поняттю місцевого самоуправління. Територіальними самоврядними колективами Франції, що мають виборні органи самоврядування, є регіони, департаменти та комуни.