Додаткова

1. Лысенко В.И. Выборы и представительные органы в новой Европе: политологический опыт и тенденции 80-90-х годов. Институт гос-ва и права. - М.: «Наука», 1994.- 150 с.

2. Избирательные системы восточно-европейских стран: новое законодательство в действии // Юридический вестник, 1994. - № 2. - С. 54 - 59.

Тема № 6. Система органів державної влади

в зарубіжних країнах – 2 год.

1. Принципи організації та функціонування системи вищих органів державної влади.

2. Парламент: поняття, системи формування, повноваження. Бікамеральні парламенти.

3. Законодавчий процес у парламентах зарубіжних країн та його стадії. Конституційно - правовий статус депутатів в зарубіжних країнах.

4. Глава держави в зарубіжних країнах та його місце в системі вищих органів влади. Монарх, його юридичний і фактичний статус в різних країнах. Статус та повноваження президента в зарубіжних державах.

5. Уряд у зарубіжних країнах: поняття та види. Місце уряду в системі влади зарубіжних країн. Порядок формування та структура урядів у зарубіжних країнах.

6. Форми парламентського контролю.

Методичні рекомендації

Державні функції в кожній країні здійснюються розгалуженою системою органів. Вищі органи держави — парламент, глава держави і уряд, верховний суд — реалізують основні владні повноваження, а їхня діяльність набуває політичної значу­щості. Проаналізувавши роботу ви­щих органів, можна визначити, на яких засадах функціонує державний механізм у цілому. Реальне становище і роль цих органів у механізмі здійснення владних повноважень залежать від форми правління, політичного режиму, історичних і національних особливостей, соціально-політичної ситуації, яка складається в країні в той чи інший період її розвитку.

Істотним важелем у механізмі державного управління суспільства зарубіжних країн є глава держави. Він начебто вивершує всю систему органів влади и управління, і юридично йому в цій системі належить першорядне місце. У більшості зарубіжних країн функції глави держави доручаються одноособовому органу. Залежно від форми правління — це або президент, або монарх. Особливу увагу необхідно приділити правовому статусу глави держави, порядку заміщення поста глави держави, а також припиненню повноважень. Важливим є дослідження систем престолонаслідування.

Значну увагу в характеристиці вищих органів держави приділяють парламентам, які розглядають як ор­гани законодавчої влади, а іноді і як такі, що своєю діяльністю формально забезпечують функціонування і саме існування інших вищих органів дер­жави. Відомо, що чимало консти­туцій було прийнято парламентами або за їхньою безпосередньою участю, і саме конституції утворюють правову основу для існування і функціонуван­ня всього державного механізму. Звідси можна говорити про установчу роль парламентів щодо інших еле­ментів цього механізму. Підвищений інтерес до парла­ментів зумовлений і тим, що вони є представницькими органами. В основі формування і роботи парламентів лежать ідеї народного представництва, впровадження яких у політичне жит­тя пов'язане із становленням сучасної державності зарубіжних країн. Такі ідеї склали чи не найголовніший зміст конституційної теорії, що виникла і домінувала у початковий період розвитку цієї державності. З часом сенс та значення їх дещо змінилися, але вони і сьогодні зберігають характер політико-правового постулату, непересічної соціальної і духовної цінності. При підготовці до семінарського заняття потрібно приділити увагу поняттю, системі формування, структурі парламентів в зарубіжних країнах, з’ясувати статус народних депутатів, їх права та обов’язки, а також поняття депутатського імунітету та індемнітету.

Досить важливим є питання, що стосується законодавчого процесу в зарубіжних країнах, а тому, насамперед потрібно визначитися із стадіями законодавчого процесу та розглянути способи затягування прийняття законів (флібустьєрство).

Уряд, як верхівка виконавчої влади, у більшості країнах здійснює загальне управління справами держави, керує її внутрішньою та зовнішньою політикою Правовий статус урядів в багатьох країнах не деталізується, уряд може вирішувати найрізноманітніші питання, які не завжди можна регламентувати наперед. В сучасних конституціях, як правило перераховуються повноваження уряду, але це не завжди вдається зробити, оскільки на практиці уряд є дуже мобільним органом, тому така регламентація є досить відносною.

Студентам потрібно визначитися із видами урядів, способами формування та структури, а також ознайомитися із нормативно-правовими актами, що регулюють зазначені питання.