3. Статева ідентифікація і проблеми статевого виховання.

Виховуємо хлопчика – формуємо людину, виховуємо дівчинку – створюємо всесвіт.

Статева ідентифікація - третя ланка структури самосвідомості. Несе в собі ціннісні орієнтації людини на свою стать як соціальную роль, як сексуальну потенцію і сексуальну поведінку, а також включає психологічне визнання своєї ідентичності зі своєю статтю у фізичному, соціальному і психологічному плані. Статева ідентифікація - ототожнення себе з фізичною і психологічною статтю чоловіка чи жінки і прагнення відповідати тим прийнятим у культурі, насамперед у сім'ї, стереотипам чоловічої і жіночої поведінки.

Психологічне набуття статі починається саме в дощкільному віці, але розвивається і нарощується протягом усього життя людини. Ідентифікація зі своєю статтю отримує настільки глибокое проникнення в самосвідомість особистості, що інтегрує по всіх ланках самосвідомості.

Протягом дошкільного віку дитина по наростаючій починає привласнювати поведінкові форми, інтереси, цінності своєї статі. Вже в чотирирічному віці проявляється глибинна психологічна відмінність в орієнтаціях хлопчиків і дівчаток.

Статево-рольова ідентичність ділиться більшістю авторів на дві складові:

1) статева ідентичність — розуміння приналежності себе до певної статі; єдність свідомості і поведінки індивіда, що відносить себе до тієї або іншої статі (З. Старовіч, 1991);

2) власне статево-рольова ідентичність — знання і засвоєння ролей чоловіка і жінки.

С. Томпсон виділяє в ранньому розвитку статевої ролі три етапи: 1) дитина дізнається, що існує дві статі, 2) вона включає себе в одну з цих категорій, 3) на основі самовизначення вона керує своєю поведінкою, вибираючи і вважаючи за краще нові форми поведінки. Три етапи виділяють і інші автори, правда, їх зміст розходиться з етапами, виділеними З. Томпсоном: дитина спочатку засвоює статеву ідентичність, потім переконується в безповоротності статі в часі, і нарешті у неї виникає розуміння того, що стать є константною характеристикою людини

До 2-3 років більшість хлопчиків пробують надягати мамині туфлі, грати з її косметичним приладдям, фарбувати нігті лаком. Проте коли завершується процес гендерної ідентифікації і хлопчики досягають гендерної константної, вони починають розуміти, що всі ці заняття призначені для дівчаток. Ще до школи діти проявляють знання про гендерні відмінності в іграшках, одязі, заняттях. За спостереженнями ряду дослідників хлопчики вибирають для гри машинки, іграшкова зброя, маленькі інструменти, конструктор, дівчатка — ляльки, наряди для ляльок або іграшки, пов'язані з домашнім господарством (наприклад, кухонне приладдя).

Розглянувши періодизації становлення гендерної ідентифікації, представимо одну з них, створену і обґрунтовану І.С.Коном:

7-8 міс. – проявляється різна реактивність новонароджених на чоловіків та жінок.

1,5 роки – формування первинної гендерної ідентичності, що веде до утворення найбільш стійкого стержневого елементу самосвідомості.

До двох років дитина відрізняє свою стать, але ще не може її пояснити.

3-4 роки – дитини чітко розрізняє статеве оточення людей, але асоціює це з випадковими зовнішніми ознаками. Дитина допускає принцип зміни статі.

6-7 років – усвідомлення незмінності статевої приналежності, зміцнення статевої диференціації діяльності, утворення одностатевих компаній.

Підлітковий вік – бурхливий розвиток індивіда, центральний компонент самосвідомості – статеве дозрівання.

Період дорослості – гендерна ідентичність представляє собою складне утворення, яке включає сексуальну орієнтацію, статеву приналежність, сексуальні сценарії, гендерні стереотипи.

Дослідження по віковій динаміці статевої ідентифікації свідчать про наявність двох кризисів в її розвиткові, один з яких припадає на 3-5 років, а другий – на підлітковий вік.

Статева ідентифікація має свою специфіку в історії розвитку людського роду і в наш час, в залежності від геоісторичному ¬ го простору, традицій етносу, релігії та держави. У світі представлена ​​велика різноманітність стереотипів чоловічого і жіночо ¬ го поведінки. Відповідність очікуванням суспільства, до якого при ¬ належить той чи інший чоловік або жінка, багато в чому визначає індивідуальну долю людини.

Психологічне набуття статі відбувається з раннього віку до дорослості. Вже в дитинстві людина представляє себе серед інших людей як майбутній чоловік або як майбутня жінка, як хлопчик чи як дівчинка. Ідентифікація зі своєю статтю, що має таке глибоке проникнення в самосвідомість особистості, що вона інтегрувала по всіх ланках самосвідомості (неправильне визначення домінуючої статі у гермафродитів та ін), - важка травма для людини, вимагає тонкого психологічного супроводу.

Депривація людини з боку її статевої тотожності призводить до емоційної напруги, фрустрації і неврозів.

Статева ідентифікація - єдність самосвідомості, мотивів поведінки, вчинків у повсякденному житті людини, які зараховують себе до певної статі і приймає на себе визначену традиціями відповідну статеву роль.

Статева ідентифікація здійснюється на основі генотипових передумов і соціальних умов розвитку і буття людини. Гено-типові передумови визначають статеву диференціацію людини за морфологічними і фізіологічним ознаками чоловічої і жіночої статі. Соціальні умови визначають статеву ідентифікацію на основі генотипових передумов.

Підсумки та висновки лекції.