9

Міністерство освіти та науки України

Запорізький педагогічний коледж

Лекція

з навчальної дисципліни «Дитяча психологія»

по темі «Умови розвитку особистості в дошкільному віці»

Мета навчального заняття:

Пізнавальна: продовжувати знайомити студентів із поняттями «особистість», «самосвідомість», «лідерство», «конформізм», «рефлексія», «емпатія», «статус», «статева ідентифікація», формувати у студентів уявлення про умови розвитку особистості дошкільника, про проблему засвоєння моральних уявлень та правил поведінки в різні вікові періоди.

Розвиваюча: уміння інтегрувати знання з загальної психології, практики та дитячої психології, аналізувати навчальний матеріал, систематизувати та узагальнювати його, робити самостійні висновки.

Виховна: виховувати професійно-педагогічну культуру студентів, старанність у навчанні, відповідальне ставлення за формування та розвиток особистості дитини дошкільного віку.

Професійна: працювати над становленням наукового світогляду майбутнього педагога, пов’язавши зміст курсу з практикою, досвідом студентів.

Ключові поняття теми: умови розвитку особистості, лідерство, конформізм, рефлексія, емпатія, статус, статева ідентифікація.

Студенти повинні знати: ключові поняття теми, особливості умов розвитку особистості дошкільника.

Студенти мають вміти: : орієнтуватися в проблемах засвоєння моральних уявлень та правил поведінки в різні вікові періоди, складати рекомендації для батьків по формуванню правильної самосвідомості дитини.

Тип заняття: шкільна лекція.

Засоби навчання: комп’ютерне забезпечення, література.

Література:

1. Скрипченко О.В. Вікова та педагогічна психологія. Навч. пос. – К.: Каравела, 2008, ст. 113-115

2. Костюк г.С. Вікова психологія. Навч.Пос. – к.: Радянська школа, 1976, ст. 87-88, 125-128, 130-134

3. Гамезо М.В. Возрастная и педагогическая психология. Уч.пос. – М.:Просвещение, 1984 – ст. 67, 72-74

4. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі» - К.: Світич, 2008

5. Методичні аспекти реалізації Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі» - К.: Світич, 2009 ст. 8-27, 92-109, 176-200

6. Савчин М.В., Василенко Л. П. Вікова психологія: Навч. посіб. — К.: Академвидав, 2005, Р.2.2.

Хід проведення згідно плану

1. Вплив групи однолітків на формування особистості дошкільника.

2. Дитина в групі. Мікроклімат та психічні явища в дитячій групі: лідерство, емпатія, рефлексія.

3. Статева ідентифікація і проблеми статевого виховання.

І. Організація студентів: ознайомлення з темою, планом заняття та його метою.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Що досконаліше виховання, то щасливіші народи. (О. Герцен)

В.О. Сухомлинський наголошував: "Ввести дитину в складний світ людських стосунків - одне з найважливіших завдань виховання".

ІІІ. Актуалізація опорних знань студентів.

• Дайте визначення поняттю «особистість»?

• Коли закладаються передумови формування особистості?

• Яка структура особистості?

ІV. Перевірка виконання студентами завдання для самостійного опрацювання

Повідомлення «Дитина в групі. Мікроклімат та психічні явища в дитячій групі: лідерство, емпатія, рефлексія.», «Статева ідентифікація і проблеми статевого виховання».

V. Пояснення нового матеріалу

1. Вплив групи однолітків на формування особистості дошкільника.

Група дошкільного закладу з одного боку явище соціально-педагогічне, що розвивається під впливом вихователів, а з іншого – має зачатки саморегуляції, адже уявляє собою генетично найбільш ранній щабель соціальної організації, на якому в дитини розвивається спілкування та різноманітні види діяльності, формуються перші відносини з однолітками, що позитивно впливає на становлення особистості.

У дитячій групі Т.А.Рєпіна пропонує виокремлювати такі структурні одиниці:

1. Поведінкова, що включає спілкування, взаємодію в сумісній діяльності, поведінку члена групи адресовану іншому.

2. Емоційна, до якої належать ділові стосунки (в ході сумісної діяльності), оціночні (взаємне оцінювання дітей), особистісні відносини.

3. Когнітивна (гностична), яка містить сприймання й розуміння дітьми одне одного (соціальна перцепція), результатом чого є взаємна оцінка та самооцінка.

У дошкільному дитинстві проявляється феномен взаємозв’язку та взаємопроникнення різного виду відносин. Міжособистісні відносини проявляються у спілкуванні, діяльності та соціальній перцепції. У групі дитячого садка існують відносно тривалі прихильності між дітьми, простежується відносно стійке положення дитини в групі однолітків, проявляється певна ситуативність у відносинах дошкільників. Вони частіше спілкуються з однолітками своєї статі. Партнерів для ігор дошкільнята обирають враховуючи інтереси сумісної діяльності, а також позитивні якості однолітків (Т.А. Рєпіна).

Положення дітей у рольових іграх не однакове, адже одні виступають у ролі ведучих, а інші – в ролі відомих. Переваги дітей та їх популярність багато в чому залежить від їх здатності придумувати та організовувати сумісну гру (Т.А. Рєпіна, А.А. Рояк, В.С. Мухіна). Підвищення успішності у конструктивній діяльності збільшує кількість позитивних форм взаємодії та статус дитини (Т.А. Рєпіна). Отже, успішність діяльності позитивно впливає на статус дитини в групі. Водночас при оцінці успішності в будь-якій діяльності важливий не стільки її результат скільки визнання цієї діяльності оточуючими дорослими, що покращує ставлення до дитини однолітків. Як наслідок цього дитина стає більш активною, підвищується її самооцінка та рівень притязань.

В основі формування міжособистісних відносин та прихильностей лежить задоволення комунікативних потреб. У разі, коли зміст спілкування не відповідає рівню комунікативних потреб суб’єкта, привабливість партнера зменшується, і навпаки, адекватне задоволення основних комунікативних потреб призводить до того, що перевага надається конкретній людині, яка задовольнила ці потреби. Частіше перевага надається дітям, які демонструють доброзичливу увагу до партнера – доброзичливість, відгукливість, чутливість до взаємодії однолітка (М.І.Лісіна). Популярні діти самі мають загострену ярко виражену потребу в спілкуванні та визнанні, яку прагнуть задовольнити (О.О.Папір).

Науково доведено, що в умовах ізольованості дитини ускуднюється досвід навчання соціальним ролям, порушується формування самооцінки дитини, що сприяє розвитку в неї невпевненості в собі. Такі труднощі в спілкуванні можуть викликати в дітей недоброзичливе ставлення до однолітків, озлобленість, агресію як компенсацію.

А.А. Рояк виокремлює такі характерні труднощі:

- дитина прагне до однолітка, але її не приймають до гри;

- спілкування носить формальний характер;

- дитина уходить від однолітків, а вони уникають контакту з нею;

- дитина уходить від однолітків, але вони ставляться до неї дружелюбно.

Всі ці труднощі науковець пояснює порушенням однієї з умов «повноцінного спілкування»:

• наявність взаємних симпатій;

• інтересу до діяльності однолітка, прагнення грати разом;

• наявність співпереживання;

• здатності «пристосовуватися» одне до одного;

• наявність необхідного рівня ігрових умінь та навичок .

Отже, аналіз психолого-педагогічних досліджень доводить, що група дитячого садка – цілісне утворення, що уявляє собою єдину функціональну систему зі своєю структурою та динамікою, в якій присутня складна система міжособистісних ієрархізованих зв’язків її членів відповідно до їх ділових та особистісних якостей. В основі вибіркових прихильностей дітей лежать такі якості, як ініціативність, успішність у діяльності, потреба в спілкуванні та визнанні однолітків і дорослих, здатність задовольнити комунікативні потреби ровесників.

Потреба в спікуванні з одноліком виявляється в стремлінні дошкольника до самопізнання та самооцінки через порівняння себе з ровесником, як із piвним партнером. За даними Л. Галіузової, вже на третьому році життя у дитини починає формуватися потреба в спілкуванні з однолітком. Протягом дошкільного віку потреба в спілкуванні з однолітками зростає, i вже для старшого дошкільника одноліток стає більш привабливим партнером, аніж дорослий.

Виявлено, що розвиток спілкування та його практична реалізація в процесі взаємодії дітей здійснюється поетапно та залежить від організуючого впливу дорослого.

Науковцями виявлено три моделі спілкування	дітей між собою, що
проявляються протягом дошкільного дитинства. Це: емоційно-практичне ситуативно-ділове (4-6 років), позаситуативио-ділове (6-7 років). Огже, згідно концепції М. Jliciнoї, протягом дошкільного дитинства спілкування та взаємодія дітей з однолітками проходить ряд послідовних стадій, що ускладнюються. На кожному етапі відбувається якісне перетворення структури комунікативної діяльності. Суттєвим надбанням дошкільного віку, що виникає в процесі контактів дітей між собою, є утворення власного образу (образ - Я) та образу іншої людини.		(2-4 роки),