Тема 7. Здібності як психологічна умова творчості особистості

План

1. Поняття про здібності та обдарованість.

2. Види здібностей.

3. Фізіологічні основи і вимірювання здібностей.

4. Особистісні фактори розвитку здібностей.

Основні поняття:

• Здібності, обдарованість, талант, геніальність.

• Загальні та спеціальні здібності, типи загальних здібностей ("Ху­дожник", "Мислитель"), творчі і репродуктивні здібності, структура здібностей вундеркінда.

• Фізіологічні фактори здібностей, задатки, тип вищої нервової діяльності, френологія, євгеніка, єдність вродженого і набутого у здібностях, діагностика здібностей.

• Особистісні фактори розвитку здібностей (наполегливість і цілеспрямованість, працелюбність і працездатність, зв'язок справи із сенсом життя людини, вимогливість і прагнення до самовдосконалення).

Коли кажуть про здібності людини, мають на увазі її можливості у тій чи іншій діяльності. При інших однакових умовах (підготовка, знання, навички, вміння) здібна людина отримує кращі результати порівняно з менш здібною. Кожна діяльність висуває складні вимоги до виконавця, який повинен володіти певною системою відповідних властивостей. Наявність такої системи, її повнота, міра розвитку її якостей ободного з відмінників учитель може сказати, що він здібний учень, а про іншого, що здібності його незначні. Педагоги знають немало здібних учнів і серед погано встигаючих. Так, здібності полягають не у самих знаннях, вміннях та навичках, а в тому, наскільки швидко і легко людина оволодіває ними при наявності позитивної мотивації.

Здібності - це система властивостей особистості, що відповідає вимогам діяльності та забезпечує високі досягнення у ній. Одні з цих властивостей є провідними, а інші - другорядними. Це залежить від конкретної діяльності. Так, провідною властивістю педагога є здатність проектувати майбутнє кожного школяра у поєднанні з педагогічною винахідливістю, гуманністю, тактом, а також допоміжні, артистичні, ораторські дані.

Обдарованість є кількісною характеристикою здібностей, її розуміють як високу міру виявлення здібностей. Сукупність здібностей, які зумовлюють особливо успішну діяльність людини в одній чи кількох сферах, які розрізняють її серед інших людей, що виконують ту ж діяльність у тих же умовах, називають обдарованістю. М.С.Лейтес та В.А.Крутецький виявили систему психологічних ознак обдарованості дитини, які об'єднуються у три блоки: 1) уважність, зібраність, готовність до напруженої роботи; 2) потреба в праці та працьовитість; 3) швидкість мисленнєвих процесів, значна продуктивність розумової діяльності на основі високого рівня володіння операціями мислення. В Україні розроблено "Комплексну програму пошуку, навчання і виховання обдарованих дітей та молоді" (Укладачі В.Г.ІІІевченко, О.В.Киричук. - К., 1991. - 29 с.), яка підкреслює необхідність спеціальної педагогічної роботи з обдарованими дітьми, а також важливість цього питання для розвитку нашого суспільства.

Високий рівень здібностей людини до певної діяльності, який виявляється в оригінальності та новизні підходу і супроводжується досягненнями найбільш високих результатів у цій сфері, називають талантом. Талант відрізняється від обдарованості наявністю вагомих, яскраво індивідуальних результантів діяльності. Обдарованість розу­міється більше як можливість досягнень. Талант - це безпосереднє створення нового в межах вже існуючих шляхів і напрямів суспільного досвіду: науки, техніки, мистецтва.

Геніальність - найвищий рівень здібностей, відкриття нових напрямів, шляхів у галузі наукових досліджень, техніки, мистецтва. Наприклад, до кінця XIX ст. всі геометричні відкриття були у межах

умовлює успішність діяльності. Успіх залежить також і від досвіду: знань, вмінь, навичок. Про

евклідової геометрії талановитими вченими. Геній Лобачевского - математика з Казанського університету - виявився у парадоксальних запереченнях постулатів Евкліда і у відкритті нового напряму - неевклідової геометрії. Звичайно, геніями можна назвати небагатьох людей. Зокрема Т.Манн вважав геніями поезії тільки Гомера, Шекспіра, Гете, Пушкіна.

Т.Рібо запропонував вирізняти типи геніїв:

151. з однаково сильними розумом і волею (Македонський, Кромвель, Наполеон);

152. генії розуму, покорителі матерії (Пастер, Гельмгольц, Рентген);

153. генії думки (філософи, мислителі);

154. поети, артисти.

Виділяють види здібностей за спрямованістю або спеціалізацією.

1. Загальні - охоплюють властивості особистості, які відповідають вимогам багатьох видів діяльності. Поділяються на типи художник, мислитель, середній (за І.П.ГІавловим). Художні здібності передбачають яскравість образів, вразливість, емоційність, естетичний смак, почуття гармонії. Розумові здібності шмигають у здатності оперувати абстрактним матеріалом, володінні мисленнєвими операціями, мовленням, мистецтвом міркувати. Середній тип означає однаковий розвиток і художніх, і розумових здібностей.

2. Спеціальні - відповідають вимогам окремої діяльності (літературні, наукові, педагогічні). Структура спеціальних здібностей складається з тих властивостей особистості, які безпосередньо впливають на успіх конкретної діяльності. В.А.Крутецький виявив таку структуру математичних здібностей: ^ швидке і широке узагальнення математичного матеріалу;

^ швидке згортання, скорочення, економність процесу міркування

при розв'язуванні математичних задач; ^ швидке переключення з прямого на зворотній хід думки при

розв'язанні завдань; ^ математична нам'ять на математичні співвідношення, схеми

доведень, способи розв'язання; ^ математична спрямованість - прагнення всі явища пояснити з погляду математики.

Здібності до технічної творчості охоплюють наступні компоненти:

155. пильність у пошуках проблеми;

156. здатність до згортання розумових операцій;

157. здатність до переносу досвіду;

158. бокове мислення, широкий розподіл уваги при збереженні проблеми як домінанти;

159. цілісність сприймання, готовність пам'яті, гнучкість мислення;

160. зближення понять, усвідомлення глибинних зв'язків між ними;

161. здатність адекватної і точної оцінки;

162. легкість генерування ідей і здатність до поєднання окремих ідей;

163. здатність передбачення;

164. швидкість мовлення і ясність формулювань;

165. здатність до удосконалення (25, с. 222).

Ці види здібностей пов'язані між собою: людина з розвиненими загальними здібностями має сприятливі умови для розвитку спеціальних. Загальні здібності становлять основу розвитку гармонійної особистості, а спеціальні - професіонала. Для практики школи важливо визначити мету, кого вона виховує насамперед — особистість чи професіонала? Недооцінка спеціальних здібностей може призвести до поверховості у розвитку особистості, коли вона про все знає, все вміє потроху. При недооцінці розвитку загальних здібностей формується людина, подібна до машини чи пристрою з вузькими, наперед визначеними функціями. У неї відсутні широкі інтереси, виникають труднощі у порозумінні з людьми інших спеціальностей, знижується професійна мобільність - готовність до оволодіння новими спеціальностями тощо. Як говорив К. Прутков, спеціаліст нагадує флюс - розвиток його однобічний. Отже, не можна розвивати лише спеціальні здібності в підготовці людини до певної професії. їх необхідно поєднувати з формуванням загальних.

За рівнем розвитку виділяють репродуктивні та творчі здібності. Репродуктивні виявляються в успішності оволодіння знаннями, навичками, вміннями; творчі - у здатності до створення нового, оригінального, до наукових відкриттів. Між ними існує тісний зв'язок.

Базуючись на свої знання людина робить нові відкриття, минулий досвід. Особа, яка володіє репродуктивними здібностями, не обов'язково одночасно має і творчі та навпаки. Відомі феномени вундеркіндів - дітей, що дуже швидко засвоюють шкільну програму, раніше на 3-5 років від своїх ровесників закінчують школу, вступають до університетів. Здавалось, всі вони у майбутньому

повинні стати блискучими вченими, зробити унікальні відкриття. Проте так буває далеко не завжди. Порівняймо ці випадки з долею М.В.Ломоносова, який почав навчатися пізніше від своїх заможних ровесників. [.Крилов написав першу байку у 40 років.

Здібності не вроджені, але мають природні передумови, насамперед, особливості нейронних структур мозку людини та його функцій (зорова пам'ять, музичний слух, чутливість до запахів, смаків). Задатки - це природна основа здібностей, іце нерозвинених, яка виявляється при перншх спробах людини зайнятися діяльністю. Музичний слух перевіряється у спробі відтворити почутий звук. В утворенні здібностей відіграє роль загальний тип нервової системи, чутливість аналізаторів, особливості анатомо-фізіологічної організації людини. Так, для спортивних здобутків важливою є гнучкість тіла. Для дегустаторів - феноменальна чутливість нюхового та смакового аналізаторів. Задатки багатозначні: на основі однакових формуються різні здібності залежно від характеру діяльності. Здібності є поєднанням вродженого та набутого. Не всі задатки перетворюються у здібності. Це залежить від конкретно-історичних умов життя. Так, музичний слух не виявиться, якщо людина живе в оточенні, де немає музичних інструментів. Ось як образно пояснив Л.А.Венгер взаємозв'язок між задатками, умовами виховання та розвитком здібностей: "Задатки можуть більшою чи меншою мірою сприяти розвитку здібностей так же, як суглинок чи чорнозем різною мірою сприятливий для розвитку рослин. Але що саме виросте із насінини - яблуня чи слива - залежить не від грунту, а від того, яке насіння посадили". За дослідженнями американських психофізіологів розвиток здібностей приблизно на 42 - 48% визначається задатками і на 52 - 58% умовами виховання.

Актуальною є проблема вимірювання людських здібностей. Вперше її обгрунтував ще Ф.Гальтон (1822 - 1911). У своїй теорії, яка отримала назву "євгеніка", він доводив, що з часів Давньої Греції відбувається виродження людської раси, тому природний відбір слід замінити розумним на основі вимірювання здібностей. Для вимірювання здібностей важливим є питання про показники або критерії, за допомогою яких можна розпізнати здібності. У минулому існувала думка, що органи мозку і тіла людини можуть вказувати на її задатки. Ф.Галль розвивав ідею про залежність здібностей від поверхні черепа у своєму вченні френології. І сьогодні нам відоме марновірство, за яким людина з високим чолом ніби то мас значнрозумові здібності. Сучасна нейрофізіологія заперечує ці погляди. Друга гіпотеза про залежність здібностей від розмірів мозку також не знайшла підтвердження. Середня вага мозку людини 1400 г. У Тургенєва він важив 2012 г, у А.Франса - 1017 г. Найбільш продуктивними є гіпотези зв'язку здібностей із побудовою та розташуванням нервових клітин. Отже, зовнішніх анатомо­фізіологічних показників, помітних з першого погляду, які могли б засвідчити здібності нормальної людини наука так і не знайшла. Проте психологія все ж таки здатна визначити рівень здібностей людини з врахуванням структури її інтелектуальних, емоційно- вольових, мотиваційних властивостей. Головними методами при цьому є психологічне спостереження та експеримент, що дають змогу досліджувати діяльність та поведінку людини.

Дехто з вчених вважає, що існування династій музикантів, художників свідчить на користь вродженості здібностей. Так, у сім'ї Баха було більше 60 музикантів (Йоганн Себастіан з'явився у п'ятому поколінні), у Моцарта - 5, у Гайдна та Штрауса - по 2. Ці факти не можна вважати абсолютним свідченням на користь біологічної спадковості. Вони також можуть бути результатом сприятливої для розвитку музичних здібностей сімейної атмосфери. Не менше відомо фактів, коли діти видатних батьків нічим не відзначилися. Так, нащадки Нобелівських лауреатів (їх близько 400), за винятком двох (Кюрі та Н.Бора), не удостоєні такими преміями. Хоч здібності залежать від природних задатків, але самі вони є продуктом людської історії.

Здібності реалізуються в діяльності людини залежно як від зовнішніх умов, так і від внутрішніх факторів. Відомо безліч випадків, коли здібна людина має всі умови для розвитку, але її лінь, безвілля, байдужість стають нездоланним бар'єром у діяльності. Водночас буває, що при відсутності сприятливих зовнішніх умов розвиваються талановиті люди. Розвиток здібностей не є самоціллю і не вичерпує всього багатства особистості. Іноді обдарована дитина випереджує одноліток, але в неї не складаються стосунки ні з молодшими, ні зі старшими. Тому на першому плані не питання про розвиток обдарованості, а завдання формування особистості в цілому, в якій здібності є одним з компонентів. Назвемо головні особистісні фактори розвитку здібностей. Найбільш яскраво вони виражені на прикладі біографій видатних людей, які досягли значних результатів у науці, мистецтві, техніці.

Важливим фактором розвитку здібностей є стійкі інтереси до певної діяльності людини, які переростають у схильність до професійного оволодіння певною діяльністю. Між здібностями та інтересами існує складна залежність. Інтерес виникає до того, у чому виявилися здібності людини, що їй добре вдається, де вона мала успіх. Одним з педагогічних прийомів є створення ситуації успіху - таких умов, за яких навіть найслабший учень міг би виявити себе. Водночас випадковий інтерес, спочатку не пов'язаний з досягненням успіху і здібностями, згодом стає вирішальним фактором їхнього розвитку. Так, Е.Галуа - відомий математик - спочатку навчався риториці. Йому випадково потрапив до рук підручник геометрії. Він читав його, не відриваючись і засвоїв зміст за два дні замість двох років, на які був розрахований цей курс. З цього часу Е.Галуа вирішив зайнятися математикою.

Наполегливість і цілеспрямованість. Вони мали вирішальне значення для долі багатьох талановитих і геніальних людей, коли їм доводилось долати складні перешкоди до улюбленої справи (М.В.Ломоносов, Т.Г.Шевченко). Героїчних зусиль коштувало право займатися малюванням народній художниці України Катерині Білокур. Вона народилася у селі на Полтавщині. Односельці не підтримали бажання маленької дівчинки малювати. Родичі сварили за витрати паперу і часу, потрібного на роботу у господарстві. Зрозуміло, що вона не мала можливості купити пензлі, фарби. Все це художниця виготовляла з природного матеріалу. Тільки наприкінці життя вона отримала певне визнання. Згодом її картини з квітами, фруктами, овочами прославили на весь світ красу української природи.

Працелюбність і працездатність. Видатні люди, які довели унікальність своїх здібностей, багато і наполегливо працювали.