Тема 3. Процес творчості. Умови та продукти творчості

План

1. Постановка завдання.

2. Задум розв'язання і безпосереднє розв'язання.

3. Стратегія і тактика розв'язання завдання.

4. Продукти творчості.

5. Класифікація творчих завдань.

Основні поняття:

• Постановка завдання, поява суперечності його формулювання;

• Осмислення завдання, розуміння, розробки задуму та безпосереднього розв'язання;

• Стратегії розв'язання (аналогізування; комбінування; реконструювання; універсальна стратегія; стратегія випадкових підстановок), тактики розв'язання (інтерполяція, екстраполяція, гіперболізація, редукція, дублювання, розмноження, модернізація; конвергенція, деформація та трансформація; інтеграція, базова деталь, автономізація, стратегія послідовного підпорядкування; перестановка, диференціація);

• Винахід, види винаходів, відкриття, знахідка, конструкторська розробка, раціоналізаторська пропозиція;

• Класифікація творчих завдань за критерієм кількості невідомих.

Для розгортання процесу творчості виняткове значення має постановка завдання. На цьому початковому етапі творчості яскраво виявляється самостійність, оригінальність, неординарність мислення творця. Будь-яке наукове відкриття чи технічний винахід, чи зразок художньої діяльності починаються з постановки завдання або проблеми. У цьому процесі розкривається пошуковий стиль розумової діяльності, що проявляється у здатності припуститиіснування нової ідеї чи завдання, а також зафіксувати у свідомості фрагментарні, і конкретні її ознаки. Постановка починається зі стану готовності людини виявити нове завдання і завершується невиразним початковим її формулювання, а отже, містить дві основних стадії: поява суперечності та формулювання завдання.

1. Суперечність розгортається між:

а) метою і засобами досягнення;

б) вихідними умовами та засобами досягнення мети;

в) вихідними умовами і метою;

г) суб'єктом творчості (його знаннями, досвідом) та ціллю, засобами, умовами.

На цьому етапі людина переживає стурбованість, занепокоєння, висловлювані питаннями і фразами за схемою "щось не так".

2. У формулюванні завдання важливу роль відіграють образи бажаної мети як продукту діяльності. Формулювання в індивідуальній творчості не обов'язково словесне, а в колективній найчастіше виступає саме у вербальній формі. Формулювання завдання обумовлює можливості пошуку. Що менш конкретним є формулювання, то більше можливих варіантів його розв'язання.

Наприклад, у класі, де навчався майбутній математик Гаусс, вчитель поставив завдання знайти суму послідовних натуральних чисел від 1 до 100. Таке формулювання обумовлює їхнє розв'язання задачі додаванням. Гаусс розв'язав завдання пошуку послідовних чисел натурального ряду будь-якої довжини, запропонувавши загальну формулу.

Задум з'являється у процесі його розуміння (В.О.Моляко). Су­б'єкт визначає, до якої сфери знань, досвіду людини належить завдання. Воно інтегрується в інформаційну модель суб'єкта. Спочатку його розуміння спрощене і схематизоване з виділенням вузлових умов. Суб'єкт шукає, до якої категорії відомих завдань, належить нове. Знайомство із ним охоплює такі етапи:

а) первинне ознайомлення і виділення спільних з попередньо розв'язаними завданнями ознак, віднесення їх до відомого типу;

б) специфікація завдань на основі ознак, що відрізняють її від інших. При стереотипному підході другий етап відсутній і воно розв'язується за типом відомих.

Найбільш типові помилки при аналізі творчих завдань виникають внаслідок комплексу причин, серед яких розрізняються: відсутність чи недостатність знань з попереднього досвіду;

V індивідуїільні особливості розумової діяльності суб'єкта (невмінні) аналізувати умову, співвідносити окремі дані, неправильним розподіл уваги, низькі гнучкість та розвиток мислення); У суб'єктивні стереотипи, особливо при розв'язанні нешаблоннії \ завдань;

> труднощі при сприйманні змісту завдання через невдалу форму його подання (24, с.92 - 93).

Власне розв'язання творчого завдання починається з момені\ висування попереднього шляху розв'язання. Уявлення про шлях І кінцевий предмет діяльності є задумом. Послідовність процесу осмислення його ілюструє схема на рисунку

Розуміння

—►

Задум

Розв'язання завдання

Процес осмислення завдання

Спочатку задум виникає як образ чи ідея того об'єкту, який потрібно створити. Згодом конкретизація образу призводить до принципу, схеми подальшого розв'язання.

Задум розв'язання цементується його ідеєю - головною думкою, принципом, що доповнюється і деталізується поступово, в процесі практик ного втілення. Іноді у людей з творчим досвідом задум може виникнути одномоментно. Таку появу задуму прийнято називати інсайтом - осяянням.

Розв'язання завдання - це водночас перевірка задуму, який існував у вигляді гіпотези. Трансформації задуму призводять до його розв'язання. Спосіб розв'язання може бути прямим і зворотним. Прямий - це така послідовність операцій, що базується на вихідні дані і веде до створення об'єкту. Виникає так зване "дерево розв'язання". Зворотний - від уявлення кінцевого продукту до пошуку способів його досягнення; вимагає більшої фантазії та наочності.

В.О.Моляко, дослідивши процес діяльності професійних конс­трукторів, вирізнив стратегії розв'язання творчих завдань. Поняття стратегії охоплює всю структуру процесу розв'язання: розуміння умови, планування і формування задуму, його перевірку та реалізацію. Всі ці дії суб'єкта підпорядковані певній розумовій тенденції, яка і визначає стратегію. Стратегія регулює процес пошуку розв'язання завдання. Вона має індивідуальні особливості внаслідок

ііі'нних установок, запасу знань, вмінь, досвіду творчої діяльності, ідібностей, розумового розвитку суб'єкта. Головні компоненти структури стратегії: розуміння, задум та переконання у їхній правильності. Автор розрізняє п'ять основних стратегій за переважаючими мислительними операціями:

27. аналогізування (пошук аналогів);

28. комбінування (перевага комбінуючих дій);

29. реконструювання (перевага реконструктивних дій);

30. універсальна стратегія (однаковий вміст згаданих дій);

31. стратегія випадкових підстановок.

Кожна стратегія реалізується системою конкретних дій, які утворюють розумову тактику. Моляко В.О. дає характеристику шістнадцятьом.

1. Інтерполяція. Заміна однієї з частин приладу новою з потрібними функціями.

2. Екстраполяція. Додавання нового елементу до механізму, зовнішня добудова.

3. Редукція. Зменшення розмірів та інших параметрів (швидкості, об'єму тощо).

4. Гіперболізація - протилежна до попередньої, передбачає збільшення параметрів об'єкту.

5. Дублювання. Використання у новому пристрої вже відомої деталі, вузла чи функції.

6. Розмноження. Використання у новому пристрої кількох однакових деталей або виконання однієї функції кількома елементами.

7. Заміна однієї деталі іншою.

8. Модернізація. Пристосування пристрою до нових умов.

9. Конвергенція. Поєднання протилежних властивостей або структур.

10. Деформація та трансформація. Зміна зовнішніх ознак (форми деталі) при збереженні суті будови, її принципу.

11. Інтеграція. Побудова механізму з частин різних приладів.

12. Базова деталь. Використання головної - базової та інваріантної (незамінної) за своїми властивостями деталі, до якої додаються другорядні (варіативні).

1. Автономізація. Перетворення спочатку однієї з частин механізму, якеПослідовного підпорядкування. Дії виконуються ланцюжком

від однієї деталі до іншої.

33. Перестановки. Зміна розташування деталі у механізмі.

34. Диференціація. Розмежування структур і функцій у приладах.

Тактика залежить переважно від ситуації, тому її називають

ситуативною ознакою процесу розв'язання, а стратегія визначається індивідуальними якостями особистості винахідника. Її вважають особистісною ознакою (28, с.59 - 62).

Кожен з видів творчості характеризується своєрідними резуль­татами. Розглянемо серед них ті, що мають ознаку новизни як на суб'єктивному, так і на об'єктивному рівні, тобто такі, що отримали суспільне визнання.

Відкриття - продукт наукової творчості. У Радянському Союзі таким визнавалося з'ясування невідомих раніше об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та якостей матеріального світу, що докорінно змінюють рівень пізнання. Не визнавалися відкриттями продукти творчості в галузі математики та суспільних наук. Археологічні, палеонтологічні, геологічні відкриття (наприклад, родовищ корисних копалин) вважаються знахідками.

Винахід - нове з притаманними йому суттєвими відмінностями технічне розв'язання завдання у будь-якій сфері господарської, соціально-культурної, оборонної суспільної практики, що дає позитивний ефект, є результатом технічної творчості.

Об'єкти винаходу: новий пристрій, спосіб, речовина, а також використання відомих раніше пристроїв, способів речовин у нових призначеннях (2, с.14).

Не визнаються винаходами розв'язання, що суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності. Водночас відкриття не можуть бути оціненими як позитивні чи негативні для суспільства. Слід відрізняти винахід від процесу його впровадження, В історії відомі приклади неможливості негайного впровадження. Так, К.Е.Ціолковський отримав патент на винахід дверей до комічного корабля, який на його час побудувати було неможливо.

Якщо відкриття з'ясовують щось реально, об'єктивно існуюче, але досі не пізнане, то винахід передбачає створення чогось, що раніше не існувало. І.Кант зауважив, що "Винайти будь-що - це зовсім інше, ніж відкрити, адже те, що відкривають, передбачається вже існуючим досі, але невідомим, наприклад Америка до Колумба; але те, що винаходять, наприклад, порох, не було відомо нікому до

майстра, який його зробив" (Кант И. Сочинения'в 6-ти томах. - Т.6. - М. : Мисль, 1966. -С.466).

Види винаходів (за А.В.Антоновим)

35. Обгрунтовані науково-технічними знаннями, відповідні до можли­востей реалізації до суспільних інтересів.

36. Обгрунтовані науково-технічними знаннями, відповідні суспільним інтересам, але такі, що вважаються технічно неможливими. Наприклад, метод географічних знімків.

37. Суперечать суспільним потребам і технічно неможливі. Наприклад, деякі способи використання бактеріологічної зброї.

38. Суперечать інтересам людства: військові винаходи; атомна зброя.

39. Суперечать існуючим науковим теоріям. Наприклад, трансформатор постійного струму.

40. Суперечать як науковим теоріям, так і технічно неможливі. Рентген апарат у медицині, до появи якого вважалось в принципі неможливим побачити внутрішні органи людини, не розрізаючи тканин, або без іншого механічного способу втручання.

41. Неможливі ні теоретично, ні практично, не відповідні інтересам суспільства. Такою вважалася воднева бомба.

42. Практично можливі, але не відповідні теорії та запитам суспільства.

Винахід базується на всі наявні наукові знання, використовує їх. Не всі відкриття використані у винаходах. Наприклад, явища "іонних вітрів" в іоносфері, пересування земної кори, корпускулярне випромінювання Сонця. Як правило, винахід не розширює наукових знань. Одиничні випадки суперечать цьому (апарат В.К.Рентгена). При цьому винаходи сприяють розвитку науки. Наприклад, створення Левенгуком мікроскопу дало початок мікробіології. Конструювання парової машини сприяло розвитку термодинаміки. Великий вплив на науку мала поява годинника, ваги.

Раціоналізаторська пропозиція - технічний розв'язок, що перед­бачає зміни конструкції виробів, технології виробництва чи використовуваної техніки або складу матеріалу. Для його визнання потрібно підтвердження новизни і користі у межах окремого виробництва. За своєю сутністю раціоналізація є пристосуванням техніки до роботи в конкретних умовах. Вона не вимагає високого рівня наукових і технічних знань і не розширює останні, тому і рівень творчості при цьому незначний.

Конструкторська розробка - процес випуску комплекту тех­нічної документації до пристроїв, за яким відповідне підприємство спроможне виготовити сконструйований прилад, а споживач може правильно його використовувати, знаходити і ліквідовувати поломки. Це один з етапів впровадження винаходу, який не збільшує обсягу знань.

Наприклад, ручка і чорнильниця конструювалися у різних варіантах, які не змінювали принципу поєднання цих предметів. Польський конструктор З.Дембіцький розмістив чорнильницю в середині ручки, що стало винаходом.

Продуктом художньої творчості є художній образ у формі літературного, живописного, архітектурного, скульптурного, музичного твору.

Об'єктивне значення і вагомість результатів інших видів творчості - комунікативної, побутової, ігрової, управлінської, військової тощо - досліджені недостатньо.

Однією з найпоширеніших є класифікації за мірою складності творчих завдань. Вони здійснюються на основі різних критеріїв складності, якими виступають міра проблемності, визначеності умов, подібності до розв'язаних завдань тощо. Антонов А.В. зробив спробу їхньої узагальненої класифікації завдань на основі наявності чи відсутності умов розв'язання, до яких відніс сукупність вихідних даних, підготовку суб'єкта до розв'язання завдання (знання, досвід, мотивація), засоби і продукт розв'язання. Складність завдання зростає із збільшенням кількості відсутніх умов, яка може досягти чотирьох. Відповідно визначається один з типів задачі: розв'язана, не винахідницька, винахідницька, піонерський винахід, неусвідомлена.