41. Критика Аристотелем платонівського вчення про ідеї.

Арістотель належить до синтетичного періоду у античній філософії. Він є учнем Платона, йому належить крилатий вислів «Платон мені друг, але істина до­рожча». Але, якщо Платон – основоположник філософування,його твори більше художні, він цінує математику,то Арістотель будує досить систематичну споруду творчого порядку,він сильний у класифікації. У його методі – строгий раціональний дискурс, тяжів до природничих наук, він прагнув із хаосу створмити космос. Автор «Метафізики».

Він вказав на те, що концепція платона має слабкі сторони. Платон нібито неправомірно відрізав ідеї від речей. Ідей – це внутрішня сила речей і їх розривати не можна. Арістотель схильний говорити про ідеї, а не про форми.Ідея існує у наднебессі, а форма властива самій речі. Він висуває іманентні форми. Платон вважав, що існує певний зразок досконалої речі, і світ є світом копій. Арістотель же говорить про 4 передумови появи певной речі: матеріал, форма, мета, дія. Також арістотель поділив усі існуючі науки на 3 розділи: теоретичні, практичні та поетичні. За критерієм цінності найвище стоять теоретичні. Їх мета – виробництво певних продуктів, це науки про творчість науки та людину у ній.

42. Філософська система Арістотеля

1. Історичний підхід

Аристотель свідомо сповідав принцип, відповідно до якого, перш ніж викладати власну думку, варто ретельно вивчити те, що висловлювали по даному предмету попередники, тобто ті мислителі, що займалися даною проблемою раніше. Такий підхід на сьогоднішній день називається вивченням історії і літератури питання. – розглянув ідеї ві Фалеса до Платона і звертав увагу на ті які суперечили його власним

2. Форма

Треба вивчати велику кількість фактів реального світу – істина форм в розумі

3. Класифікація наук

теоретичні (“умоглядні”) - філософію, математику і фізику - Філософія - найбільш загальна з усіх наук, тому вона є “уміння всіх умінь”, виражене у формі чистого знання У філософії виражається чиста спрага знання, пристрасть до істини, що утримує від неправди. “Таким чином, - каже Аристотель, - всі інші науки більш необхідні, чим вона, але краще неї - немає ні однієї”.

практичні (“розважливі”) - етику і політику – спілкування і взаємодія між людьми

творчі (продуктивні) - мистецтво, ремесла і прикладні науки

43. Арістотелівська теорія чотирьох типів причин

1. Существует четыре вида причин, действующих в природе. Первая причина – материальная. Это то, из чего произошла вещь, материал. Например, для чаши такой причиной будет серебро, для статуи – медь. С помощью материальной причины можно объяснить некоторые свойства предметов. Понятие о материи не предполагает вещественности, она есть основа, в которой происходят изменения. Аристотель часто говорит о материи как о субстрате или подлежащем.

2. Второй причиной будет форма или образец вещи, т.е. её суть. Например, формальная причина октавы – это отношение двух к одному. Эта причина отождествляет вопросы «что есть?» и «почему есть?» Что есть лунное затмение? Лишение Луны света из-за загораживания её Землёй. Почему происходит лунное затмение? Потому что Луна лишается света загораживающей её Землёй.

3. Третья причина – причина действующая, т.е. то, откуда идёт начало изменения (так, причина ребёнка – отец, и вообще производящее – причина производимого).

4. Наконец четвёртая причина – целевая (причина прогулки – улучшить здоровье). Причина в этом случае устанавливается позже следствия (здоровье, которое приписывается прогулкам, отмечается уже после ходьбы пешком). Эта причина противоположна третьей, ибо показывает точку завершения движения, то, к чему движение приведёт.