Місцеві прояви запального процесу:

1. Гіперемія шкіри;

2. Набряк тканин;

3. Місцеве підвищення температури;

4. Місцево - біль;

5. Порушення функції.

Місцеві зміни при запальному процесі проходять дві фази:

І фаза - інфільтрації, в цей час виражені місцеві ознаки запалення. Тканини в місці запалення щільні на дотик (у цей період гною в тканинах ще нема);

ІІ фаза - абсцедування або нагноєння, в цей час ще більше виражені місцеві ознаки запалення і з’являються загальні ознаки запалення, температура тіла стає гектичною. Тканини в місці запалення розм’якшуються по центру, може навіть бути позитивним симптом «флюктуації» (у цей період вже формується і накопичується гній в тканинах).

Загальні прояви запалення:

1. Підвищення температури тіла;

2. Симптоми загальної інтоксикації (загальна слабість, головний біль, знобіння, тахікардія, блювота);

3. Зміни зі сторони крові (лейкоцитоз із зсувом формули вліво, підвищення ШОЕ);

4. Порушення обмінних і окисних процесів.

Принципи лікування хворих з гнійною інфекцією:

І. Елементи місцевого лікування:

а) створення функціонального спокою ушкодженим ділянкам;

б) у фазі інфільтрації забезпечити місцево тепло у вигляді зігріваючих компресів, УВЧ, лампи «Солюкс», можливе обколювання місця інфільтрації антибіотиками;

в) у фазі нагноєння використання тепла припиняється, необхідно якнайшвидше розкрити гнійника,

г) адекватне і надійне дренування гнійника;

д) лікування в фазі гідратації (промивання ран антисептиками, використання для пов’язок антибіотиків згідно антибіотикограми, гіпертонічних розчинів, протеолітичних ферментів, ванн з детергентами); в фазі дегідратації (мазей на водорозчинній і жировій основі, лазеротерапії, ультразвукової кавітації тощо).

ІІ Загальне лікування:

а) антибіотико- і хіміотерапія (з врахуванням чутливості збудника, після проведення проби на чутливість);

б) дезінтоксикаційна інфузійна терапія (гемодез, полідез, неокомпенсан, сольові розчини);

в) заходи, направлені на підвищення реактивності організму, захисного імунітету:

- антистафілококовий гамаглобулін, гіперімунна плазма,

- імуностимулятори (тималін, Т-активін, левомізол),

- загальностимулюючі (АТФ, алое, ФІБС);

г) детоксикація організму:

- екстракорпоральна (гемодіаліз, плазмаферез, гемосорбція, лімфосорбція, УФО крові),

- інтракорпоральна (форсований діурез, перитонеальний діаліз);

д) фізіотерапевтичне лікування (УВЧ, діадинамік);

е) вітамінотерапія.

МІСЦЕВІ ГНІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ШКІРИ, ПІДШКІРНОЇ ОСНОВИ, СУДИН, КІСТОК І СУГЛОБІВ

ФУРУНКУЛ - гостре гнійне запалення волосячного фолікула і оточуючих тканин. Викликається як правило стафілококом. Виникає в результаті забруднення шкіри, саден.

Множинні фурункули носять назву фурункульоз.

Клініка:

- навколо волосу формується невелика пустула з інфільтрацією тканин,

- біль, свербіння,

- протягом другої доби формується конусоподібний інфільтрат, який виступає над здоровою шкірою, шкіра над інфільтратом червона і болюча,

- на верхівці інфільтрата скопичується гній з буро-чорною точкою некрозу по центру,

- з 3-7 дня видно білуватий сформований гнійно-некротичний стержень,

- проявляються місцеві ознаки запалення,

- стержень відходить з гноєм і залишком волосини,

- рана очищається, гранулюється,

- формується втягнутий зірчатий рубець.

Тактика лікування:

- у фазі інфільтрації місцево призначається УВЧ, солюкс; всередину призначають сульфаніламіди; сам інфільтрат обробляємо діамантовим зеленим, йодопіроном;

- у фазі нагноєння розкривають гнійник, дренують турундами з гіпертонічним розчином, гумовими випускниками.

КАРБУНКУЛ - це гостре гнійно-некротичне запалення багатьох волосяних фолікулів, сальних залоз з утворенням обширного вогнища некрозу шкіри і підшкірної клітковини в зоні запалення.

Часто виникає при цукровому діабеті, у ослаблених людей. Локалізується найчастіше по задній поверхні шиї, потилиці, в міжлопатковій ділянці, на сідницях і обличчі.

Клініка:

- спочатку з’являється інфільтрат навколо декількох волосяних фолікул,

- виникає місцево болючість,

- інфільтрат збільшується в розмірах, стає багряно-синюшного кольору,

- наростають ознаки інтоксикації організму,

- утворюються множинні пустули, через які, як через сито, виділяється з багатьох отворів гній,

- розвивається некроз шкіри і підшкірної клітковини,

- некроз поступово відмежовується, а дефект тканин виповнюється грануляціями,

- при загоєнні утворюється грубий рубець, іноді при великому дефекті шкіри прибігають до пересадки шкіри.

Тактика лікування:

- при цукровому діабеті слід відразу провести корекцію лікування,

- при інтоксикації організму - дезінтоксикаційна терапія,

- антибактеріальна терапія,

- в початкових стадіях - УВЧ,

- при погіршенні стану хворого якомога раніше проводиться розкриття інфільтрату з широким дренуванням, пов’язками з гіпертонічним розчином, ферментами, некректомії,

- після очищення рани - мазі на водорозчинній основі, жировій основі.

ГІДРАДЕНІТ - це гнійне запалення потових залоз.

Локалізується переважно в пахвинних ділянках у людей, які часто потіють і порушують правила догляду за тілом.

Клініка:

- в глибині тканин утворюється щільний інфільтрат, який швидко збільшується,

- начвні всі ознаки запального процесу,

- інфільтрат набирає вигляду висячого конуса багряно-синюшного кольору,

- при утворенні гною можна спостерігати симптом флюктуації,

- характерним є те, що гній білого кольору,

- процес триває як правило до двох тижнів.

Тактика лікування:

- гігієнічні заходи,

- в початкових стадіях - антибактеріальна терапія, УВЧ, солюкс,

- у фазі нагноєння - розкриття гнійника, дренування і лікування як гнійної рани.

АБСЦЕС - це обмежене скопичення гною в тканинах чи органах Навколо гнійника формується сполучнотканинна капсула. З метою діагностики іноді вдаються до пункції абсцесу.

Клініка:

- проявляються всі ознаки місцевого запального процесу,

- завжди наявні ознаки інтоксикації організму,

- характерним є вираженість фаз інфільтрації і нагноєння, причому у фазі нагноєння стан хворого погіршується, температура стає гектичною, наявний симптом флюктуації, наростає лейкоцитоз,

- абсцес може розкриватись назовні (через шкіру, в бронх) і в порожнини (в суглоб з розвитком гнійного артриту, в плевральну порожнину з розвитком емпіеми плеври, в черевну з розвитком гнійного перитоніту)

Тактика лікування:

- масивна антибактеріальна терапія,

- масивна дезінтоксикаційна терапія,

- в фазі інфільтрації -місцево призначається тепло, обколювання інфільтрату антибіотиками,

- в фазі нагноєння - розкриття гнійника, дренування і лікування як гнійної рани,

- загальноукріплююча терапія.

фЛЕГМОНА - це гостре необмежене, розлите запалення клітковини (підшкірної, міжм’язової, заочеревинної).

Клініка:

- захворювання починається утворенням болючого небмеженого інфільтрату з поступовим наростанням усіх ознак запального процесу,

- важка інтоксикація організму,

- процес швидко розповсюджується, спостерігається симптом флюктуації.

Тактика лікування:

- у стаціонарі проводиться масивна дезінтоксикаційна терапія,

- масивна антибактеріальна терапія,

- в початкових стадіях - місцево тепло,

- при погіршенні стану якнайшвидше розкриття і дренування гнійника, лікування як гнійної рани,

- загальноукріплююча терапія,

- стимуляція імунних сил організму.

БЕШИХА - гостре серозне запалення власне шкіри, викликане стрептококом.

Локалізується найчастіше на нижніх кінцівках і обличчі.

Клініка:

- починається захворювання з високої інтоксикації організму (температура тіла сягає 40-41 градус, нудота, блювота, галюцинації, марення, може бути збільшеною печінка і селезінка, в сечі виявляється білок),

- місцеві ознаки проявляються трьома формами бешихи:

еритематозна - з’являються червоні плями над рівнем здорової шкіри, гарячі, болючі; ці плями мають чіткі нерівні контури у вигляді «язиків полум’я», кінцівка набрякла;

бульозна - при погіршенні стану хворого на червоних плямах з’являються різного розміру міхурі з серозним чи геморагічним вмістом;

гнійно-некротична - коли приєднується інша гноєрідна флора, стан хворих надзвичайно важкий.

Для бешихи характерні рецидиви захворювання.

Тактика лікування:

- строгий постільний режим,

- масивна дезінтоксикаційна терапія,

- призначаються антибіотики і сульфаніламідні преперати, які діють на стрептокок (стрептоцид, етазол, сульфадіметоксин, еритроміцин, стрептоміцин, пеніцилін),

- підвищене положення кінцівки, у важких випадках гіпсова лонгета,

- бешиха не любить вологих пов’язок, тому призначається сухе тепло, кварц, синтоміцинова емульсія.

ЕРИЗИПЕЛОЇД - це бешихоподібне захворювання, яке викликається паличкою свинячої бешихи.

Уражає як правило шкіру пальців рук. Зараження проходить контактним способом.

Клініка:

- характерним є те, що червоні плями чешуться, може виникнути лімфангіт і лімфаденіт.

Тактика лікування як і при бешисі.

ЛІМФАНГІТ - це гостре запалення лімфатичних судин.

Захворювання вторинного характеру, завжди слід шукати первинне вогнище інфекції.

Клініка:

- важкий стан хворого, виражена інтоксикація організму,

- місцево проявляється рівними червоними, болючими смугами від вхідних воріт інфекції до лімфовузла

Тактика лікування:

- дії, спрямовані на первинне джерело інфекції,

- іммобілізація кінцівки, підвищене положення,

- масивна антибактеріальна терапія,

- дезінтоксикаційна терапія,

- місцево - мазь Вишневського, гепариновмістимі мазі.

ЛІМФАДЕНІТ - це гостре запальне захворювання лімфатичних вузлів.

Захворювання вторинного характеру, виникає на фоні первинного захворювання (стоматиту, каріозних зубів, гнійної рани, фурункула тощо).

Клініка:

- загальна інтоксикація організму (підвищена температура тіла, знобіння, блювота, головний біль, загальна слабість),

- лімфовузли збільшені в розмірі, болючі, шкіра над ними гаряча, може бути гіперемованою.

Слід обов’язково пам’ятати, що лімфаденіт запального характеру необхідно відрізняти від метастазів при злоякісних пухлинах (вони збільшені, неболючі, нема запальної реакції з боку оточуючих тканин). При будь-якому сумніві необхідно направити пацієнта до хірурга поліклініки.

Тактика лікування:

- в початковій стадії призначається місцево тепло, УВЧ, антибактеріальна терапія, дезінтоксикаційна терапія,

- при гнійному лімфаденіті - гнійника слід розкрити, дренувати, рану лікувати як гнійну.

ТРОМБОФЛЕБІТ (поверхневих вен) - це запальне захворювання стінки вен, яке виникає часто на фоні варикозного розширення вен при переохолодженні, травмах із схильністю до тромбоутворення.

Клініка:

- при обстеженні кінцівки виявляються звивисті, болючі, червоні тяжі з вузлоутворенням,

- набряк кінцівки,

- можливі кровотечі з варикозно розширених вузлів,

- небезпеку чинять тромби по ходу вени кінцівки, які можуть відірватись і призвести до тромбоемболії легеневої артерії,

- тромбофлебіт на обличчі небезпечний близькістю до синусів головного мозку з розвитком синустромбозу,

- можлива інтоксикація організму.

Тактика лікування:

- постільний режим,

- підвищене положення кінцівки,

- протизапальна терапія (антибактеріальна, аспірин, бутадіон, реопірин),

- місцево призначається гірудотерапія, мазі з вмістом гепарину (гепаринова, гепатромбін, гепароїд), мазь троксевазин,

- еластичне бинтування кінцівки.

ТРОМБОФЛЕБІТ (глибоких вен)

Клініка:

- має важкий перебіг,

- виражений біль і набряк всієї нижньої кінцівки,

- шкіра кінцівки блискуча, восковидна і холодна на дотик,

- виражена інтоксикація організму з високою температурою тіла.

Тактика лікування:

- повний спокій,

- антикоагулянтна і фібрилітична терапія (гепарин, фібринолізин, стрептокіназа),

- покращення реології крові (реополіглюкін, трентал, нікотинова кислота),

- дезінтоксикаційна терапія,

- тромбектомія.

ФЛЕБІТ - захворювання, спричинене травмуванням стінки вени при неправильному внутрішньовенному введенні ліків, при недотриманні правил користування венозними катетерами.

Клініка:

- біль по ходу вени, пальпується ущільнена вена,

- шкіра над веною гаряча, болюча, червона,

- погіршення загального стану, можливий розвиток сепсису.

Тактика лікування як при тромбофлебіті.

БУРСИТ - запалення синовіальної сумки суглоба.

Найчастіше локалізується в ділянці ліктевого і колінного суглобів і виникає після тривалого травмування їх. З діагностичною метою проводиться пункція бурси.

Клініка:

- пальпується м’яке еластичне утворення округлої форми,

- при серозному бурситі шкіра над утворенням без запальних змін, болючість незначна,

- при гнійному бурситі проявляються всі ознаки запального процесу, лейкоцитоз, може піднятись температура тіла.

Тактика лікування:

- при серозному бурситі рекомендований спокій ураженій ділянці, зігрівальні компреси, УВЧ, бутадіон всередину. Іноді проводиться пункція з введенням антибіотика,

- при гнійному бурситі робиться розкриття гнійника, дренування сумки, призначення антибактеріальної терапії,

- коли бурсит приймає хронічний перебіг, то рекомендована операція видалення бурси.

ТЕНДОВАГІНІТ - запалення синовіальних піхв сухожилків.

Клініка:

- набряк пальців, передпліччя,

- різка болючість при рухах пальцями,

- може спостерігатися крепітація,

- при гнійному тендовагініті з’являються ознаки запалення та інтоксикації організму.

Тактика лікування:

- іммобілізація сегмента,

- компреси з бутадіоновою маззю,

- всередину реопірин, бутадіон,

- фонофорез з гідрокортизоном,

- при гнійному тендовагініті - розкриття піхв, дренування і лікування як гнійної рани.

ГНІЙНИЙ АРТРИТ - гостре гнійне запалення суглоба.

Буває первинним (після травми суглоба) і вторинним (при перенесенні інфекції з первинного вогнища інфекції). З метою діагностики часто користуються пункцією суглоба.

Клініка:

- важкий загальний стан, інтоксикація організму,

- лейкоцитоз, підвищена ШОЕ,

- різкий біль в суглобі,

- згладженість контурів суглоба,

- шкіра над суглобом гаряча, пізніше стає гіперемованою,

- з’являється випіт в суглобі,

- пасивні і активні рухи в суглобі різко обмежені і болючі.

Тактика лікування:

- лікувальна іммобілізація суглоба,

- розкриття суглоба з двох сторін з промиванням і введенням антибіотика згідно антибіотикограми,

- антибактеріальна терапія (антибіотики, сульфаніламідні препарати),

- дезінтоксикаційна терапія,

- при стиханні запальних явищ - масаж, ЛФК, бальнеопроцедури.

ОСТЕОМІЕЛІТ - це гнійне запалення кісткового мозку, кістки і окістя.

Розрізняють: 1) гематогенний остеоміеліт, коли інфекція в кістку потрапляє з первинного вогнища інфекції (каріез, стоматит інше) через кров; 2) травматичний, який є ускладненням раневого процесу.

Клініка гострого гематогенного остеоміеліту:

- найчастіше хворіють діти,

- починається захворювання з важкої інтоксикації організму (підвищується температура тіла до 39-40 градусів, виникає блювота, дитина в’яла, перестає бігати, марення, галюцинації, язик сухий, обличчя бліде, падає АТ, причащується пульс, серцеві тони глухі, збільшена печінка і селезінка),

- місцеві ознаки захворювання з’являються через декілька днів, біль при перкусії по ходу кістки, підвищення температури шкіри над патологічним вогнищем,

В цей час гнійний процес розповсюджується тільки по кісковомозковому каналу.

- в кінці першого тижня від початку захворювання можна виявити флюктуацію в м’яких тканинах і деяке полегшення загального стану дитини,

В цей період гній проривається через окістя в м’які тканини, утворюючи міжм’язеву флегмону.

- через певний час на шкірі з’являється нориця, через яку виділяється гній з часточками зруйнованої кістки (секвестрами), стан дитини після цього покращується.

Велике значення для діагностики має рентгенографія кістки, хоча перші ознаки остеоміеліту з’являються на 12-14 день.

Тактика лікування:

- масивна антибактеріальна терапія (остеотропні антибіотики лінкоміцин, морфоциклін, гентаміцин),

- масивна дезінтоксикаційна терапія,

- лікувальна іммобілізація сегмента,

- якнайшвидша трапанація кістки, декомпресивне дренування,

- підвищення імунних сил організму,

- боротьба з анемією і порушеннями обмінних процесів.

ГОСТРА АНАЕРОБНА ІНФЕКЦІЯ. ПРОФІЛАКТИКА ГАЗОВОЇ ГАНГРЕНИ, ПРАВЦЯ.

Серед мікроорганізмів є велика група збудників інфекції, які можуть розмножуватись і розвиватися без доступу кисню - це анаероби.

Особливо багато анаеробів знаходиться на шкірі, в кишківнику людини і тварини, звідки вони потрапляють в грунт. Через пошкоджені тканини і слизові збудник потрапляє в організм людини, викликаючи життєвонебезпечні захворювання: газову гангрену, правець, гнильну інфекцію.

Як правило анаероби зустрічаються в асоціації з аеробами, які для своєї життєдіяльності використовують кисень, сприяючи тим самим розвитку анаеробної інфекції..

Спороутворюючі анаеробні бактерії відносяться до роду Clostridium.

ГАЗОВА ГАНГРЕНА - викликається чотирма збудниками:

- Cl. perfringens,

- Cl. oedematiens,

- Cl. septicum,

- Cl. hystolyticum.

Фактори, що сприяють розвитку газової гангрени:

- осколкові, сліпі вогнепальні поранення нижніх кінцівок, особливо забруднені землею і обривками одягу;

- розлади кровообігу місцевого і загального характеру (накладання джгута, туга пов’язка, анемія, шок);

- зниження загальної опірності організму (переохолодження, авітаміноз, виснаження);

- додаткова травматизація тканин при порушеннях транспортної іммобілізації.

Клініка:

- інкубаційний період триває 3-7 днів (при блискавичній формі декілька годин),

- швидке наростання набряку тканин навколо рани, який розповсюджується на кінцівку, відчуття тісноти пов’язки, розпирання кінцівки,

- позитивний симптом «лігатури», бачимо, що нитка швидко врізається в тканини,

- рана набуває сірого кольору, не блищить, виділень з рани незначна кількість, м’язи набирають вигляду «вареного м’яса»,

- в тканинах починається газоутворення, при надавлюванні на краї рани можна побачити виділення бульбашок газів,

- спостерігається підшкірна емфізема, при пальпації можна почути симптом крепітації, газ видно і на рентгенограмі,

- шкіра стає блідою, вкрита синюшно-багровими плямами і полосами,

- виділення з рани стають зловонного характеру, проходить масивний некроз тканин,

- хворі мають неадекватну поведінку (збудливі, говірливі, що швидко переростає в апатію і загальмованість),

- температура тіла підвищується до 38-39 гр.,

- АТ падає, дихання причащене до 30-40 за хв., пульс - 140-150 на хв.,

- наростає токсична анемія, ШОЕ підвищується до 50-60 мм за год., лейкоцитоз сягає 18-20*109/л,

- зі сторони нирок - олігурія, анурія.

Форми газової гангрени:

1). Емфізематозна - переважає газоутворення в тканинах;

2). Набряково-токсична - переважає набряк тканин;

3). Некротична - переважає розпад тканин;

4). Флегмонозна - перебігає в комбінації з нагноєнням.

Профілактика газової гангрени:

- своєчасне і якісне надання першої медичної допомоги,

- попередження і лікування шоку та анемії,

- повноцінна хірургічна обробка ран,

- відмова від глухих швів при масивних пораненнях,

- активне спостереження за хворим в перші дні після ПХО рани,

- при забруднених ранах із значним пошкодженням тканин проводиться специфічна профілактика:

1) в/м введення 30 000 АО протигангренозної сироватки (в/ш вводиться 0,1 мл розведеної сироватки; якщо нема реакції через 20 хв., то п/ш вводимо 1 мл нерозведеної сироватки; якщо через 30 хв. нема реакції, то вводимо всю дозу в/м);

2) використовують анаеробний бактеріофаг в суміші з новокаїном для обколювання тканин навколо рани.