Невідкладна допомога:

При локальних опіках - припинити дію травмуючого фактора, слід охолодити опікову поверхню доступними методами, ввести знеболюючі, серцеві препарати, шкіру навколо опіку обробити спиртом, а на саму опікову поверхню накласти пов’язку з фурациліном чи синтоміциновою емульсією. При потребі зробити іммобілізацію ураженої ділянки. Слід обов’язково привити проти правцю.

При обширних опіках - припинити дію травмуючого фактора, на опіковій поверхні ніяких маніпуляцій не проводять. Слід завернути хворго в чисте простирадло і якомога швидше налагодити протишокову інфузійну терапію (реополіглюкін, дисоль, трисоль, лактасоль, фізрозчин); провести адекватне знеболення (анальгін з димедролом, дроперидол,баралгін, промедол, трамал), ввести серцеві глікозиди (корглікон, строфантин), гормональні препарати у великих дозах (гідрокортизон, преднізолон), зігріти хворого, дати пити в необмеженій кількості содово-сольовий розчин (на 1л води даємо 1 ч.л. солі і 0,5 ч.л. соди), молоко, лужні мінеральні води. При потребі налагоджуємо оксигенотерапію.

Лікування:

Загальне лікування в умовах стаціонару:

До виведення з шоку продовжується протишокова терапія, яка розширюється за рахунок переливання білкових препаратів (плазма крові, альбумін), введенням спазмолітиків (еуфілін, папаверин), антигістамінних препаратів (супрастин, діазолін, піпольфен, димедрол), призначаються антикоагулянти (гепарин), інгібітори протеаз (контрикал, гордос), робиться корекція ацидотичних зсувів (водиться розчин соди, трисамін), Після наводнення кровоносного русла рідиною, а це за добу біля 4 - 6 л рідин, після введення кожних 1,5 літра призначаються сечогінні прапарати (лазикс, манітол).

В період опікової токсемії призначається антибактеріальна терапія (антибіотики, сульфаніламідні препарати), кількість введеної рідини зменшується, проводиться ціленаправлена дезінтоксикаційна терапія, призначаються ентеросорбенти, продовжується корекція всіх видів обміну, боротьба з анемією.

В період септикотоксемії на фоні дезінтоксикації організму стимулюються імунні сили, призначається висококалорійна дієта, проводиться штучне харчування хворого.

Місцеве лікування хворого:

Проводиться двома методами: відкритим (безпов’язочним) і закритим (пов’язочним).

В період шоку проводяться найменші маніпуляції на опіковій поверхні. Хворого поміщають в палату з керованим абактеріальним середовищем, а на рани накладають одношарові волого-висихаючі пов’язки з фурациліном, які обробляють 1% розчином перманганату калію, йодопіроном, підсушують фенами побутовими.

В період гострої опікової токсемії проводять зміну пов’язок при допомозі ванн з детергентами, прикладають на рани сорбційну тканину «Дніпро», проводять некротомії.

В період септикотоксемії формується опіковий струп на глибоких опіках, проводять некректомії до 10 - 14 дня, до 21 дня проводять першу пересадку шкіри від цього ж пацієнта (всього може бути проведено до 5 - 7 пересадок шкіри). Місцево використовують антисептики, мазі на водорозчинній основі, гормональні мазі. Шкіру іноді беруть від матері до дитини, від свині, штучну шкіру-плівку. Місцево використовують лазерне проміння і ультразвук.

В період реконвалесценції використовують мазі на жирній основі, ванни, масаж, ЛФК, проводять реконструктивні пластичні операції.

ХІМІЧНІ ОПІКИ

При опіках кислотами утворюється щільний, сухий коагуляційний некроз тканин.

При опіках лугами утворюється глибокий, вологий колікваційний некроз тканин.