Термічні ушкодження. Електротравма

Опіком називається ушкодження тканин, що виникає внаслідок дії термічних, фізичних і хімічних факторів.

КЛАСИФІКАЦІЯ ОПІКІВ

І. За причиною:

- термічні (в результаті дії високої температури);

- хімічні (кислотами, лугами, фосфором, важкими металами та іншим);

- радіаційні [променеві] (альфа-, бета-, гама-, рентген-променями).

ІІ. За глибиною пошкодження

- поверхневі - І, ІІ, ІІІа ступеня (мають здатність самостійно загоюватися);

- глибокі - ІІІб, ІV ступеня (площею більше 1% самостійно не загоюються).

І ступінь - різко виражені почервоніння і набряк тканин, що супроводжується сильним болем. Пошкоджується тільки епідерміс;

ІІ ступінь - пошкоджується шкіра до сосочкового шару. На фоні гіперемії з’являються міхурі з відшарованого епідермісу, заповнені серозною, прозорою рідиною. Міхурі можуть утворюватися протягом першої доби.

ІІІ а ступінь - пошкоджуються верхівки сосочкового шару шкіри. На опіковій поверхні з’являються точкові крововиливи, міхурі лопають, спостерігається часткова відсутність епідермісу.

ІІІ б ступінь - пошкоджується повністю сосочковий шар шкіри. Епідерміс на більшій площі відсутній, шкіра мармурового малюнку, наявні міхурі заповнені геморагічним вмістом. Чутливість тканин в ділянці опіку знижена.

ІV ступінь - некроз шкіри і тканин, розташованих під шкірою. Спостерігається обвуглення шкіри, підшкірної клітковини, м’язів, кісток.

ІІІ. За площею:

- локальні (до 15% ураження шкіри);

- обширні (більше 15% ураження шкіри).

Вирішальним для визначення важкості хворого, правильної тактики в наданні допомоги і лікуванні потерпілих є визначення площі і глибини опікової поверхні.

Глибина визначається клінічно. Слід пам’ятати, що глибина ураження продовжується протягом декількох перших днів і залежить від:

- температури уражаючого фактора;

- тривалості дії на тканини;

- від стану тканин;

- особливостей організму.

Площу опікової поверхні визначають за допомогою правила долоні, коли площу долоні приймають за 1% площі тіла (частіше використовується при локальних опіках); також визначається площа опіку за правилом 9 (частіше використовується при обширних опіках) - голова і шия 9%, верхні кінцівки по 9%, тулуб по 18% спереду і ззаду, нижні кінцівки по 18%, промежина 1%.

Середня площа тіла дорослої людини - 16 000 см².

Загальні порушення організму при опіках носять назву опікової хвороби. Опікова хвороба розвивається при всіх обширних опіках, а також при глибоких опіках на площі більше 10% площі тіла.

Періоди опікової хвороби:

І - Опіковий шок. Виникає внаслідок подразнення величезної кількості нервових закінчень і супроводжується значною втратою рідини (плазми крові) через міхурі. Тому опіковий шок є травматичним і гіповолемічним водночас. Триває від декількох годин до двох діб, що залежить від площі і глибини опіку. Характерним є те, що довго триває еректильна фаза шоку, АТ утримується в нормі (тому по ньому не можна судити про важкість травми), сповільнюється кровоток, наступає згущення крові, втрачається реологічна здатність, падає ОЦК, розвивається олігурія. Температура при опіковому шоці нормальна чи дещо знижена.

ІІ - Гостра опікова токсемія. Виникає внаслідок всмоктування в кров великої кількості продуктів недоокисленого розпаду білків, екзо і ендотоксинів. Триває від декількох днів до декількох тижнів. Проявляється підйомом високої температури тіла, вираженою інтоксикацією організму, наростанням токсичної анемії, азотемії, важким порушенням білкового і мінерального обмінів, обезводненням організму.

ІІІ - Опікова септикотоксемія. В цей період на фоні пригнічення імунних властивостей організму проходить нагноєння опікової поверхні, розвиваються септичні ускладнення. Триває цей період від нагноєння ран до повного закриття опікової поверхні шкірою. Характерним є висока температура тіла, септичний стан, формується і відходить опіковий струп, порушення всіх видів обміну призводить до опікового виснаження.

ІV - Реконвалесценція. Після закриття опікової поверхні поступово нормалізуються функції організму, збільшується вага тіла. В цей період утворюються келоїдні післяопікові рубці, розвиваються контрактури на кінцівках.