Ускладнення ран

Характер ускладнень часто залежить від перебігу раневого процесу.

В фазі гідратації можуть бути: кровотеча (рання, пізня), гостра анемія, шок, порушення життєвоважливих органів, пошкодження нервових стовбурів, інфікування.

В фазі дегідратації: гіпопротеінемія, анемія, нагноєння рани, сепсис, вторинний некроз, розвиток гіпергрануляцій, утворення келоїдного рубця, розвиток деформацій і контрактур, утворення трофічних виразок.

Симптоми нагноєння:

1). Місцеві прояви - почервоніння шкіри навколо рани, набряк навколишніх тканин, місцеве підвищення температури, біль в ділянці рани, збільшення виділень, що набувають гнійного характеру з характерним запахом.

2). Загальні прояви - симптоми інтоксикації (загальна слабість, головний біль, нудота, підвищення температури тіла), лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, тахікардія, тахіпное.

Основи надання першої медичної допомоги при пораненні:

1. Створити функціональний спокій для ураженої ділянки, звільнити від одягу ділянку рани;

2. При наявності кровотечі - тимчасово зупинити її;

3. Провести адекватне знеболення, при потребі налагодити протишокову терапію;

4. Провести обробку рани з накладанням асептичної пов’язки;

5. Провести адекватну транспортну іммобілізацію;

6. Прикласти місцево холод.

Загальні принципи ПХО (первинної хірургічної

обробки) ран:

- ПХО рани є обов’язковим заходом при любих свіжих пораненнях (до 24-48 год.);

- найкращі результати дає в перші 6 - 8 год.;

- при ПХО рани любого характеру переводяться в різані;

- метою активної ПХО ран є видалення мікроорганізмів, що потрапили в рану шляхом висічення країв і дна рани, розсіченням тканин; видалення пошкоджених тканин, згустків крові, що є живильним середовищем для флори;

- ретельний і остаточний гемостаз;

- відновлення анатомічної цілісності пошкоджених тканин;

- дренування ран.

ПХО ран волосистої частини голови і обличчя слід проводити економно.

Протипоказами до ПХО ран є важкий загальний стан хворого (термінальний стан, шок, гостра анемія) та розвиток інфекції в рані.

Під вторинною (повторною) хірургічною обробкою рани розуміють повторне проведення операції з приводу рецидиву гнійного процесу в рані. При цьому знімають шви і розкривають гнійні запливи, при необхідності роблять додаткові розрізи (контрапертури). Рану після вторинної обробки дренують і залишають відкритою.

ЛІКУВАННЯ РАН

Лікування ран включає хірургічну обробку, а також комплекс консервативних заходів механічного, фізичного, хімічного і біологічного характеру, направлених на рану і організ вцілому.

Хірургічна дія проявляється висіченням нежиттєздатних тканин, відновленням анатомічної цілості тканин, зашиванням рани.

Використовують наступні види швів:

1 - первинний, відразу після обробки;

2 - первинно відстрочений - шви накладають при ПХО рани, а зав’язують їх на 5 - 6 день при відсутності нагноєння;

3 - ранній вторинний - накладається через 8 - 14 днів після поранення;

4 - пізній вторинний - накладається через 20 - 30 днів після поранення і супроводжується висіченням рубцьових країв рани.

Комплексне консервативне лікування ран залежить від фази раневого процесу.

Лікування інфікованих і гнійних ран в фазі гідратації:

В цей період не можна використовувати мазей на жировій основі.

1 - забезпечення спокою ураженій ділянці (накладання косинчатої пов’язки, гіпсової лонгети);

2 - забезпечення достатнього відтоку з рани (дренування рани, вставлення в рану гумових випускників, тампонів з гіпертонічним 10% розчином хлориду натрію, накладання гігроскопічних пов’язок);

3 - прискорення очищення рани (використання протеолітичних ферментів у вигляді присипок, розчинів - трипсин, хімотрипсин, хімопсин, пепсин, терралітин; місцеве використання сорбентів - тканина «Дніпро», гелевін);

4 - пригнічення активності або повне знищення патогенної флори (місцеве - присипки, розчини, аерозолі, електрофорез, постійне зрошення - та загальне - в/м, в/в - використання антибіотиків згідно антибіотикограми; використання антисептиків - перекис водню, фурацилін, риванол, йодонат, йодопірон, бетаізадон, калію перманганат, борна кислота, протаргол, коларгол, хлорфіліпт, хлоргексидину біглюконат, ромазулан, новоіманін, пропосол; місцеве і загальне використання сульфаніламідних препаратів - бісептол, гросептол, етазол, сульфадіметоксин, метрагіл) ;

5 - стимуляція раневого процесу (відкритий метод лікування, використання фенів, АТУ (аеротерапевтичних установок), барокамери, інфрачервоних ламп, лазерних променів, ультразвуку);

6 - активізація імунних сил організму (використання УВЧ, діадинамічного струму, введення гамаглобуліну, гіперімунної плазми, анатоксинів, бактеріофагів, інтерферону, тималіну, т-активіну, в-активіну, левамізолу, метилурацилу, пентоксилу, комплеків вітамінів);

7 - зменшення загальної інтоксикації організму ( в/в інфузії 0,9% фізіологічного розчину хлориду натрію, дисолю, трисолю, гемодезу, полідезу, 5% розчину глюкози з інсуліном; використання ентеросорбентів - ентеросорб, полісорб; детоксикація організму - плпзмаферез, гемосорбція, гемодіаліз, форсований діурез);

Лікування ран в фазі дегідратації:

Зводиться до посилення росту і захисту грануляцій від пошкоджень і вторинного інфікування, до пришвидшення краєвої епітелізації. В цей період не можна використовувати пов’язок з гіпертонічними розчинами.

1 - використовуються мазі і креми на водорозчинній основі (дермазин, левосин, левомеколь, діоксидинова мазь);

2 - використовуються мазі на жировій основі (левоміцетинова, фурацилінова, олії - обліпихова, оливкова, шипшинова, олійні аерозолі - левовінізоль);

3 - для стимуляції епітелізації використовують гормональні мазі (флуцинар, лоринден, дермозолон);

4 - призначається висококалорійна дієта, вітамінотерапія;

5 - іммобілізація замінюється на фізпроцедури і ЛФК;

6 - перев’язки проводяться рідко, обережно.

При ранах любого генезу може приєднатись інфікування анаеробним збудником правця, тому слід проводити профілактичні протиправцеві заходи:

- необхідно при будь-яких ранах зібрати прививочний анамнез;

- в разі необхідності провести екстрену профілактику правця.

Активна профілактика проводиться введенням правцевого анатоксину (ПА), пасивна профілактика проводиться проти-правцевою сироваткою (ППС) і протиправцевим людським імуноглобуліном (ППЛІ).

Профілактика правця може не проводитись, проводитись за повною і неповною схемами. Для того, щоб правильно провести профілактику правця, слід користуватись наказами і спеціальними інструктивними таблицями МОЗ України.

При неповній схемі вводиться підшкірно 0,5 мл правцевого анатоксину.

При повній схемі спочатку вводиться 1 мл правцевого анатоксину підшкірно в плече (протипоказів до його введення нема). Далі приступаємо до введення протиправцевої сироватки за методом Безредко. Для цього набираємо в шприц 0,1 мл розведеної в 100 разів протиправцевої сироватки з малої ампули і вводимо внутрішкірно в передню поверхню передпліччя до утворення папули. Чекаємо 20 хвилин. Якщо папула в діаметрі більша 9 мм і виражена гіперемія шкіри навколо неї, то реакція вважається позитивною і вводити далі сироватку заборонено, про що робиться запис в карточку хворого.Якщо внутрішкірна проба від’ємна, то набираємо 0,1 мл нерозведеної сироватки і вводимо підшкірно в плече. Чекаємо 30 хвилин. Якщо нема реакції з боку організму (висипання, погіршення стану хворого, алергічний набряк), то вводимо 3000 МО внутрім’язево. Якщо на введення протиправцевої сироватки спостерігається позитивна реакція, то слід ввести 250 МО протиправцевого людського імуноглобуліну.