5). По відношенню до порожнин тіла

- непроникаючі,

- проникаючі - без пошкодження внутрішніх органів

- з пошкодженням внутрішніх органів.

6). По об’єму пошкодження

- прості,

- складні (ускладнені опіками, отруєнням, пошкодженням кісток, внутрішніх органів).

Рани можуть бути сліпими (з дном) і наскрізними (з вхідним і вихідним отворами).

В рані розрізняють краї, стінки і раневий канал.

Клінічна характеристика ран

Місцеві симптоми:

1. Біль - виникає в момент поранення, викликається пошкодженням нервових рецепторів. Інтенсивність болю залежить від кількості нервових елементів в зоні пошкодження, від реактивності організму, від психічного стану, від характеру ранячого предмета і швидкості нанесення травми.

2. Кровотеча - виникає внаслідок пошкодження судин і залежить від характеру і кількості судин в зоні травми, від стану згортальної системи крові, від характеру раневого каналу і локалізації рани.

3. Зяяння рани (тканевий дефект) - визначається величиною, глибиною рани і порушенням еластичних волокон шкіри.

4. Порушення функції травмованого анатомічного сегмента або органа.

Загальні симптоми:

1. Шок.

2. Гостра крововтрата.

3. Травматичний токсикоз.

4. Розвиток інфекції.

5. Пошкодження внутрішніх органів.

6. Термінальний стан.

КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ВИДІВ РАН

Різані рани

Наносяться гострим предметом (ніж, бритва, скло), мають рівні краї, малу кількість пошкоджених оточуючих тканин. Рана добре зяє, що створює хороші умови для огляду раневого каналу, доброго відтоку з рани. Хоча такі рани сильно кровоточать, мікробна забрудненість незначна, краї стулюються, імовірність нагноєння невелика і загоюються вони часто без ускладнень і первинним натягом.

Рубані рани

Наносяться важким гострим предметом (сокира, шабля). Вони характеризуються вираженою кровотечею, великою глибиною, широким зяянням, пошкодженням нижчележачих тканин (великих судин, нервів, кісток). Хоча краї рани рівні і низька мікробна забрудненість, загоюються такі рани довго через забій тканин стінок раневого каналу.

Забійні рани

Наносяться тупим предметом, характеризуються значним пошкодженням тканин, погано кровоточать, краї нерівні, з зонами порушення кровопостачання, тромбозами, крововиливами. В рані зосереджуються згустки крові, сторонні тіла, що створює хороші умови для розвитку інфекції, тому загоюються такі рани з ускладненнями і погано.

Рвані рани

Як правило наносяться при падінні і зачіплюванні за якийсь предмет. Вони бувають обширними, з нерівними краями, часто відриваються значні шматки тканин, кровоточать, мікробно забруднені, загоюються погано, вторинним натягом.

Колоті рани

Наносяться штиком, шилом, кінжалом. характерним є те, що зона пошкодження шкіри незначна, зате вузький і глибокий раневий канал. Такі рани часто супроводжуються проникненням в порожнини тіла і пошкодженням внутрішніх органів, важкі для діагностики. З ранячим предметом глибоко в тканини заноситься інфекція, тому такі рани часто нагноюються і особливо небезпечні для розвитку анаеробної інфекції.

Розчавлені рани

Наносяться важкими предметами із значною силою. Характеризуються обширними анатомічними розрушеннями в зоні ураження аж до повної втрати органа (пальця, китиці, стопи). В рані значна кількість некротичних тканин, згустків крові, мікробів, тому вони нагноюються, можливий розвиток анаеробної інфекції, супроводжуються шоком, інтоксикацією організму.

Скальповані рани

Мають обширний дефект шкіри, що створює проблему її закриття, а також висока небезпека інфекційних ускладнень.

Укушені рани

Пошкодження може бути не дуже глибоким чи обширним, зате завжди рана інфікується патогенною флорою рота тварини. Загоюються ці рани погано і довго та небезпечні розвитком правцю і сказу.

Отруєні рани

Виникають при укусах зміями, скорпіонами, при попаданні в рану отруйних речовин. Небезпечні тим, що отрутами уражаються життєвоважливі органи людини, що призводить до смерті потерпілого.

Вогнепальні рани

Наносяться вогнепальною зброєю, бувають кульові і осколкові. Особливістю цих ран є те, що сучасна зброя має складну траєкторію руху кулі, володіє надзвичайною руйнівною силою з обширним пошкодженням тканин, наноситься з великою швидкістю. У такого роду ранах висока інфікованість і ризик розвитку анаеробної інфекції. Тривалий час тканини продовжують некротизуватися. Часто така рана смертельна, бо пошкоджуються життєвонебезпечні органи.

У вогнепальній рані виділяють 3 зони пошкодження:

- зона повного розрушення (раневий канал), містить осколки, обривки тканин, згустки крові;

- зона первинного травматичного некрозу (стінки раневого каналу), в момент нанесення травмуються м’які тканини, нерви, судини, кістки;

- зона молекулярного струсу тканин (парабіозу). розвиваються мікрокрововиливи, розлади капілярного кровотоку, що супроводжується вторинними некрозами тканин.

Розрізняють наскрізні, сліпі і дотичні поранення.

Особливості ран окремих анатомічних ділянок

1). Рани м’яких тканин голови характеризуються вираженою кровоточивістю через густу сітку судин і властивість їх не спадатися; бувають скальпованими через виражену рухливість шкіри; на волосистій частині голови утворюються гулі (гематоми) внаслідок вертикального розміщення судин. Такі рани, як правило, добре і швидко загоюються.

2). Рани грудної клітки небезпечні проникненням у плевральну порожнину з розвитком пневмотораксу. При цьому легеня спадається на стороні ураження і швидко наростають ознаси серцевої і легеневої недостатності.

3). При проникаючих пораненнях живота можуть пошкоджуватись паренхіматозні органи з розвитком внутрішньої кровотечі і порожнисті органи з розвитком перитоніту.

ФАЗИ РАНЕВОГО ПРОЦЕСУ

1 фаза - гідратації (самоочищення рани). Характеризується ацидозом в тканинах, збільшенням іонів калію в міжклітинному просторі у зв’язку з загибеллю клітин і гіпоксією. Судини розширюються, збільшується проникність судинної стінки, наростає лейкоцитарна інфільтрація, зростає набряк тканин. З участю ферментів утворюється раневий детрит, разом з виділеннями через рану виводяться змертвілі тканини, клітини, токсини, продукти розпаду білка. Рана самоочищається.

2 фаза - дегідратації (регенерації, загоєння). Характеризується зворотнім розвитком запальної реакції, зменшується тканевий ацидоз, набряк тканин, поступово нормалізуються обмінні процеси, утворюється сполучна тканина, проходить розростання новоутворених судин, формуються грануляції і рубець.

ВИДИ ЗАГОЄННЯ РАН

Первинне загоєння ран (первинний натяг). Характерно для чистих різаних ран, коли виділень і сторонніх тіл в рані нема, краї рани стулюються. При цьому фази раневого процесу не виражені, проходить розсмоктування змертвілих клітин, крові, лімфи. Краї рани склеюються фібрином, з обох сторін проростають судини, сполучна тканина. До 7 - 10 дня проходить епітелізація лінійного розрізу з утворенням ніжного, еластичного, косметично ефективного рубця.

Вторинне загоєння ран (вторинний натяг). Характерно для зіяючих, інфікованих ран, з великою площею ураження із значною кількістю некротичних тканин, виділень, згустків, з тривалим перебігом раневого процесу. При цьому розсмоктування загиблих клітин, очищеня рани проходить тривалий час. З третьої доби вже починають утворюватись грануляції, які у вигляді клубочків виповнюють рану від дна аж до верху, заповнюючи тканевий дефект. Утворюється багато волокнистої сполучної тканини, епітелізація проходить від країв рани наповзанням епітеліальних клітин на грануляції. Рубець формується грубий, масивний, з поганим косметичним ефектом

Загоєння під кірочкою. Характерно для поверхневих ран, саден, царапин, екскоріацій. З крові і лімфи при підсиханні формується кірочка-струп. Під нею проходить епітелізація і кірочка відпадає. Рубця при цьому виді загоєння нема.