ЗАКРИТА МЕХАНІЧНА ТРАВМА

Травмою (пошкодженням) називається дія на організм людини різноманітних зовнішніх чинників (механічних, термічних, хімічних, електричних, радіаційних, психічних), що призводять до порушення структури органів, анатомічної цілісності тканин і фізіологічних функцій.

Класифікація травм

1). В залежності від уражаючого фактора:

- механічні,

- термічні (опіки, відмороження),

- хімічні,

- електротравма,

- радіаційні,

- психічні (операційні, пологові).

2). В залежності від цілісності шкіри:

- закриті - цілість шкіри і видимих слизових оболонок не порушені,

- відкриті - відмічається порушення шкіри і видимих слизових оболонок.

3). По відношенню до порожнин тіла:

- непроникаючі,

- проникаючі (в черевну, плевральну порожнини, в суглоб, черепну коробку).

Проникаючі і непроникаючі травми можуть бути:

- з пошкодженням внутрішніх органів,

- без пошкодження внутрішніх органів.

4). В залежності від місця прикладання сили:

- прямі - ушкодження виникає безпосередньо на місці дії травмуючого агента,

- непрямі - ушкодження виникає у віддалених ділянках (при падінні на сідниці часто виникає перелом хребта, при ударі по голові зона ушкоджень більша в місці котрудару).

5). В залежності від характеру ушкодження, локалізації, комбінації травмуючих факторів:

- ізольовані - ушкодження одного органу або одного сегменту опорно-рухового апарату,

- множинні - ряд однотипних ушкоджень кінцівок, тулуба, голови (наприклад переломи двох чи більше сегментів кістки, множинні рани),

- поєднані - пошкодження опорно-рухового апарату і одного або декількох внутрішніх органів (наприклад перелом кісток тазу і розрив печінки, перелом стегнової кістки і струс головного мозку),

- комбіновані - ушкодження виникають від дії механічного та якогось іншого фактора (наприклад переломи кісток і опіки, рани і радіоактивні ураження).

Травматизм - сукупність травм, які повторюються при певних обставинах у однакових груп населення за визначений проміжок часу (місяць, квартал, рік).

Види травматизму:

1. Виробничий - травми отримані у зв’язку з виробничою діяльністю в промисловості, сільському господарстві, на будівництві, транспорті.

2. Невиробничий - травми отримані без зв’язку з виробничою діяльністю при дорожно-транспортних пригодах (ДТП), на вулиці, в побуті, при занятті спортом, дитячий (в залежності від вікових груп), пологовий.

Медична профілактика травматизму полягає в:

- ретельному обліку всіх травм,

- вивченні причин і умов, в яких виникла травма,

- розробці конкретних профілактичних заходів, спрямованих на зменшення травматизму,

- санітарно-освітній роботі.

Організація травматологічної допомоги і основні завдання травматологічної служби:

1 - проведення заходів по профілактиці травматизму у відповідності з сучасним станом науки і техніки;

2 - надання першої допомоги при травмах на місці пригоди;

3 - лікування потерпілих за об’ємом і складністю, притаманим кожному етапу (ФАП, районна лікарня, міська лікарня, обласна лікарня, науково-дослідний інститут);

4 - диспансерне спостереження і статобробка даних;

5 - планова підготовка з травматології лікарів, медсестер; підвищення їх кваліфікації;

6 - розробка і впровадження раціональних способів лікування;

7 - методичне керівництво і систематичний контроль за роботою травматологічних служб.

УСКЛАДНЕННЯ ТРАВМ

1. Безпосередні (виникають в момент травми або в перші години після неї)

- кровотечі, які призводять до гострої анемії,

- колапс, шок,

- пошкодження життєвоважливих органів.

2. Найближчі (виникають від декількох годин до декількох тижнів після травми)

- місцева гнійна інфекція (нагноєння рани, перитоніт, плеврит),

- загальна гнійна інфекція (сепсис),

- гостра гнійна анаеробна інфекція (газова гангрена, правець),

- травматичний токсикоз.

3. Пізні (виникають у віддалені терміни)

- хронічна гнійна інфекція (остеоміеліт, нориці),

- порушення трофіки (трофічні виразки),

- розвиток рубців, що порушують функцію (контрактури, травматична епілепсія),

- неправильне зрощення або незрощення переломів,

- анатомічні і функціональні дефекти пошкоджених органів і тканин.

Особливості обстеження травматологічного хворого

Обстеження хворих з ушкодженнями і захворюваннями апарату руху і опори повинно базуватись на загальних принципах обстеження хворого і включає всі методи, які використовуються для клінічного вивчення хірургічного хворого, проте є ряд особливостей:

- слід оцінювати порівняльну довжину кінцівок (анатомічну, функціональну),

- обов’язково порівнюється окружність ідентичних сегментів,

- слід вимірювати об’єм рухів у суглобах,

- визначення активних і пасивних рухів в суглобах,

- рентгенографія як правило призначається в двох проекціях.

Організація надання допомоги травмованому полягає в наступному:

- оцінюванні стану хворого і ураженого сегменту,

- при кровотечі - тимчасова зупинка її,

- при шоку - налагодження протишокової інфузійної терапії,

- при відсутності шоку слід зробити знеболюючі, серцеві, налагодити оксигенотерапію,

- при ранах накласти асептичну пов’язку,

- при значних ушкодженнях налагодити транспортну іммобілізацію,

- прикласти до місця травми холод,

- в певній транспортній позиції направити в лікарню.

ЗАБІЙ (Contusio)

Це пошкодження тканин і органів виникає без порушення цілості шкіри від дії безпосереднього удару тупим предметом.

Важкість пошкодження залежить від:

- характеру травмуючого агента (ваги, консистенції),

- фізичного стану і виду тканин.

Клініка:

- біль в ділянці травми,

- крововиливи і гематоми на місці травми,

- припухлість тканин,

- порушення функції в ділянці травми.

Невідкладна допомога:

- спокій ураженій ділянці, підвищене положення,

- холод місцево,

- знеболюючі, при потребі серцеві препарати,

- давляча пов’язка.

Лікування:

- протягом першої доби продовжувати холод,

- з 2 доби після травми призначати теплові процедури (зігріваючі компреси, УВЧ, солюкс),

- через декілька діб - масаж, ЛФК,

- при значних гематомах проводять пункцію гематоми з введенням в порожнину антибіотиків.

РОЗТЯГНЕННЯ (Distorsio)

Виникає внаслідок рухів, не властивих даній ділянці. При цьому частково надриваються волокна тканин, а анатомічна їх цілісність не порушується. Пошкоджуються як правило зв’язки, сухожилки, м’язи.

Клініка:

- локальний біль, що посилюється при натягу,

- набряк із збільшенням об’єму суглобу,

- крововилив, можливий гемартроз,

- обмеження рухів у суглобі.

Діагностика:

- вияснення механізму травми,

- клінічна оцінка (визначення активних і пасивних рухів).

Невідкладна допомога:

- створення функціонального спокою,

- підвищене положення,

- фіксуюча пов’язка,

- знеболюючі, серцеві,

- зрошення хлоретилом, новокаїнова блокада,

- місцево холод.

Лікування:

- іммобілізація суглоба фіксуючою пов’язкою протягом тижня,

- з другої доби теплові процедури, електрофорез,

- при напруженому гемотораксі - пункція суглоба,

- після зняття фіксуючої пов’язки - масаж, ЛФК, ванночки.

РОЗРИВ (Ruptura)

Пошкодження м’яких тканин з порушенням анатомічної цілісності. Виникає при надмірному перерозгинанні чи перерозтягненні або сильному ударі в проекції сухожилка, зв’язки, м’яза, нерва, фасції.

Клініка:

- виражений біль в ділянці травми, що підсилюється при пальпації і рухах,

- порушення функції з різким обмеженням або відсутністю активних рухів,

- припухлість тканин,

- крововиливи, гемартроз.

Невідкладна допомога:

- створення функціонального спокою,

- знеболюючі, серцеві,

- м’яка або тверда транспортна іммобілізація,

- місцево холод,

- обов’язкова госпіталізація.

Лікування:

- відновлення анатомічної цілісності тканини оперативним шляхом,

- іммобілізація протягом 3 тижнів гіпсовою пов’язкою,

- після зняття іммобілізуючої пов’язки масаж, ЛФК, ванночки.

СТРУС (Commotio)

Виникає при сильному раптовому ударі (струс головного мозку, грудної клітки), при тривалій вібрації (хронічний струс м’язів, суглобів, кісток, нервів).

Клініка струсу головного мозку:

- короткочасна втрата свідомості (від декількох секунд до декількох хвилин),

- ретроградна амнезія,

- нудота, блювота,

- головний біль.

Невідкладна допомога:

- потерпілого покласти, голову повернути набік,

- навколо голови викласти валик, щоб голова була дещо припіднята і не коливалась в дорозі,

- ввести 40% розчин глюкози з вітаміном С в/в 40 мл,

- над головою підвісити міхур з льодом,

- при потребі оксигенотерапія,

- даи заспокійливі.

Лікування:

- постільний режим протягом 10 днів,

- продовжувати в/в введення 40% р-ну глюкози,

- з другого дня призначається ноотропіл.

ЗДАВЛЕННЯ (Compresio)

Пошкодження тканин чи органів наступає при одномоментному або тривалому прикладанні значної травмуючої сили (уламками зруйнованих будівель, гірськими породами, землею, частинами автомобіля при ДТП).

Здавлення значних частин тіла супроводжується розвитком специфічних симптомокомплексів:

- при здавленні значних м’язевих масивів кінцівок при експозиції більше 4 годин розвивається синдром тривалого здавлення (СТЗ) або травматичний токсикоз чи краш-синдром;

- при здавленні грудної клітки розвивається синдром травматичної асфіксії.

При СТЗ під час здавлення руйнуються і некротизуються м’язові волокна, вивільняється міоглобін, утворюються недоокислені продукти розпаду білків, токсини. Але вони не розповсюджуються током крові і тому людина може почувати себе відносно задовільно, перенісши первинний шок.

Коли потерпілого звільнити від здавлюючого фактора, усі білкові структури швидко всмоктуються і розповсюджуються током крові. Особливу небезпеку створює закупорка ниркових канальців, що веде за собою розвиток гострої ниркової недостатності, що в 60% випадків призводить до смерті хворого.

Клініка СТЗ:

- на момент травми розвивається первинний травматичний шок (біль, свідомість спутана, шкіра бліда, погіршується гемодинаміка, діурез),

- через деякий час наступає уявне покращення стану хворого,

- після звільнення частин тіла з-під здавлюючого фактора розвивається вторинний шок (погіршення стану, свідомість спутана, АТ знижений, пульс слабких властивостей, причащений),

- з 2-3 дня розвивається гостра ниркова недостатність (в сечі з’являється міоглобін, стан хворого погіршується, розвивається в’ялість, апатія, виникає блювота, спрага, жовтяниця, турбує біль в поперековій ділянці, марення, в крові азотемія, виникає анурія, уремія і смерть хворого).