40. Структура культури

Культура- сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом його історії.

Під матеріальною культурою розуміють сукупність будь-яких матеріальних цінностей, створених людством протягом історії, що збереглися донині. До матеріальної культури відносять: знаряддя і засоби виробництва, техніку, технологію; культуру праці й виробництва; матеріальний бік побуту; матеріальний бік навколишнього середовища.

До духовної культури належить сфера виробництва, розподілу і вжитку найрізноманітніших духовних цінностей. Галузь духовної культури включає всі результати духовної діяльності людства: науку, філософію, мистецтво, мораль, політику, право, освіту, релігію, сферу керівництва суспільством і управління нимПоділ культури на духовну і матеріальну є відносним до сфери духовної культури, одночасно належачи й до матеріальної Кожна людина вже з дитинства перебуває під впливом певної культури, а точніше - певного культурного середовища з тим або іншим (високим чи низьким) рівнем культури, опредмеченої у відповідних цінностях чи антицінностях. Виховання і навчання людини полягає в її залученні до культури, у засвоєнні нею накопичених суспільством знань, умінь, навичок, а також духовних цінностей і норм поведінки тієї країни, в якій вона живе. Існує певна типологія культур. Так, зокрема, виокремлюють культуру: національну (українську, російську, французьку тощо); регіональну (слов'янську, американську, африканську і т. д.); культуру певних соціальних суб'єктів. Вирізняють також певні культурні епохи: культура античної епохи, культура Середньовіччя, культура епохи Відродження; певні форми культури: політична, соціальна, правова, економічна, екологічна, етнічна, фізична, моральна і т. ін. культури. У літературі називають також такі специфічні культурні пласти і культурні підрозділи, як масова, елітарна, молодіжна культура тощо, а також офіційна культура.

41. Які етапи у розвитку суспільства виокремлював О.Конт?

"Закон трьох стадій ", згідно Конту , насамперед визначає ті етапи , які проходить людство у своєму розумовому розвитку , у своєму прагненні пізнати навколишній світ.

Перша стадія - теологічна . Перебуваючи на цій стадії свого духовного розвитку , людина прагне всі явища пояснити втручанням надприродних сил , що розуміються за аналогією з ним самим: богів , духів , душ , ангелів , героїв і т.п.

Друга стадія , яку проходить людство у своєму розумовому розвитку - метафізична . Для неї , як і для теологічної стадії , характерне прагнення досягти вичерпного абсолютного знання про світ. Але на відміну від першої стадії , пояснення явищ світу досягається не шляхом звернення до божественних початків і сил , а зводиться до посиланням на різні вигадані першосутності.

Третя стадія , по Конту , - позитивна . Піднявшись на цю стадію , людство залишає безнадійні і безплідні спроби пізнати перші і кінцеві причини , пізнати абсолютну природу або сутність всіх речей , тобто відмовляється і від теологічних , і від метафізичних питань і домагань і спрямовується по шляху накопичення позитивного знання , одержуваного приватними науками .

На третій стадії , по Конту , повністю набуває чинності закон постійного підпорядкування уяви спостереження , тому що саме спостереження розглядається Контом як універсальний метод придбання знань.