
- •34. Соціальна мобільність: сутність та види.
- •35. В чому полягає особливість соціологічної уяви?
- •36. Категорії соціології, їх сутність та класифікація.
- •37. Соціальна організація, сутність та види.
- •38. Чи можна ототожнювати суспільство з державою?
- •39. Соціальна організація, нові тенденції.
- •40. Структура культури
- •42. Модернізація: її сутність та види.
- •43. Соціальна нерівність: сутність та природа.
- •44. Що дають знання соціології сучасній людині?
38. Чи можна ототожнювати суспільство з державою?
Держава і суспільство не тотожні. Їх необхідно розрізняти.
. Суспільство — мати держави, і відповідно держава — дитя суспільства, продукт суспільного розвитку. Яке суспільство — таке і держава..
Суспільство — складна динамічна система зв'язку людей, об'єднаних сімейними узами, груповими, становими, класовими відносинами. Це така спільність індивідів, де діють уже не біологічні, а соціальні закони. Глобальні проблеми виживання людського роду сьогодні стають визначальними для нормального суспільного розвитку.
Політична система — це стійка форма людських відносин, за допомогою якої приймаються і проводяться в життя авторитарні-владні для всіх членів чи суспільства для їхньої частини рішення.
Політична система містить у собі чотири підсистеми;
1) політичні організації;
2} політичні норми;
3) політичні відносини;
4) політичну ідеологію.
Називають і функції політичної системи:
— визначення цілей розвитку суспільства;
— політична інтеграція суспільства;
— регулювання режиму суспільно-політичної діяльності;
— легітимація політичного режиму;
— мобілізація ресурсів і ін.
Головними політичними об'єднаннями боротьби за владу й утримання влади в сучасному суспільстві виступають політичні партії.
39. Соціальна організація, нові тенденції.
Соціальна організація - це безперервна система диференційованих і координованих видів людської діяльності, що полягає у використанні, перетворення і об'єднання специфічної сукупності трудових, матеріальних, фінансових, інтелектуальних та природних ресурсів в деяке унікальне, вирішальне проблеми ціле . Функція цього цілого полягає в задоволенні приватних потреб людини шляхом взаємодії з іншими системами, що включають різні види людської діяльності і ресурси в їх конкретному оточенні »
Тенденції розвитку соціальної організації
Сьогоднішнє життя стрімко змінюється і необхідно поквапитися, щоб його зрозуміти і навчитися використовувати його переваги, бо створений сучасною людиною світ дуже складний для неї, для її інтелектуальних можливостей. Людство змінилося. Воно не просто збільшилося, а перестало обмежуватися простою сукупністю індивідів. В останні роки сукупність як суворо формалізованих, так і неформалізованих (і тому відносно нестійкі співтовариства цих індивідів) організацій набула самостійної форми і стала чинником розвитку — середовищем заселення не тільки окремих людей, а й людства в цілому. Створюючи організації, людство перейшло на складніший ступінь розвитку і свідомості. Будь-хто, що мав справу з організацією, розумів, що вона являє собою якісно інший об’єкт, ніж проста сукупність окремих людей. Це цілісна система, яка має власні цілі, завдання і способи їх досягнення, що далеко не завжди збігаються з цілями, завданнями і способами досягнення як окремих людей у її складі, так і тих, хто безпосередньо управляє нею. Принципово важливо, що зазвичай організація значно ефективніше й краще адаптована до середовища, ніж будь-який її працівник. При цьому її здібності до пізнання нижчі, ніж аналогічні здібності людей, з яких вона складається, як через загальну інерційність групової свідомості, так і тому, що колектив практично ніколи не рівняється на кращих своїх членів, а, як правило, за не досить ефективного керівництва рівняється на гірших. Перевага колективної свідомості над індивідуальною проявляється в іншій сфері — збиранні інформації та її реалізації: окрема людина може мати обмежений обсяг знань, накопичених людством, організація — практично всі. Колективний розум — така сама реальність, як і колективний інтерес. Як організація не зводиться до простої сукупності її членів, так і колективний розум не тотожний сукупності окремих розумів. Цілі й інструменти організації, її реальні стратегії, зовнішньо визначені взаємодією різноманітних намагань її членів, можуть не лише збігатися, а й істотно різнитися від уявлень про них навіть найбільш освічених і впливових її працівників. Тобто за ефективного керівництва організація схильна поводити себе як цілком розумне створіння, за менш ефективного — як істота, що має не розум, а лише інстинкти. Універсальний критерій розумності загальновідомий: це здатність до самостійного цілевизначення. Принципово важливо, що багато організацій розглядають цілевизначення (визначення «місії» організації) як найважливіший аспект своєї діяльності. Наука управління, яка розвинула й формалізувала колективний «адміністративний інстинкт», якому підкоряється організація, прямо й категорично вимагає від неї активного, постійного й розгалуженого цілевизначення, тобто постійного наполегливого тренування й максимального нарощування її колективного розуму. Таким чином, в міру розвитку й раціоналізації систем управління організацією, в першу чергу великих корпорацій, на Землі відбувається швидка еволюція її колективного надлюдського розуму, розуму другого порядку. Головним інструментом розвитку людства на етапі швидкого виникнення й еволюціонування «другого розуму» стає вдосконалення організаційної структури — механізму об’єднання обмежених і окремо неефективних людей в ефективні колективи. Відомо, що саме організаційна структура є, як правило, секретом будь-якої корпорації, який зберігається найретельніше, бо технологію виробництва можна накопичувати або придумати, а технологію управління досить великою організацією можна лише виростити як живу істоту разом із самою організацією. Той, хто дістане доступ до її організаційної структури й технології управління, зрозуміє як вона функціонує, як приймає рішення, в результаті чого зможе фактично маніпулювати нею за допомогою мінімальних впливів і дій, не викликаючи підозри. Щоб зрозуміти масштаби і значення парадоксально тихої й непомітної «організаційної (управлінської, менеджерської) революції», що сталася на нашій пам’яті, можна пригадати, що з середини 70-х років майже повністю зникли статті про передові дослідження у цій сфері із відповідних наукових журналів усього світу. Єдиний відомий в історії людства прецедент — практично аналогічне зникнення з наукової літератури на початку 40-х років статей з атомної фізики, що знаменувало близьке оволодіння людством ядерною енергією. В 70-х роках з’являється велика кількість псевдонаукових статей, спрямованих на здобування грантів. Між тим безпосередній механізм зникнення істинно наукових статей у ті роки був той самий, що і в 40-х роках: організатори досліджень сконцентрували у своїх руках усіх спеціалістів, забезпечивши їм належні умови праці. Але, на відміну від 40-х років, ривок у розвитку людства має для окремих організацій вже не зовнішній, а глибоко внутрішній характер, і стосується самої суті відносин між людьми. Вони стають чіткіше структурованими і при цьому наче більш «багатоповерховими». Суспільство як сукупність розумних, тобто таких, які визначають цілі, людей поступово навіть не заміщується, а доповнюється, надбудовується ефективнішим співтовариством нового покоління — співтовариством як сукупністю розумніших, тобто ефективніших організацій, що визначають цілі. З точки зору значення для діяльності суспільства конкуренція між людьми дедалі більшою мірою і поступово переміщується саме на цей, вищий рівень: суспільства, організації яких менш розумні, мають так само мало шансів на успіх у конкуренції, як ще недавно суспільство з менш розумними або просто менш освіченими людьми. Різноманіття організацій стосується не тільки сфер і цілей, а й масштабів їх діяльності. Багато з організацій «вкладені» одна в одну, багато які мають слабо визначені й часто змінювані залежно від дій окремих людей межі поля своєї активності. Все це дає кожній окремо взятій людині досить широкі можливості вибору організацій, по суті — адміністративно-організаційного, інтелектуального та ціннісного «середовища перебування». Свободу вибору за останнім критерієм забезпечує принциповий незбіг меж діяльності організацій різного роду. Класичним прикладом такого незбігу слугують транснаціональні корпорації і держави, які займаються приблизно однією справою, але на різних рівнях організації людського суспільства, а також виробництво і сім’я. Такий незбіг меж, кордонів створює постійний конфлікт інтересів, що є могутнім інструментом саморозвитку кожної окремої особистості, яка перебуває в його «магнітному полі». Крім того, такий конфлікт надає кожній окремій людині максимально широку свободу вибору, який здійснюється водночас у максимальній кількості площин, отже і кількість можливостей для самореалізації максимальна. Але не кожна організація і не на всіх етапах її існування позитивно впливає на особистість і суспільство в цілому. Нам відомі приклади нелюдського, бюрократичного цілевизначення й логіки. (До речі, про «внутрішню логіку організації» написано чимало літератури). Більшість знає, що в організації є свої цілі, які лише на першому етапі розвитку закладають її засновники, а вже потім в основному формуються й корегуються нею значною мірою самостійно. Просування ієрархічною драбиною нерозривно пов’язано зі скороченням особистої свободи, адже, перебуваючи на вищих позиціях у системі управління, людина дедалі більше взаємодіє з організацією, частиною якої вона є, і з іншими організаціями, стаючи частиною взаємодії вищого рівня, вже не міжособистісного, а міжорганізаційного. І кожен з нас повинен діяти згідно з критеріями розумності і продовження людської еволюції за межами окремо взятої людини. Через все більше розгалужені й складні організації людство постійно пристосовує себе до вирішення складніших проблем, піднімаючи свій інтелектуальний і організаційний рівень до такого, який відповідає цим проблемам.