12. Як визначається поведінка, що пов"язана із порушенням соціальних норм? Жодне суспільство не може бути поділене просто так на порушників соціальних норм і стовідсотково слухняних громадян. Більшість Із нас за певних умов порушує усталені норми поведінки (порушуення правил вуличного руху, проїзд без квитка у громадському транспорті).

Така поведінка, що не узгоджується з суспільними нормами, не відповідає очікуванням групи або суспільства в цілому, називається девіантною. Девіацією називають, в основному, відхилення від так званих неписаних соціальних норм (етикету, звичаїв). Є девіантна поведінка, яка засуджується суспільством (неохайний зовнішній вигляд, голосна розмова у громадському транспорті, алкоголізм, самогубство), а є й така, що схвалюється суспільством (вона визначається надзвичайними здібностями геніїв, видатних спортсменів і громадських діячів, тобто тих людей, здобутки яких перевищують рамки норми). Уявлення про норму і девіацію не співпадають у різних суспільствах і навіть у субкультурах. Кожне суспільство виробляє свої взірці соціально прийнятної поведінки. Тому те, що в одному суспільстві чи групі є нормою, в іншому — може бути розцінене як девіація. У деяких країнах азартні ігри дозволені, а в інших — заборонені. У багатьох мусульманських країнах (Іран, Саудівська Аравія) суворо заборонено вживання алкогольних напоїв. Так само у різних країнах є різне ставлення до абортів, проституції, азартних ігор, вживання наркотиків. У більшості сучасних суспільств девіацією вважається самогубство.  Порушення формальних суспільних норм називають делінквентною поведінкою. Делінквентна поведінка — це поведінка, зумовлена наявністю систем цінностей і норм, які відхиляються від тих, які домінують у суспільстві, при цьому індивід, який сприйняв делінквентну культуру, визначає свою поведінку як правильну. Інші дослідники погоджуються, що делінквентна поведінка пов'язана із порушеннями правових норм, але не настільки значними, щоб за них нести кримінальну відповідальність. А в кримінології делінквентна поведінка визначається як суто молодіжне правопорушення, тобто таке, яке здійснюється молодими людьми віком від 12 до 20 років.

13. Соціологічні аспекти дослідження суспільства.

Соціологічне дослідження — це вид систематичної пізна­вальної діяльності, що складається з логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур, спрямованих на глибоке вивчення, аналіз і систематизацію соціальних фактів, виявлення зв’язків, залежностей між соціальними явищами і процесами, формування на основі зібраної інформації нових знань та розробку заходів щодо управління досліджуваним об’єктом, забезпечення його прогресивного розвитку.

Соціологічні дослідження проводять з метою розв’язання перш за все таких завдань: -опис певної соціальної реальності; -пояснення суперечностей чи особливостей функціонування окремих соціальних спільнот чи процесів (соціальних конфліктів, безробіття, напруженості відносин у трудовому колек­тиві тощо); -прогнозування тенденцій розвитку соціальних процесів (зміни у ставленні до праці, у виробничих стосунках, динаміці безробіття). Одиницями вивчення при цьому стають люди, їх дії, речі, думки. Індивід, людина — найскладніше й найдинамічніше соціальне створіння. Суспільство порівняно з людиною більш просте, більш кероване, більш передбачуване.

Отож, соціологічне дослідження суспільства — це лише шлях до людини, її потреб, інтересів, до розкриття особистості, її вільного творчого розвитку.

14. Види і функції соціальних інститутів.

Соціальні інститути — це організовані об'єднання людей, що виконують певні соціально значимі функції, які забезпечують спільне досягнення цілей на основі виконаних членами своїх соціальних ролей, що задаються соціальними цінностями, нормами і зразками поведінки. Три основних функції соціальних інститутів: 1.Відтворення членів суспільства. Головним інститутом, що виконує цю функцію, є сім'я, але до неї причетні й інші соціальні інститути, такі, як держава. 2.Соціалізація — передача індивідами встановлених у даному суспільстві зразків поведінки і способів діяльності — інститути сім'ї, освіти, релігії та ін. 3.Виробництво і розподіл. Забезпечуються економічно-соціальними інститутами управління і контролю — органи влади. В залежності від сфери дії і функцій соціальні інститути поділяються на: 1)реляційні, які визначають ролеву структуру суспільства за найрізноманітнішими категоріями: від статі і віку до виду занять і здібностей; 2)релятивні, які визначають можливість індивідуальної поведінки стосовно існуючих в суспільстві норм дій, а також: санкції, що карають порушників максимів (всі види механізмів соціального контролю: культурні, зв'язані з релігією, наукою, ідеологією, мистецтвом і т. д.); 3)інтегративні інститути, пов'язані з соціальними ролями, відповідальними за забезпечення інтересів соціальної спільності як цілого. В залежності від сфер соціальних відносин виділяють такі соціальні інститути: -економічні, які забезпечують відтворення і розподіл матеріальних благ, організацію праці, грошовий обіг і т. п.; -політичні або інститути, пов'язані зі встановленням, виконанням і підтримуванням влади. Політичними інститутами є такі інститути, як уряд, парламент, політичні партії і т. п.; -соціальні або суспільні у вузькому значенні цього слова (які організовуються добровільним об'єднанням, — місцеві товариства, клуби і товариські установи, "церемоніальні" інститути, тобто способи взаємної поведінки членів товариства з нерівним становищем) -інститути стратифікації, які визначають розміщення позицій і ресурсів; -виховні і культурні, тобто всі інститути, створені для зміцнення і розвитку культури, для соціалізації кожного покоління, для передачі йому культурних цінностей суспільства як цілого (родинні інститути, сім'я, школа, наукові інститути і т. п.); -релігійні, які регламентують відносини людей з представниками релігійних структур (служителів церкви); -відтворення (інститути шлюбу і сім'ї).

15. Які цінності поширені в українському суспільстві? В сучасному розумінні цінності - це ідеї, норми, процеси, відносини матеріального і духовного порядку, які мають об'єктивну позитивну значимість і здатні задовольняти певні потреби людей. Проблема цінностей Українського суспільства належить до найважливіших і дискусійних проблем.  Формується нова система цінностей, яка передбачає чітку орієнтацію українців  на європейські цінності, на моральне оздоровлення суспільства. Нині слід формувати не стільки сентиментального патріота, скільки діяльного громадянина, який любить свою Батьківщину й бере активну участь  у модернізації суспільства і держави. Основною цінністю будь-якого суспільства є людина.

Згідно з випадковою вибіркою було опитано 1000 респондентів віком від 18 років, у всіх обласних центрах України, містах Києві і Севастополі. Головними життєвими цінностями українці вважають: 1)здоров'я 2)матеріальне забезпечення 3) щасливе сімейне життя 4) цікаву роботу 5) благополучне становище в країні 6) приємне проведення часу 7) незалежність у вчинках і діях 8) пізнання та інтелектуальний розвиток. Про рівень моралі у суспільстві: 56% - вважає його низьким. Головним носієм моральних цінностей для українців є: 1) сім'я 2) церква 3) школа або інші навчальні заклади 4) держава 5) телебачення і кінематограф 6) література. Рівень масової культури також дуже низький. Культ насилля і розпусти практично заполонив наші екрани. Потім ми дивуємося, чому наша молодь така агресивна, задурманена алкоголем і наркотиками.

Саме загальнолюдські релігійно-духовні цінності лежать в основі існування як суспільства, так і окремої особистості. І саме від того, чи керуватиметься дане суспільство чи конкретна людина такими цінностями як добро, свобода, справедливість, солідарність, любов, демократія, залежатиме як особиста доля, так і майбутній добробут всього народу.