Тема 1. Предмет, структура та оch0bні поняття науки управління
Феномен управління. Основні підходи до його вивчення.
Поняття про соціальне управління. Соціальне управління як система.
Особливості та проблеми соціального управління в сучасному українському суспільстві.
1. Феномен управління. Основні підходи до його вивчення.
У науковій літературі на сьогодні існує декілька тлумачень терміна «управління», а саме: управління — це спрямована координація і організація об'єкта управління (Г. Щокін); управління — це будь-яка зміна стану об'єкта, системи або процесу, яка веде до досягнення висунутої мети (Б. Гаєвський);управління — це цілеспрямований вплив на систему з метою приведення останньої у відповідність до притаманних їй характеристик (В. Афанасьев); управління — це свідомий вплив однієї системи на іншу з тим, щоб змінити поведінку останньої у напрямі, який задовольняє критерії мети її діяльності (представники системного підходу); управління — це мистецтво знати напевне, що слід зробити й як зробити це найкращим та найдешевшим способом (Енциклопедія менеджменту) тощо.
Загалом під управлінням прийнято розуміти функцію організованих систем різної природи (технічних, біологічних, соціальних), яка забезпечує: а) збереження їх визначеної структури; б) підтримка встановленого режиму діяльності; в) реалізація явно чи латентно заданої програми цієї діяльності (досягнення мети).
Основні підходи до вивчення феномену управління вперше виокремленні та детально проаналізовані американськими вченими Г. Купцом та С. О'Доннелом в їх спільній праці «Управління: системний і ситуаційний аналіз управлінських функцій». До таких підходів вчені, зокрема, відносять: емпіричний чи такий, що базується на аналізі конкретної ситуації; підхід з точки зору міжособистісних стосунків; підхід з позицій групової поведінки; вивчення управління як процесу функціонування кооперованої соціальної системи; як соціотехнічної системи; аналіз управління з точки зору прийняття рішень; розуміння управління як процесу обміну інформацією, центром якого є керуючий; підхід з позиції математичних методів чи «наукового управління»; операційний підхід.
Емпіричний підхід передбачає аналіз управління шляхом вивчення відповідного досвіду з метою передачі знань студентам, навчання останніх «політиці» управління у спосіб дослідження та узагальнення конкретних випадків управлінської практики.
Підхід до управління з точки зору міжособистісних стосунків головну увагу зосереджує на вивченні людського фактору в управлінні, керуючись положенням про те, що люди, працюючи для досягнення групових цілей, повинні розуміти одне одного. Дослідницькі зусилля зосереджені тут на індивідуальній психології, на вивченні індивіда та його мотивацій як соціопсихологічної істоти.
Підхід до управління з позицій групової поведінки виходить з того, що управління — це передусім вивчення типів групової чи організаційної поведінки. В межах цього підходу розроблене поняття організації, під якою розуміють систему чи структуру будь-якого комплексу групових відносин.
Підхід до управління як до процесу функціонування кооперованої системи започаткований Ч. Барнардом, який розробив теорію співпраці (кооперації), що базується на обмеженості людських можливостей, а потім теорію кооперованих систем. З цих систем Ч. Барнард виокремив лише соціальні елементи й існуючі між ними взаємозв'язки охарактеризував як «організацію». Г. Саймон застосував концепцію Ч. Барнарда до аналізу будь-якої системи кооперованих та цілеспрямованих групових взаємозв'язків чи поведінки, давши її більш загальну назву — «організаційна теорія».
Підхід з позиції соціотехнічних систем (засновник Е. Л. Тріст) розглядає організацію як дві системи — соціальну і технічну, які обов'язково взаємодіють. Стверджується, що для управлінської ефективності слід звертати увагу не лише на людей та їх взаємодію, але й на технічне оточення, в якому люди працюють.
Підхід з позиції теорії прийняття рішень головну увагу приділяє раціональному рішенню — вибору певного способу дій з декількох можливих альтернативних варіантів. Тут вивчаються рішення як такі, особи чи організовані групи, що приймають рішення, аналізується процес прийняття рішень.
Підхід до управління з позицій інформаційного центру розглядає керуючого як інформаційний центр та підкреслює роль комунікацій у процесі управління.
Підхід з позицій математичних методів стверджує, що оскільки управління, організація, планування, прийняття рішень є деяким логічним процесом, то останній може бути виражений магматичними символами та залежностями.
Відповідно до операційного підходу стверджується, що є деяке центральне ядро знань про управління, яке існує лише в управлінні, а саме: типи структурних підрозділів, діапазон управління, оцінка тільності керівника тощо. Решта елементів управлінського знання залучена з інших областей, як то: теорія систем, мотивація і лідерство, прийняття рішень, групова поведінка тощо. Таким чином, операційне управління має центральне ядро суто управлінських знань й водночас залучає матеріал з інших галзей знань, які безпосередньо не стосуються управлінської проблематики, але сприяють її розумінню. Знання, що стосуються операційного управління, представлені Г. Купцом і С. О'Доннелом у такій діаграмі:
І еорія соціології,
ПріІЙНЯПЯ
> оці.і'іі.мою
рішення,
психологія
Інформаційні • иі геми і
ПСИХОЛОГІЯ пЬроґжи інформації
Теорія систем
Соцінхехнічні системи |
Кооперовані соціальні |
|
СИСТеМИ |
Раціональний |
Групова |
вибір і |
— поведінка |
[Куті Г, О'Доннел С. Управление: системный и ситуационный анализ управленческих функции. В 2-х т. — М., 1981. —Т. I. — С. — 105].