51 Організація пропуску повеней

Найбільш серйозні порушення в роботі осушувальних систем і більшість аварій відбуваються зазвичай під час повеней і паводків. Тому одним з основних завдань працівників служби експлуатації є підготовка та безаварійний пропуск вод повеней та паводків. Підготовка до пропуску паводку полягає в наступному. Оглядають всі споруди на система і закріплюють частини, які можуть бути знесені або розмиті, відновлюють руйнування кріплень каналів, дамб, гідротехнічних споруд. Особливо ретельно оглядають захисні дамби і водозатримуючі греблі. Усі споруди або частини їх, що підлягають розбиранню, розбирають і вивозять у незатоплювані пункти або ж кріплять на місці укладання. Ретельно очищають від снігу, сміття та льоду отвори споруд і відкривають затвори на водопідпірних спорудах, які не призначені для затримання вод паводків і повеней. Розколюють лід у палях мостів, льодорізів, бічних стінок і оголовків регуляторів для запобігання їх від руйнувань і деформацій при коливаннях рівнів води, покритої льодоставом. Всі встановлені перед спорудами льодорізи оглядають і при необхідності завчасно ремонтують. На закритих осушувальних системах очищають від льоду, снігу оглядові колодязі, дренажні гирла, відкриті колектори на 3 ... 5 м вниз від кожного гирла, перевіряють справність каналів і розпушують верхній шар фільтрів-поглиначів. Зазвичай до весни всі канали осушувальних систем бувають заповнені щільним снігом. З початком сніготанення сніг просочується водою, верхні шари його часто замерзають, і при дружному таненні вода тече по поверхні снігу, нерідко розливаючись по поверхні поля. Щоб цього уникнути, у снігу, що заповнює канал, необхідно перед сніготаненням прокопати піонернутраншею глибиною 0,5 ... 1,0 м. Траншея надалі швидко розмивається текучою водою і сприяє безперешкодному пропуску весняних вод. Особливе значення має своєчасна та якісна підготовка захисних дамб до пропуску паводкових вод. Стійкість до руйнування паводковими водами незатоплюваних дамб, які не мають захисного ядра або екрана, залежить від співвідношення ширини підошви дамби і висоти горизонту води. Коли це співвідношення буває меншим ніж 5, створюється реальна загроза розмиву. Коли ширина дамби в 7 разів більше висоти горизонту води, загроза розмиву практично відпадає. При пропуску паводкових вод експлуатаційний персонал повинен врахувати цю обставину і вжити відповідних заходів. Якщо під час паводку на окремих ділянках незатоплюваних захисних дамб вода приближається до критичної позначки, терміново збільшують висоту гребеня дамби. На відстані 0,5 ... 0,6 м від верху мокрого укосу вздовж по гребеню дамби забивають кілки товщиною 5 ... 7 см через 0,9 ... 1 м. За кілками укладають фашини або дошки, які притискають мішками, заповненими піском, або засипають ґрунтом (рис. 64). Помічені під час паводків руйнування у греблях закладають мішками, заповненими піском. Особливу загрозу руйнування дамб створює фільтрація води з виходом на сухий укіс, в результаті чого виникають зсуви. Фільтрацію і утворення зсувів можна попередити натупним чином. На ділянці дамби, де утворюється фільтрація та зсуви, забивають кілки протягом 0,7 ... 0,8 м, за ними укладають фашини або дошки і закладають мішки з піском (рис. 65). Після пропуску паводку на цих ділянках необхідно провести капітальний ремонт захисних дамб. Для безаварійного пропуску вод повеней та паводків керівники експлуатаційної служби органів меліорації і водного господарства щорічно наказом призначають відповідальних інженерно-технічних працівників і передбачають відповідні протипаводкові заходи. Завчасно створюють аварійні бригади, готують запас аварійних матеріалів, транспортні засоби та інструменти.

ЗМІСТ