50 Прийоми регулювання водного режиму

Прийоми регулювання водного режиму грунтів можуть бути на ¬ Правлени на відведення надлишкової вологи або ж на затримання і подачу її в період нестачі. Принципи або спрямованість заходів по усуненню перезволожених грунтів у меліорації прийнято називати методом осушення. Способом осушення називають поєднання технічних засобів та агротехнічних прийомів для реалізації методу осушення. Ме ¬ тод і спосіб осушення призначають залежно від типу водного живлення земель (табл. 43). Методи зволоження спрямовані на затримання, подачу і рас ¬ пределеніе вологи. Основні з них: підгрунтове зволоження, дож-Девані і поверхневе зволоження. Кожному з цих методів відповідають свої способи зволоження, що залежать від воднофізіческіх властивостей грунту, водних ресурсів, виду вирощуваних культур, рельєфу і ухилу місцевості, площі та конфігурації зволожує ¬ мого ділянки, агроекономічний вимог та інших факторов.Метод підгрунтового зволоження обспечівает насичення кор-безлюдного шару грунту до оптимальної вологості шляхом капі-лярного підживлення його грунтовими водами, рівень яких підвищують до норми осушення за рахунок інфільтрації води з ка ¬ лів або дрен. Цей метод застосовується на добре водопроникний ¬ мих почвогрунт - піщаних, супіщаних, мелкозалежних тор ¬ фяніках, підстилаються пісками, з коефіцієнтом фільтрації не менше 0,8 ... 1,0 м / добу; дозволяє проводити весь цикл зволож ¬ нання не більше, ніж за 6 ... 10 діб. Регулювання подачі води в систему, а також уповільнення або припинення скидання води з регулюючої мережі здійснюється ¬ ються шлюзами-регуляторами. Розрізняють попереджувальне і ув-лажнітельное шлюзування. При попереджувальному шлюзовании воду в каналах затримують для збереження рівня грунтових вод, відповідного нормі осушення. Цей прийом ефективний у першій половині вегетаційного періоду і доцільний в тому випадку, коли площа водозбору осушувальної системи пе ¬ ет площа шлюзування в 15 ... 30 разів. Зволожувальні шлюзова ¬ ня полягає в подачі води з наявного вододжерела (річки, водосховища тощо) у відкриту або закриту осуши ¬ тільну мережа, що дозволяє в будь-який час вегетації піднімати рівень грунтових вод на необхідну для зволоження глибину. Підгрунтове зволоження здійснюється одним із способів: шляхом інфільтрації води з каналів - одиночних або входять до систематичну відкриту осушувальну мережу; по кротячих дрен; за допомогою трубчастого дренажу (гончарного, пластмас ¬ сового тощо) і комбінованим способом. Зволоження земель шляхом інфільтрації з одиночного каналу застосовується на вузьких (до 300 ... 500 м) ділянках з плоским рівним рельєфом і добре проникними грунтами, осушення яких здійснюється одним каналом або за допомогою додаткового кротячого дренажу. При зволоженні за допомогою систематичної відкритої осушувач-но-зволожувальний мережі на добре проникних грунтах або крейда ¬ ких торфовищах, підстилаються пісками, відстань між кана ¬ лами з урахуванням їх зволожувального дії не повинно перевищувати 100 ... 150 м. На дрібних торфовищах, підстилаються добре філь ¬ трующімі грунтами, канал обов'язково врізають в підстилають шари на глибину не менше 0,3 ... 0,7 м. Недоліком способу инфиль ¬ трації води з каналів є нерівномірність зволоження: у каналів воно більше, а посередині між ними менше. Зволоження за допомогою кротячих і трубчастих дрен соответ ¬ ного на торф'яних з потужністю торфу більше 1 м і на мінеральні ¬ них грунтах з коефіцієнтом фільтрації більше 0,5 м / добу обидві ¬ спечівает більш рівномірне і швидке (3 ... 6 діб) підвищення уров ¬ ня грунтових вод і вологості грунту на всій дренируемой пло ¬ щади. Відстань між кротячих дренами - 5 ... 15 м, глибиною ¬ на-не менше 0,7 м, довжина - 150 ... 250 м. На малоуклопних площах зі спокійним рельєфом можна влаштовувати безуклонние кротові дрени. Відстань між відкритими осушувачами-зволожувачами, приймаючими кротові дрени з одного боку, дорівнює 200 ... 300 м, а при двосторонньому впуску-400 ... 500 м. Рас ¬ стояння між трубчастими дренами визначаються розрахунком.