17.Причини засолення і заболочування земель при зрошенні.

Засолення і заболочування – це негативні явища, які мають місце на зрошуваних територіях і пов’язані зі зміною водного і сольового балансів грунтів. Засолення – процес накопичення шкідливих солей у верхніх горизонтах грунту, які негативно впливають на с/г рослини, зменшують їх врожаї і знижують якість продукції. Засоленими називаються грунти, які вміщають шкідливі солі у кількостях більше за допустимі норми. Засолення буває первинне і вторинне. Первинне засолення – накопичення солей в грунті під впливом природно-історичних процесів, за рахунок переносувід материнських геологічних порід. Вторинне засолення – процес накопичення солей в незасолених грунтах внаслідок зміни водно-сольового режиму, пов’язаної із штучною діяльністю людини. Причини вторинного засолення грунтів: 1) підняття мінералізованих РГВ; 2) використання для поливу мінералізованої води: артеріальної, дренажної, води річкових лиманів. Заболочення – процес погіршення стану грунту на зрошуваних територіях під впливом постійного надлишкового перезволоження. Заболочування характеризується показником заболочення. Існує 2-а ступеня заболочення, які визначаються глибиною залягання РГВ: 1-й ступінь – при глибині 0…1м; 2-й ступінь – глибина 1…2м. Якщо грунтові води мінералізовані, то заболочування супроводжується процесом вторинного засолення. З метою попередження необхідно підтримувати правильний режим грунтових вод.

18. Рівняння водного та сольового балансу зрошуваної території. Мета водобалансових розрахунків.

Основною метою водобалансових розрахунків є недопущення засолення грунтів при зрошенні, основною причиною якого є підйом рівня мінералізованих ґрунтових вод і капілярне підняття розчинених в них солей в кореневмісний шар грунту.

Для попередження засолення при зрошенні в першу чергу проводять заходи по недопущенню підйому ґрунтових вод або по зниженню їх рівня, якщо такий підйом вже стався. Для цього необхідно знати всі фактори, які впливають на режим ґрунтових вод на даній території, джерело їх поповнення з кількісними характеристиками цих джерел. Для цього складають і розраховують рівняння водного і сольового балансів зрошуваних територій по методу академіка А.Н.Костякова.

Рівняння має вигляд:

Де, - зміна вологозапасів у грунті за розрахунковий період, м³/га; М – сумарний об’єм поданої води (зрошувальна і промивна норма); Р – опади за розрахунковий період рівні 10h, де, h- шар опадів, мм; Ф – втрати на фільтрацію в зрошувальній мережі, , де, - загальний ККД зрошуваної системи; k – живлення кореневмісного шару грунту при високому рівні ґрунтових вод, встановлюється емпірично; Е- випаровування з поверхні грунту і транспірація рослин, або сумарне випаровування, встановлюється за емпіричними формулами або за даними польових дослідів; С- скид і дренажний стік (при наявності дренажно-скидної мережі), при відсутності даних середньорічних значень С приймається 200…400 м³/га.

При проведенні промивних поливів розрахунок водного балансу зазвичай проводиться для 3 періодів: вегетаційного, промивного і не вегетаційного. Але, оскільки в Україні промивні поливи не практикуються, то розрахунок проводять лише для вегетаційного і не вегетаційного.

Додатнє значення свідчить про про збільшення кількості води на території, а отже і про можливість підйому ґрунтових вод.

Сольовий балансу грунту безпосередньо пов’язаний з водним, але не є його прямим відображенням:

т/га,

Де, - зменшення або збільшення запасів солей в розрахунковому шарі (зазвичай в зоні аерації, тобто ві поверхні грунту до рівня ґрунтових вод) т/га; - запас солей на початку розрахункового періоду; - кількість солей, внесених з поливною водою; - кількість, яка надійшла з ґрунтових вод; - надійшла з атмосферних опадів; - винесена (забрана) з врожаєм; - винесена з дренажними водами.

Аналізуючи елементи балансів, встановлюють основну причину підвищення рівня ґрунтових вод і збільшення кількості солей.