Генезис міського ландшафту

Генезис міських ландшафтів все більш і більш цікавить науковців усьо­го світу. Вивчення перетворень природного ландшафту у антропогенний на тлі минулих цивілізацій можна звести до таких напрямків:

1) дослідження просторового взаємозв'язку в різні історичні періоди розвитку міста;

2) встановлення співвідношення між порушеними і непорушеними компонентами ландшафту та виникаючими в зв'язку з цим диспропор­ціями їхнього розвитку;

3) аналіз впливу перетворених ландшафтів на рівень екологічної рівно­ваги.

Встановлення критеріїв перетворення природного ландшафту вима­гає проведення історико-генетичного групування, яке б відбивало вплив домінуючих цивілізацій і видозміни стосовно кожної суспільної епохи. Природний ландшафт пройшов три стадії розвитку: первісну, натуральну і культурну (табл. 2.2). Кожна із цих стадій має внутрішні особливості розвитку. Нинішній ландшафт перебуває в стадії еволюції і оцінять його тільки майбутні покоління. Тому зупинимося детальніше на генезисі сучасного ландшафту.

Ландшафт раннього середньовіччя (х-хііі ст.)

У цей період панує первісний лісовий ландшафт. Як правило, його натуралізація відбувається в процесі освоєння родючих земель заплав річок і лісів однодворовими господарствами або общинами невеликих посе­лень, поля яких мають вільне розміщення і розділені між собою лісовою і чагарниковою рослинністю. Між поселеннями і полями утворилися стежкові розгалуження та мережа зовнішніх доріг.

Феодальний устрій, а також християнство значно вплинули на форму­вання вузлових населених пунктів, домінуючих над місцевістю. Таким чином постають міста, які є не лише місцем концентрації феодальної влади, але й осередком, куди стікається народ.

Забудова міст прив’язується до характеру місцевості. Коли вона горби­ста, то центри міст формують на горбі, якщо плоска – на штучному насипі. Ландшафт перетворюється непомітно, крім випадків риття захисних ровів і насипів земляних валів. Зменшується поверхня лісів, заростей, степів і лук за рахунок збільшення площі оброблюваних земель і нових поселень, а також забудови міст.

Головними елементами композиції стають домінанти у вигляді церк­ви, що височить над місцевістю, та розташованих на підвищеннях садиб феодалів і монастирів із ставками й садами.

Ставши центрами влади, міста розвивають мережу комунікацій, влаш­товують кордони (як правило, ними стають ріки, гірські хребти, боло­та і т.п.).

Ландшафт раннього середньовіччя (х-хііі ст.)

У цей період панує первісний лісовий ландшафт. Як правило, його натуралізація відбувається в процесі освоєння родючих земель заплав річок і лісів однодворовими господарствами або общинами невеликих посе­лень, поля яких мають вільне розміщення і розділені між собою лісовою і чагарниковою рослинністю. Між поселеннями і полями утворилися стежкові розгалуження та мережа зовнішніх доріг.

Феодальний устрій, а також християнство значно вплинули на форму­вання вузлових населених пунктів, домінуючих над місцевістю. Таким чином постають міста, які є не лише місцем концентрації феодальної влади, але й осередком, куди стікається народ.

Забудова міст прив’язується до характеру місцевості. Коли вона горби­ста, то центри міст формують на горбі, якщо плоска – на штучному насипі. Ландшафт перетворюється непомітно, крім випадків риття захисних ровів і насипів земляних валів. Зменшується поверхня лісів, заростей, степів і лук за рахунок збільшення площі оброблюваних земель і нових поселень, а також забудови міст.

Головними елементами композиції стають домінанти у вигляді церк­ви, що височить над місцевістю, та розташованих на підвищеннях садиб феодалів і монастирів із ставками й садами.

Ставши центрами влади, міста розвивають мережу комунікацій, влаш­товують кордони (як правило, ними стають ріки, гірські хребти, боло­та і т.п.).