1.2 Спеціальні інформаційні операції та системи їхнього здійснення у різних країнах

На думку автора, доцільно окремо розглянути такі види спеціальних інформаційних операцій.

1. Операції, спрямовані проти суб`єктів, які ухвалюють рішення (СУР).

2. Операції, спрямовані на компрометацію, завдання шкоди опонентам.

3. Операції, спрямовані на політичну (економічну) дестабілізацію.

Спеціальні інформаційні операції різних типів здійснюються за приблизно однаковою схемою. Виходячи з загальних положень системного аналізу, вона виглядає таким чином:

1. Попередній етап. Метою діяльності на цьому етапі є планування операції, зокрема визначення доцільності її проведення, цілей, завдань, сил і засобів, цільової аудиторії впливу, прийомів і методів впливу тощо.

2. Інформаційний привід. На цьому етапі спеціальної інформаційної операції необхідно вибрати і/або створити так званий інформаційний привід. Під інформаційним приводом тут і далі розуміємо подію (можливо і "псевдоподію"), що її можливо використати як привід для пропагандистської кампанії або інформаційної операції. Вибір інформаційного приводу становить окрему проблему, яку докладніше розглянуто нижче.

3. "Розкрутка" інформаційного приводу. Цей етап є основною частиною будь-якої інформаційної операції. Його сутність полягає у використанні інформаційного приводу задля досягнення цілей операції, тобто для посилення, формування або руйнування певних психічних стереотипів і настанов.

4. "Вихід із спеціальної інформаційної операції або етап закріплення". Найважливіше завдання цього етапу - забезпечення плавкого завершення пропагандистської кампанії або інформаційної операції після досягнення поставлених цілей або через форс-мажорні обставини.

Етап планування спеціальної інформаційної операції. Можливий такий порядок діяльності на цьому етапі (необхідно зауважити, що цей порядок побудовано виходячи із загального механізму планування в силовій галузі).

1. Визначення мети.

2. Визначення об`єкта.

3. Зваження сил і засобів, ресурсів, визначення виконавців.

4. Визначення методів і прийомів.

5. Розробка приблизного сценарію.

6. Визначення критеріїв оцінки успіху.

Подібний загальний план пропонують і автори сторінки Інтернету, присвяченій реалізації впливів на свідомість (школа американського психолога Р. Чалдіні). Кожний з перерахованих вище пунктів можна деталізувати і далі, проте досягнутий рівень деталізації виявляється для наших цілей оптимальним.

Етап створення інформаційного приводу. Як інформаційний привід можна застосовувати практично будь-яку подію, про що свідчить відомий історичний анекдот стосовно синця алжирського бея. Суть цього анекдоту полягає в наступному: французький журналіст, перебуваючи в Алжирі, побачив на обличчі бея синець та передав повідомлення в Європу про те, що під час збройної сутички бея побили вороги. Бей був союзником Франції, тому газета надрукувала повідомлення про антифранцузьку змову в Алжирі, під час якої постраждав бей. Німецька газета передрукувала це повідомлення з коментарем про французькі загарбницькі плани у Північній Африці й закликала підтримати волелюбних арабів. МЗС Франції після отримання німецької газети викликало посла Німеччини для пояснень щодо підтримки антифранцузької змови.

Втім набагато краще, коли інформаційний привід дійсно є важливою подією як такий. Це події, що якось співвідносяться (чітко протирічать) наявним, актуальним стереотипами аудиторії, порушують певні заповіти: акти святотатства, надзвичайне насильство тощо. Дослідження стереотипів - цікава проблема, проте для розв`язання вона потребує чіткого наукового підходу.

Відомо, що будь-яка система стереотипів, тим більше національна, у своїй основі, змінюється дуже повільно. Зокрема, "Кодекс будівельника комунізму" багато в чому наслідує "Нагірну проповідь" Ісуса Христа. Звідси можна дійти важливого і далеко не очевидного висновку: базові структури масової свідомості в пострадянській Україні у своїх характеристиках мало змінилися з часів застою. Наприклад, за оцінками дослідників зараз, як і раніше, люди довіряють друкованому і, особливо, екранному слову. Як свідчать дані ІI. Г. Менова, у 1997 р. в Одесі центральним ТБ-каналам довіряли 58-86 % глядачів різних вікових груп.

Другий варіант інформаційного приводу - події, що здійснюють безпосередній вплив на осіб, які складають переважну більшість цільової аудиторії. Дієвим прикладом подібного приводу для масової аудиторії є негаразди в економічному житті, особливо у постачанні продовольства (відомі "хлібні бунти", Лютнева 1917 р. революція в Росії тощо - прим. авт.), такі, як непередбачувана різка девальвація, стрибок цін тощо.

У переважній більшості випадків як інформаційний привід використовують певні негативні події, що набагато чіткіше відбиваються у свідомості аудиторії.

Вибір/створення інформаційного приводу. На нього повинні впливати передусім характеристики цільової аудиторії, зокрема її національні, соціальні та інші стереотипи і настанови.

"Розкрутка" інформаційного приводу. Цей етап фактично є пропагандистською кампанією. Базові сучасні технології пропаганди докладно розглянуті далі. Проте врахування вимог зворотного зв`язку важливе й під час звичайних пропагандистських кампаній, у спеціальних інформаційних операціях воно набуває ще більшого, сказати б, ключового значення.

"Закріплення або вихід зі спеціальної інформаційної операції". Будь-яка спеціальна психологічна операція має за спосіб маніпулювання суспільною або індивідуальною свідомістю. Як вважає І. Доценко , основною ознакою маніпуляції є її незрозумілість для об`єкта. Іншими словами, розгадана маніпуляція, за визначенням, є невдалою. Так само, якщо об`єкт впливу може відчути проведення спеціальної інформаційної операції, то він зможе знайти методи протидії та зірвати її. Саме тому необхідно здійснювати "м`який" вихід із спеціальної інформаційної операції. Часто цією вимогою нехтують, що призводить до значного, а подекуди й катастрофічного послаблення ефективності операції. На цьому етапі необхідно вирішувати завдання закріплення досягнутих результатів, що дуже важливо в операціях, спрямованих проти суб`єктів ухвалення рішень.

Докладніше слід проаналізувати такі типи спеціальних інформаційних операцій.

Операції, що реалізують вплив на суб`єктів, які ухвалюють рішення (СУР).

По-перше, розглянемо визначення поняття "суб`єкт, який ухвалює рішення". Традиційно до нього відносять три типи об`єктів.

1. Особи, які ухвалюють рішення.

2. Компактні структури, які ухвалюють рішення (адміністрації, штаби, комісії тощо).

3. Розподілені структури, що ухвалюють рішення .

Ретельно проаналізуємо перший пункт зазначеної класифікації. Зауважимо, що в реальному житті чітко відокремити типи операцій за суб`єктами впливу неможливо, проте така класифікація все ж таки є доречною. Незважаючи на певні зміни, що відбулися в процесі ухвалення рішень останніми десятиріччями, роль політичного лідера, державного діяча залишається надзвичайно важливою, а у багатьох випадках - вирішальною. Саме на цьому грунтується ідея впливу на свідомість осіб, які ухвалюють рішення (ОУР).

Операції, спрямовані проти ОУР, можна розділити на два типи: контактні; позаконтактні, або дистантні.

Контактні операції відомі з давніх часів. Їхнім підгрунтям є ідея підведення агентів до ОУР і реалізація через нього впливу на рішення. Екзотичним прикладом є операції венеціанської розвідки XVI ст. У ті часи основним суперником Венеції у боротьбі за вплив та панування на Середземному морі була Османська імперія. Користуючись звичаями турків, венеціанська розвідка "неодноразово розробляла та здійснювала багатокрокові операції щодо введення цілеспрямовано вихованих дочок своїх правлячих сімейств у гарем турецького султана, щоб ті досягли в ньому стану "улюбленої дружини" і спрямували політичні прагнення султана у сприятливому для Венеції напрямі". Можна навести безліч інших, ближчих до сучасності, прикладів.

Проте подібні операції відносяться швидше до класичних методів спецслужб. Згадаємо широко популярних після виступів колишнього Голови КДБ СРСР В. Крючкова "агентів впливу". Ця проблематика ретельно досліджена у спеціальній, зокрема науковій, літературі. Як певний, проте далеко не найкращий приклад наведемо твір С. Роніна. Перейдемо до більш цікавих, на погляд автора, дистанційних операцій.

Підгрунтям сучасних пропагандистських технологій є вплив на емоційну складову особистості. Теж саме вірно й для інформаційних операцій, що спрямовані проти ОУР. Канали передачі інформації ОУР можуть бути найрізноманітнішими. Можна досить ефективно використовувати засоби масової інформації, настінний живопис (графіті), чутки, навіть офіційні документи. Головною вимогою до каналу є максимальна ймовірність доведення інформації до відома ОУР. Фахівець у сфері психології впливу американський науковець Р. Чалдіні на основі ретельного аналізу емпіричного матеріалу виокремлює 7 основних механізмів психологічного впливу. Вони побудовані за двокроковою схемою: "посилка" - "відповідь". На базі кожного механізму може бути розроблено сценарій, схему реалізації дистантного впливу на ОУР. Їхній аналіз є, на думку автора, дуже складним науковим завданням пов`язаним з проблемами психології.

У цій роботі окремо не аналізується проблема застосування сучасних психотехнік у спеціальних інформаційних операціях, проте необхідно зауважити, що саме Р. Чалдіні використовує біхевіористські підходи, а проблематика впливу на ОУР та взагалі спеціальних інформаційних операцій ближче до когнітивістської парадигми. З іншого боку, для тематики дослідження цікаве й нейропсихологічне програмування як психотехнологія, спеціально створена для реалізації впливу.

Певний інтерес, хоча й дещо перебільшений, на погляд автора, становлять і проблеми сугестивного лінгвістичного впливу, тобто впливу через психолінгвістичні характеристики вербального тексту. Наприклад, повторюваність окремих лінгвістичних одиниць, ритм тексту, його графічна характеристика, об`єднання різнопланових матеріалів тощо. Цікавий матеріал стосовно цієї проблематики наведено у роботі К. Успенської.

Важливо, що суттєвою передумовою успішного здійснення подібних впливів є уніфікація і стандартизація мислення, що виховується зі шкільної лави. Увага до цієї теми набуває особливої важливості для нових незалежних держав, зокрема України. Як вважає А. Грамші, роль "міської інтелігенції можна порівняти з роллю молодших офіцерів в армії: в неї нема жодної самостійної ініціативи..., вона є ланкою, що пов`язує між собою виконавчу масу та підприємця... Середні ланки міської інтелігенції дуже стандартизовані, у той час як найвищі страти дедалі більше перемішуються з головним штабом промисловості". Соціалістичний період організації життя країни як єдиної фабрики призвів до фактичного поширення справедливості тези А. Грамші на всі страти інтелігенції (хочу зауважити, що термін інтелігенція розуміємо в сенсі А. Грамші - прим. авт.), науково-технічну й гуманітарну, творчу, управлінську. З розпадом СРСР, втратою головного штабу, мозку, до влади у нових незалежних державах прийшли саме середні страти. А їм властива стандартизованість у гіпертрофованих формах. Як стверджує А. Грамші, "прийнято говорити про генералів без армії, але дійсно значно легше створити армію, аніж виростити генералів. Також безперечно, що вже створена армія руйнується, якщо вона залишається без генералів. Проте, якщо існує група воєначальників, які вміють співробітничати між собою, добре розуміють один одного, прагнуть спільних цілей, то справа не стане і за створенням армії навіть там, де її зовсім не існує".

Стандартизованість, віра в універсальність відомих рецептів призводить до значного зростання передбачуваності поведінки. Ще з часів Я. Каменського акцент у системах освіти робиться саме на відпрацювання автоматизму виконання певних розумових дій.

Операції, спрямовані на суб`єктів ухвалення рішень топологічно близькі до наведеного вище типу. За їх планування та здійснення необхідно враховувати те, що навіть суб`єкти ухвалення рішень другого типу, не кажучи вже про третій, мають певну структуру і "живуть своїм внутрішнім життям", тобто є соціальним "організмом". Тому необхідно досліджувати внутрішні взаємозв`язки, стосунки в організації та враховувати їх. Зокрема, дуже важливо з`ясувати неформальну структуру, порядок ухвалення рішень, наявність ворогуючих партій (фракцій) тощо. Одним з методів врахування подібних характеристик є розробка структурно- інформаційних карт організації.

Цей тип спеціальних інформаційних операцій історично є одним з найпоширеніших і найдослідженіших, оскільки операції подібного роду широко застосовувалися з давніх часів.

Операції, спрямовані на компрометацію, зашкодження опонентам. Подібні операції частіше здійснюються з метою послаблення позицій і/або, якщо це можливо, "усунення" опонентів на першому етапі операцій по дестабілізації. Зміст поняття "матеріал, що компрометує" суттєво залежить від національних, історичних та інших умов. Те, що є компроматом для певного часу, не обов'язково є таким за інших часів.

Прикладом подібних операцій є хакерські дії в Інтернеті. Невідомі знищують, або спотворюють Web-сторінки політичних ворогів. Найпоширенішим є заміна посилань на сторінках, де правильні посилання замінюються на хибні, що вказують, наприклад, на порнографічні сторінки мережі. Тільки за 1997-1999 рр. Web-сторінки президентів Польщі, Білорусі та Іраку відчули подібного впливу.

Одним з найактуальніших прикладів подібних масованих кампаній можна вважати дії, спрямовані на формування негативного іміджу України. На тлі майже повної відсутності повідомлень про Україну у світових засобах масової інформації дуже яскраво вирізняються кампанії у західній, переважно американській, пресі. На основі здійсненого в роботах І. Бінька аналізу досить великого масиву впливової західної (американської та англійської) преси можна стверджувати, що у процесі створення такого іміджу яскраво простежується наявність чіткої координації, єдиного координуючого центру.

Найвідомішим прикладом, на думку автора, є масована кампанія що стосувалася ядерного роззброєння України. Найпомітнішим її моментом була публікація у грудні 1993 р. таємної доповіді ЦРУ щодо кризового становища в Україні. Інформаційна операція досягла мети у січні 1994 р., коли у Москві було підписано спільну Заяву США, РФ та України щодо ліквідації української ядерної зброї.

Напередодні практично кожної важливої зовнішньополітичної акції США стосовно України в американській пресі здійснюється кампанія з метою тиску на українську дипломатію.

Українські високопосадовці змушені виправдовуватися, переговорні позиції відразу погіршуються, що призводить до збільшення поступок. Це засвідчує низка публікацій в "Los Angeles Times" щодо українського військового співробітництва з Лівією, що з'явилися напередодні візиту Л. Кучми до Сполучених Штатів у 1996 р., публікації в "New York Times" та інших американських виданнях, а також слухання в конгресі США щодо корупції в Україні у березні-квітні 1997 р. Подібні факти мали місце й у 1998 р. Як вважає український експерт О. Гончаренко, ці кампанії було інспіровано з Москви та виконано силами підрозділів "активних заходів" СЗР Росії.

Операції, спрямовані на дестабілізацію політичного (економічного) становища. Подібні операції є класичним видом спеціальних інформаційних операцій. Основною метою їхнього проведення є здійснення дестабілізації політичної ситуації у регіоні, країні, створення умов для досягнення певної цілі, наприклад, приведення до влади дружньо налаштованих урядів (або зміною політичного курсу). Необхідно дуже чітко розуміти, що дестабілізація ніде та ніколи не може бути самоціллю. Для з`ясування мети здійснення операції, її вивчення чи захисту від неї вкрай необхідно розглядати події відповідно до ситуації. Нині є досить широкий набір методик і сценаріїв таких операцій. Практично всі вони побудовані за такою емпіричною схемою.

1. Дискредитація влади з метою її подальшої делегітимації.

2. Створення та подальша підтримка опозиції.

3. Приведення її до влади та закріплення позитивних результатів операції.

Слід ще раз підкреслити умовність цієї та інших подібних схем. Можна розглядати операції, метою яких є так звана "керована нестабільність". Автор сподівається ретельніше висвітлити зміст цього поняття у наступних дослідженнях.

Навіть за матеріалами відкритих джерел, методи спеціальних інформаційних операцій активно застосовуються практично усіма спецслужбами.

США. Попередник ЦРУ, очолюване У. Доннованом Управління стратегічних служб мало у своєму штаті відділ інформаційних операцій. Діяльність цього підрозділу була спрямована проти гітлерівської Німеччини та виявилася досить ефективною на останньому етапі другої світової війни. Діяло декілька підпільних радіостанцій, активно використовувалися підрозділи "Руху опору". Особливої активності їхні дії набули на Тихоокеанському театрі. У певному сенсі, навіть використання ядерної зброї проти Хіросіми та Нагасакі можна вважати значною мірою психологічними операціями.

"Холодна війна" та пов`язане з нею жорстке ідеологічне протистояння створили умови для широкого застосування методів спеціальних інформаційних операцій. У середині 40-х років XX ст. дії, спрямовані на зміну масової чи індивідуальної свідомості, в англомовній літературі отримали назву "спеціальних психологічних операцій" (PSYOP, СIО).

Першою масштабною СIО, здійсненою ЗС США операція, спрямована на підтримку військ ООН у Корейській війні (1950-1953 рр.). Перед її початком у США було ухвалено вищезгаданий військовий Статут FM 33-5 "Ведення операцій психологічної війни". До перегляду підходів у галузі психологічного протиборства керівництво ЗС США спонукала кількість дезертирів з армії (близько 40 тис. щорічно). Усвідомлення ідеологічного характеру сучасних воєн призвело до різкого підвищення інтересу американських фахівців до проблем психологічної війни.

Вперше після другої світової війни до діючої армії було передано тактичний інформаційний загін, що базувався у Форт-Райлі (США), а у 1952 р. - у Форт-Брег (Північна Кароліна). На його основі було створено Центр психологічних операцій.

У 1951 р. у Міністерстві армії було створено Управління психологічних операцій, що у 1955 р. перетворено на Управління спеціальних методів війни. Розпочалася підготовка спеціальних кадрів.

Фахівці цього Управління брали активну участь у багатьох битвах "холодної війни". Зокрема, за їхніми порадами було здійснено операцію щодо постачання продуктовими наборами громадян НДР (літо-осінь 1953 р.). За деякими оцінками, ця операція значно ускладнила діяльність прорадянської влади у Східній Німеччині щодо стабілізації ситуації після дня "Х" (17 червня 1953 р.).

Другим конфліктом, де широко застосовувалися сили СIО, стала війна у В`єтнамі. Тут вперше пройшла випробування батальйонна організація військ СIО. Ефективність дій нової системи довів перехід понад 250 тис. північних в`єтнамців і в`єтконговців на бік Південного В`єтнаму (за даними незалежних спостерігачів). У цій війні використовувався практично весь арсенал засобів інформаційних операцій, починаючи від тотального знищення м. Фулі у Північному В`єтнамі та закінчуючи першим в історії створенням пропагандистської телевізійної мережі. Усього в конфлікті з американського боку брало участь понад 1000 спеціалістів із СIО.

Наступною широкомасштабною СIО стала підтримка американського вторгнення в Гренаду. В операції був задіяний 1 батальйон СIО. Наявних в ньому сил і засобів вистачило на створення радіостанції з передавачем потужністю 50 Квт і 11 годинами перебування в ефірі щодоби, видання газети "Голос Гренади", розповсюдження листівок тощо. Результатом цієї діяльності стала здача у полон більшої половини армії Гренади.

Першою СIО, що здійснювалося на грунті ретельно розробленого заздалегідь плану, стала підтримка висадки у Панамі. Незважаючи на цілеспрямовану підготовку панамських збройних сил на чолі з головнокомандувачем генералом Норьєгою до оборони проти ЗС США, зокрема і проти методів інформаційної війни, відповідні американські військові та цивільні (ЦРУ, держдепартамент тощо) спеціалісти (до 3,5 тис. чоловік) під час цієї операції мали чималі здобутки.

У кампанії була вперше широко застосована доктрина "дій, що турбують". Її сутність полягає у такому впливі на аудиторію, що не переривається на жодну хвилину, не дає зосередитися, відпочити, відновити сили.

Масштабно застосовувалися війська СIО і у війні в Перській затоці, коли вперше попередньо були оприлюднені дві основні мети операції: створення сприятливої суспільної думки в США та інших країнах світу стосовно подій; безпосереднє інформаційно-пропагандистське забезпечення воєнних дій.

До участі в операції було залучено 8-й батальйон 4-ї групи СIО американських ЗС, а також штатні підрозділи спеціального призначення. Крім того, відповідні функції виконували спеціалісти розвідувальної спільноті США.

Вже після перемоги у війні в Перській затоці американські фахівці провадили інформаційні операції проти режиму Саддама Хусейна. Формально їх було спрямовано на захист курдського та шиїтського населення Іраку.

Масштабні СIО було проведено й у межах операцій "Морський ангел" і "Підтримка демократії" (Гаїті, 1991 р., 1994 р.), "Відродження надії" та "Спільний щит" (Сомалі, 1992-1995 рр.) , "Спільні зусилля" (Боснія, 1996 р.). Практично всі миротворчі кампанії, в яких беруть участь США, супроводжуються психологічними операціями.

Не досягла бажаного успіху лише операція "Відродження надії" у Сомалі. Серед основних причин цього американські дослідники називають такі: механічне перенесення досвіду операцій в Перській затоці на Сомалі; погане знання місцевих традицій та відсутність досвіду роботи у подібних умовах; відсутність необхідної кількості фахівців із знанням місцевих мов.

Аналіз причин дозволяє виявити необхідність максимально враховувати конкретні умови під час проведення операцій.

Зайвий раз важливість національних, а тим більш цивілізаційних відмінностей для планування та здійснення спеціальних інформаційних операцій проілюструємо на прикладі відомої роботи О. Шпенглера "Занепад Європи". У першому томі свого дослідження філософ на прикладі такої абстрактної науки, як математика демонструє сутність цих відмінностей.

Шпенглер порівнює математики аполонічної (античної) і фаустівської (західноєвропейської) культур. Математика греків - це математика наявного, тілесного (наприклад, геометрія Євкліда або нумерологія Піфагора). Навіть досить абстрактна теорема про прямокутний трикутник формулювалася приблизно так: "Сума площ квадратів, побудованих на катетах прямокутного трикутника, дорівнює площі квадрата, побудованого на його гіпотенузі". Площа квадратів, а не квадрат довжини - це дуже показово. Для грека, за Шпенглером, квадрат довжини позбавлений сенсу, на відміну від цілком відчутної площі квадрата. З цього ж джерела - і повна відсутність дробів, відомих єгиптянам і шумерам, негативних чисел тощо. Третій постулат Євкліда - основа всієї його геометрії - очевидний лише у практиці, хоча й абсолютно довільний з погляду математика. Шпенглер вважає, що все це не слабкість юного генія людства, а просто один з багатьох можливих поглядів на світ. У "Занепаді Європи" достатньо аргументовано показано, що грецька математика є цілісною, цілком завершеною, не потребує внутрішнього узагальнення. "Вислів, що число є сутністю усіх чуттєво відчутних речей, залишилося найбільше значущим висловленням античної математики. Число виступає як міра. У ньому закладено все світовідчуття душі, жагуче зверненої до тут і тепер".

Навпаки, західноєвропейська математика підходить до світу зовсім з іншого боку. Вона намагається позбавити його тілесності, маючи на увазі усюди протяжність. Р. Декарт знищує стару геометрію, зводячи усі її найскладніші теореми до досить простих числових рівнянь. Немає площі й об'єму, є тільки другий і третій ступінь довжини. Італійські купці XVI ст., створивши подвійну бухгалтерію, прийшли до негативних чисел, а пізніше - до уявних (Кардано, розв'язання рівнянь третього і четвертого ступеня в радикалах). XVII ст. принесло флексії Ньютона і нескінченно малі Лейбниця, що згодом, за допомогою великих математиків XVIII і XIX ст., оформилися в приголомшуючу своєю красою теорію математичного аналізу з ключовим поняттям межі. З'явилося поняття континууму і проблема континууму, тобто існування множини проміжної потужності між множинами, що можна перерахувати і континуальними множинами. У XIX ст. алгебра з науки про розв'язання числових рівнянь перетворилася в науку про моделі - великі відкриття Галуа, Абеля, Лагранжа й інших створили теорії груп, кілець, усіляких інших алгебр, що дозволили максимально абстрагуватися від об'єкта і вивчати граничні сутнісні характеристики множин з довільно заданими операціями. У результаті відкриттів Римана, Веєрштрасса, Банаха та інших математиків XIX-XX ст., не повною мірою відомих Шпенглеру, зі створенням функціонального аналізу математика остаточно вирвалася зі звичного світу. Нова математика повністю перемогла в таємній, тривалій боротьбі проти поняття величини.

Отже, ключові в античній математиці поняття - величини й тіла, а в західноєвропейській - ліміт, функції і моделі. Зрозуміло, що якщо математика так значно відчуває вплив етнічно-цивілізаційних характеристик, то нехтування ними обов`язково зазнає катастрофічні наслідки для проведення спеціальних інформаційних операцій.

Як вже було згадано, з 1996 р. на Балканах США послідовно здійснюють низку спеціальних інформаційних операцій. Для цього сформовано оперативну групу "Орел", до якої входить 8-й батальйон СIО, видається сербсько-хорватською мовою газета "Гласник мира". У цих операціях активно застосовують символічний вплив на свідомість, наприклад, багаторазово підкреслюється принадність американської військової форми. У грудні 1996 р. різко зростає мовлення радіостанції "Голос Америки" на Балкани, причому наголошено, що це зроблено для заміни забороненої сербської радіостанції "Б-52" (запит в пошукову службу AltaVista "The Balkan Conflict and psyops", що було зроблено о 14.18 06.03.99 дав наступний результат: "AltaVista found 238532 Web pages for you" - прим. авт.).

Однією з форм діяльності у цій галузі американські фахівці вважають здійснення "чорної" пропаганди. Конкретним прикладом є приховане фінансування мережі Prolink International inc., що складається із 47 "незалежних" ТВ-станцій з шестидесятимільйонною аудиторією.

Цікаві відомості щодо історії використання США методів спеціальних інформаційних операцій, хоча у зрозуміло апологетичному дусі, репрезентують матеріали американської Асоціації психологічних операцій.

Початок 1999 р. влучно характеризує така цитата: "Показово, що найвищий військовий чин американської армії, Голова комітету начальників штабів, генерал Джон Шалікашвілі у період гаїтянської кризи 1994 р. цілком відверто заявив: "Ми не перемагаємо, поки CNN не говорить, що ми перемагаємо". За вісімдесят років - з 1916 р. до 1978 р. - співвідношення кількості репортерів до воюючих "джи-ай" у США зросло у 1000 (!) разів. За даними журналу "Military review", якщо у першій світовій війні один журналіст припадав на 20 тисяч, то під час операції у Боснії - на 500 військовослужбовців".

Нині у США створені та діють системи здійснення спеціальних психологічних операцій у межах ЦРУ та міністерства оборони (підрозділи об`єднаного командування спеціальних операцій).

У країні створено чітку систему підготовки кадрів для ведення інформаційної війни. У межах системи проходження військової служби офіцерським складом (Officer Personnel Management System, OPMS) передбачено існування функціональної області (FA) "психологічні операції та робота з цивільним населенням" (FA 39). На 1998 р. там налічувалося близько 1000 офіцерів від капітана до підполковника. Діють системи перепідготовки та підвищення кваліфікації, заохочується навчання офіцерів у магістратурі (докторантурі).

Основним підрозділом інформаційних операцій у ЗС США є батальйон, що налічує від 200 до 400 чоловік і складається із груп радіо, телемовлення, розповсюдження листівок, гучномовців, спецефектів, створювачів пропагандистських текстів, планування, розвідки, допоміжних служб тощо. Структуру батальйону побудовано таким чином, щоб він міг забезпечувати проведення спеціальної інформаційної операції оперативно-стратегічного рівня.

Цікавим прикладом подібного підрозділу є 193-є спеціальне оперативне крило національної гвардії штату Пенсільванія. Основним завданням цього підрозділу є здійснення спеціальних інформаційних операцій із застосуванням спеціальних літаків радіо- і телетрансляторів на базі С-130 (С-130E/RR). Крило має базу в США і Європі (Гамбург, ФРН), особовий склад налічує близько 1000 чоловік, серед яких майже 200 - кадрові військовослужбовці. Річний бюджет підрозділу становить понад 35 млн дол.

IІндія. Системи проведення спеціальних інформаційних операцій існують у багатьох інших країнах, зокрема, в Індії. У 1990 р. в міністерстві оборони цієї країні було створено спеціальну службу інформаційних операцій. Структура складається з департаменту організації військових психологічних операцій і двох відділів (закордонних і внутрішніх операцій). Свою роботу служба координує з комітетом начальників штабів ЗС Індії, військовою розвідкою, МЗС тощо. Результативність цієї діяльності засвідчили події в Каргилі (травень -червень 1999 р.).

Росія (СРСР). Початок застосування радянською розвідкою так званих "активних заходів" офіційно датується 11 січня 1923 р., коли за поданням заступника Голови ДПУ І. Уншліхта ухвалено рішення Політбюро ЦК РКП(б) щодо створення спеціального міжвідомчого Бюро з дезінформації. У цьому рішенні окреслені завдання Бюро.

1. Концентрація відомостей про ступінь обізнаності іноземних розвідок щодо ситуації в Росії, які надходять у ДПУ, Розвідувальне управління Червоної Армії, інші відомства.

2. Облік і характеристика відомостей, що цікавлять противника.

3. З`ясування ступеня обізнаності противника про нас.

4. Складання і технічне виготовлення низки невірних відомостей і документів, що створюють у противника неправильне уявлення про внутрішній стан Росії, організацію і стан Червоної Армії, політичну роботу керівних партійних і радянських органів, роботу НКЗС тощо.

5. Доставка наведених вище матеріалів і документів противникові (через відповідні органи ДПУ та Розвідувального управління).

6. Розробка низки статей для преси; формування ситуації для розповсюдження різного роду фіктивних матеріалів з представленням їх на розгляд одному із секретарів ЦК РКП(б).

Одним з непрямих свідчень ефективності дій цього підрозділу є той факт, що діяльність Бюро "не тільки практично не залишила в архівах розвідки жодних слідів з описами заходів, а й навіть опосередкованих посилань про тих, хто тією чи іншою мірою мав відношення до їхньої розробки". У ПГУ КДБ СРСР (зовнішня розвідка) існувало Управління "А", що відповідало за реалізацію "активних заходів" (одним з їхніх напрямів були спеціальні інформаційні операції").

Як свідчать матеріали російської та західної преси, розробки аналітиків , подібні підрозділи активно діють у СВР РФ та ФСБ РФ і нині. Зокрема, значного розголосу набуло малоефективне використання федеральними силами методів спеціальних інформаційних операцій у Чечні.

Про існування у Росії та, певною мірою, в Україні традиції дослідження спеціальних інформаційних операцій свідчить те, що останніми роками у цих країнах починає розвиватися досить цікава для цієї проблематики теорія віртуальної дійсності. Українські розвідки у цій галузі за близькою до досліджуваної проблеми тематикою репрезентують окремі роботи С. Дацюка. Проте основною їхньою цінністю є постановка проблеми. На думку автора, значною вадою вітчизняних досліджень проблем інформаційних операцій та пропаганди є їхня занадто сильна ангажованість. Автор вважає за важливе ще раз наголосити на доцільності неупередженого погляду на ситуацію у цій складній сфері.

* * *

Аналіз наявного матеріалу за проблематикою спеціальних інформаційних операцій уможливив такі твердження.

- Проблема спеціальних інформаційних операцій є об`єктом наукового осмислення протягом століть, проте наукові школи у цій сфері склалися лише у другій половині XX ст. Аналіз цієї проблематики ускладнює її закритість. Зокрема, у колишньому СРСР переважна більшість досліджень провадилася в закритому режимі. Найпотужніші відкриті наукові школи склалися у США, де діє Асоціація дослідників спеціальних психологічних операцій, видається спеціальний журнал.

- Американська школа дослідження спеціальних психологічних операцій створила досить чітку загальну теорію СІО, що тісно пов`язана із загальним контекстом інформаційних воєн та інформаційної безпеки. На її підгрунті розроблено відповідні Польові устави американської армії. Одним з важливих висновків цієї теорії є принципова можливість використання методів спеціальних інформаційних операцій не тільки під час бойових дій, а й за мирних часів.

- За мирних часів застосовуються СІО, серед яких можна виділити операції, спрямовані на здійснення впливу на суб`єктів ухвалення рішень, дестабілізацію соціально-політичної ситуації, компрометацію політичних чи суспільних діячів.