1. Інформаційні операції

Якщо військо могутнє, нападай на його командира. Якщо командир мудрий, впливай на його почуття. Коли його бойовий дух ослабне, сила війська розтане сама. Стратегема "Красуня". Давньокитайський трактат "Тридцять шість стратегем"

Перше питання, що виникає під час дослідження спеціальних інформаційних операцій, стосується визначення цього поняття та його розмежування зі звичайними пропагандистськими кампаніями. Чітке та однозначне розв'язання цієї проблеми надасть можливість окреслити предмет і об`єкт дослідження.

З багатьох наявних визначень пропаганди у роботі застосоване офіційно визнане МО США. Воно найбільше відповідає меті роботи. Офіційний документ міністерства оборони США - Польовий статут FM 33-1 - надає чітке визначення пропаганди, а також спеціальних інформаційних операцій. З двох варіантів, запропонованих у документі визначень, будемо розглядати варіант НАТО, що є визнаним більшістю країн, та адекватнішим, на думку автора, феномену, що досліджується.

"Пропаганда - це будь-яка інформація, ідеї, доктрини або спеціальні методи впливу на думки, емоції, настанови чи поведінку будь-якої спеціальної групи з метою отримання переваг, прямих чи не прямих".

"Інформаційні операції - це наперед сплановані психологічні дії у мирний і воєнний час на ворожу, дружню або нейтральну аудиторію шляхом впливу на настанови та поведінку з метою досягнення політичних або воєнних переваг. Вони вміщують у себе психологічні дії зі стратегічними цілями, психологічні консолідуючі дії та психологічні дії з безпосередньої підтримки бойових дій" . У вузькому розумінні спеціальні інформаційні операції застосовуються збройними силами для деморалізації та дезорієнтації противника.

За результатами аналізу наведених визначень можна стверджувати, що у технологіях спеціальних інформаційних операцій використовуються пропагандистські методи, але не вичерпуються ними. Суттєвим є те, що до арсеналу інформаційних операцій, зокрема спеціальних, входить не тільки застосування, а й створення подій як псевдо, так і, сказати б, реальних. Наприклад, у пропагандистській кампанії можна використати вже скоєний терористичний акт, а у межах спеціальної інформаційної операції він, терористичний акт, може бути здійснений у пропагандистських цілях.

Пропагандистські технології є важливим інструментом спеціальних інформаційних операцій. Питання теорії пропаганди викладені та проаналізовані у багатьох роботах. Стислий виклад сучасних технологій політичної пропаганди вміщено у підрозділі 2. 1.

Перед тим, як розглядати сучасний стан проблеми спеціальних інформаційних операцій, звернемося до історії та коротко проаналізуємо розвиток цього поняття.

1.1 Теорія спеціальних інформаційних операцій як об`єкт наукового осмислення

Історія спеціальних інформаційних операцій, а відповідно, і спроби осмислення набутого досвіду формування теорії налічує тисячі років. Найбільше уваги цьому напряму було, зрозуміло, приділено у воєнній та спеціальній науках.

Однією з перших робіт можна назвати класичний твір Сунь-цзи "Про війну". Він вважав, що єдність народу і правителів (Шлях - за його термінологією, переклад поняття Дао, що використовував Сунь-цзи, словом "шлях" належить академіку М. Конраду - прим. авт.) є першою з п`яти основ війни . Створивши першу з відомих теорій спеціальних операцій, Сунь-цзи не обминув і проблему інформаційно-психологічних аспектів впливу на масову та індивідуальну свідомість. Запропонована мислителем класифікація агентів розвідки включає "шпигуна, який не повернеться". Основним його завданням є дезінформування противника. Значну увагу Сунь-цзи приділяє гаданням і чаклунству, розглядаючи їх передусім як засіб впливу на свідомість війська.

Інші давні китайські автори (У, Правитель області Шан, автори "Стратегем" тощо) також приділяють цій темі величезну увагу. Під час аналізу їхньої спадщини перед дослідником спеціальних інформаційних операцій постає завдання виокремлення власної проблематики із загального розгляду морально-психологічної підготовки військ та населення до ведення війн. Проте у роботах тогочасних китайських авторів ще важко розрізнити ці питання.

Антична традиція цікава своєю увагою до особистості та її поведінки у екстремальних ситуаціях. У таких творах, як "Записки про Галльську війну" Юлія Цезаря та пізніших за часом працях відомого візантійського історика Прокопія Кесарійського можна знайти і конкретні приклади та поради стосовно здійснення психологічного впливу на окремих осіб та військо противника за воєнних та мирних умов.

"Життєпис" Плутарха та грецькі міфи певною мірою є енциклопедією людської поведінки у граничних ситуаціях. Вони репрезентують зразки найкращих, найвищих та найганебніших, ницих людських пристрастей.

Значну увагу морально-політичній проблематиці, інформаційним основам державної і військової діяльності приділяли практично всі основні філософські школи античності, починаючи від софістів, Платона, Аристотеля до епікурейців і стоїків. Містично-релігійні течії античності чимало зробили для створення методів впливу на свідомість людини, про що свідчить детально розроблений ритуал містерій та неперевершений діоклетіанівський та візантійський імперський церемоніал.

Дуже велику увагу до дій, що пізніше отримали назву пропагандистських (а у відомому сенсі й спеціальних інформаційних) звертав і один з батьків сучасної політології - італієць Н. Макіавеллі. Багато сторінок його творів, зокрема "Володаря", присвячені проблемам психологічного впливу на підданих та противників . Макіавеллі ретельно розглядає питання доцільності акцій залякування та демонстрації правителем різних чеснот, вважаючи цей бік політичної діяльності одним з найважливіших для володарів.

Можна вважати, що давні та середньовічні автори порушили проблему, проте тогочасний рівень розвитку суспільства, а, відповідно, і науки не надавав можливості далеко просунутися у її розв`язанні. Проте в їхніх творах можна знайти багато конкретних порад та прикладів, що придатні для використання і зараз. Йдеться, передусім, про методи дезінформування воєного та, за певним припущенням, політичного противника, правила поведінки політичного діяча тощо.

Дійсної політичної актуальності проблеми спеціальних інформаційних операцій набули тільки у XX ст. Досвід першої світової війни привернув увагу науковців до проблематики пропаганди. Результат їхніх розвідок створив грунтовну базу для дослідження спеціальних інформаційних операцій.

Сучасні роботи з проблематики спеціальних інформаційних операцій можна умовно поділити на три групи.

Першу групу складають теоретичні наукові дослідження. Більшість з них присвячена питанням психологічної війни й підтримки воєнних дій. Доцільно передусім назвати роботи Ламбарджера, Мак-Корміка, Чаморо, роботи, виконані в класичній академічній манері.

Близькі до них за характером дослідження досвіду застосування цих методів у конкретних воєнних кампаніях. Цікаві приклади подібних досліджень та матеріалів до них можна знайти в Інтернеті.

Інший різновид досліджень репрезентують розробки спеціалістів збройних сил і спецслужб. У роботах розглянуті проблеми спеціальних інформаційних операцій у широкому контексті воєнної науки або розвідки. Серед них доцільно назвати класичний твір А. Ф. Даллеса "Ремесло розвідки" ("The Craft of Intelligence"), який не зовсім доречно, на думку автора, назвали у російському перекладі "Искусство разведки". У цій роботі спеціальні інформаційні операції розглядаються як один з основних механізмів дій спецслужб, досить грунтовно висвітлюються проблеми дезінформування.

До другої групи доцільно віднести мемуари та роздуми колишніх співробітників спецслужб. Особливо багато подібних матеріалів з`явилося після розпаду Радянського Союзу. Певні з них репрезентують цікаві роздуми стосовно проблематики дослідження. Це, передусім, роботи Г. Гелена "Служба", М. Рунге "Разведка и контрразведка", Л. Шебаршина "Один день начальника разведки", "Рука Москвы". Інші присвячені самовиправдовуванням.

Третя група досліджень - це прикладні розробки фахівців та ухвалені на базі таких праць керівні документи державних установ. Багато з цих матеріалів є таємними, тому не можуть бути розглянуті у відкритій роботі.

Цікавий бібліографічний список з цієї проблематики можна знайти в Інтернеті на сторінці університету ВПС США , заслуговує на увагу також сайт, що присвячений питанням війни у постмодерний час.

Окремий напрям репрезентують роботи представників російських націонал-патріотів такі, як "Информационная война против России" О. Греневецького, "Третья мировая информационная война" тощо. Для цих робіт характерна велика ангажованість, що не дозволяє розглядати їх як наукові праці.

Зрозуміло, що проблематика спеціальних інформаційних операцій, яка лежить на межі суто військової сфери та сфери дії спецслужб є у переважній більшості країн надзвичайно потаємною. Найжвавіші обговорення цієї теми здійснюються у Сполучених Штатах Америки. Саме тому теоретичні підходи до запропонованої теми висвітлюватимемо, спираючись здебільшого на американській досвід.

Американський підхід до теорії інформаційних операцій базується головним чином на досвід середини 90-х років та у теперішній час виглядає таким чином.

Дослідники вважають, що інформаційні операції у межах концепції "м`якої сили" ("Soft Power") стають одним з найважливіших інструментів у сучасній, а тим більше у майбутній війні.

Нова доктрина Пентагона "Інформаційні війни" включає в себе і проблематику впливу на масову та індивідуальну свідомість. Цікаві роздуми стосовно їхнього місця в контексті інформаційних воєн репрезентує Л. С. Джонсон. На його думку, суттю інформаційної війни є вплив на інформаційний масив, що можна представити як певна сукупність повідомлень. Таким чином, ці впливи можуть мати три основні напрями: вплив на форму повідомлень, механізми їхньої передачі, зберігання, обробки даних тощо; блокування передачі повідомлень; вплив на зміст повідомлень.

Продовження

Спеціальні інформаційні операції реалізують впливи третього типу.

Як зазначалося вище, основним офіційним документом з цієї проблематики у США є польовий статут ЗС США FM 33-1 "Психологічні операції". У матеріалах армії США відзначається, що "основна мета спеціальних психологічних операцій в забезпеченні змін поведінки союзників і противників США в сприятливому для країни напрямі".

Статутом встановлені кілька класифікацій спеціальних інформаційних операцій (СIО).

Основою ділення першої класифікації є цілі операцій. Згідно них, СIО поділяються на такі види.

1. Стратегічні СIО. Їхньою метою є сприяння досягненню стратегічних цілей політики США, забезпечення національних інтересів країни. Характерною рисою подібних операцій є системне застосування можливостей не лише ЗС, а й інших державних і недержавних установ США, зокрема апарату Білого дому та президента.

Прикладами подібних дій може слугувати операції США "Сполох люті", що була спрямована проти Гренади (осінь 1979 р. - осінь 1983 р.) та операція проти Гаїті (весна-зима 1995 р.). Застосовувалися можливості адміністрації президента США, державного департаменту, USIA, ЦРУ. Результат - успішна психологічна підготовка та наступне супроводження американського вторгнення до цієї карибської країни (необхідно зауважити, що операцію США проти Гренади, як і інші подібні операції треба розглядати у контексті світової міжнародної ситуації, що склалася на час їхнього проведення - прим. авт.).

2. Оперативні СIО. Метою проведення цих СIО є сприяння здійсненню американських операцій, що мають обмежені цілі.

Прикладом може слугувати операція, що була спрямована проти Іраку, та здійснювалася протягом півроку (осінь 1990 р. - весна 1991 р.). У діях застосовувалися сили та засоби як державних, так і "незалежних" установ. Масштаби операцій добре характеризує такий факт: загальний обсяг радіомовлення країн Західної коаліції на Ірак досягав у січні - лютому 1991 р. 650 годин за добу, тоді як середній обсяг протягом кількох років не перевищував 15 годин за добу. Тільки за один день (31 січня 1991 р.), через агентство "Рейтер" було розповсюджено 5 мільйонів листівок.

3. Тактичні СIО. Завданням цих СIО є забезпечення тактичних потреб американського військового командування або зовнішньополітичних відомств у країнах, які є об`єктом їхнього інтересу. Рішення щодо проведення подібних операцій ухвалюється на невисокому рівні (до керівника операцій у цьому районі включно). Здійснюються вони штатними силами СIО без залучення додаткових сил та засобів.

Як приклад можна навести інформаційну операцію "Забезпечення спокою", здійснену після "Бурі в пустелі" протягом півроку (весна - літо 1991 р.) на території іракського Курдистану та півдні країни (місці компактного проживання шиїтської меншини).

Мету операції влучно відображає назва. Під час її проведення використано сили армійської системи СIО.

Другою класифікацією американського статуту є класифікація за видами, тобто за завданнями здійснення операцій.

1. СIО з підтримки воєнних дій. Ці операції мають два напрями:

а) безпосередня підтримка духу власного війська та подолання негативного ставлення до нього місцевого населення;

б) деморалізація армії противника, збільшення протиріч між нею та населенням.

Близькою до цього типу операцій є робота з цивільним населенням, що в США є окремим напрямом військової діяльності й забезпечується спеціальними підрозділами. Подібні дії історично були першими, отримали назву "спеціальних інформаційних операцій".

2. СIО, що спрямовані на дезінформування противника. Їх можна вважати певним різновидом операцій першого виду. Доцільність виділення як окремого виду випливає з специфіки застосовуваних прийомів.

3. СIО в конфліктах низької інтенсивності. Прикладом подібної операції може бути психологічна операція ЗС США в Сомалі. Окремі фахівці вважають, що така операція проводилася і в Боснії до введення військ НАТО. Цікавий приклад аналізу таких дій на матеріалі партизанської боротьби контрас у Нікарагуа вміщено в роботі "Психологічні операції у партизанській боротьбі" .

4. Спеціальні операції. До них відносять, зокрема дії, що спрямовані на зміну точки зору конкретних людей, які ухвалюють рішення за допомогою ЗМІ та інших дистантних методів впливу на психіку. Класичним їхнім прикладом можна вважати агітаційні кампанії навколо радянських лідерів 80-х років, передусім М. Горбачова . До подібних операцій відносять також дії, спрямовані на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації. Необхідно підкреслити, що методи цих операцій найширше використовуються за мирних часів. Тому їх вивчення і становить найбільший інтерес для автора у цій роботі.

За Статутом, інформаційні операції переслідують такі цілі.

1. За мирних часів: політична дестабілізація у державі-противниці; деморалізація народу й армії; створення образу всемогутності сторони, що проводить операцію та підтримка впевненості у цьому; створення та поглиблення розбрату між політичними силами; формування інформаційних передумов соціального вибуху.

2. У воєнний час: підрив морального духу армії противника; внесення розбрату між армією і народом; дезiнформування противника; підбурювання населення до непокори владі; підтримка політичної опозиції; забезпечення дружнього ставлення до армії сторони, що здійснює операцію.

3. У післявоєнний час: забезпечення процесу формування влади, яка має дружнє ставлення до сторони, що здійснює операцію; виявлення осередків опору; боротьба зі шкідливими чутками; сприяння програмам гуманітарної допомоги.

Для організації спеціальних інформаційних операцій доцільно використовувати усі можливі канали інформаційного впливу. Від таких традиційних, як розповсюдження листівок, зокрема за допомогою авіації, плакатів, графіті, поширення чуток, до прямого супутникового телерадіомовлення та використання можливостей Інтернету. Дуже важливою проблемою є встановлення рівноваги між цими каналами, їхнє правильне, найефективніше застосування.

У світовій, насамперед американській, та, певною мірою й у російській, науці наявні грунтовні дослідження окремих каналів пропагандистського впливу, що використовують під час здійснення спеціальних інформаційних операцій .

На погляд автора, цікавою є теза про високу пропагандистську ефективність FM-радіостанцій музичного формату. Суть цього феномена полягає швидше за все у сугестивній природі радійного впливу. Принципова фоновість сприйняття радіомовлення створює чудові умови для впливу на підсвідомість за методом "двадцять п`ятого кадру".