Спеціальні інформаційні операції та пропагандистські кампанії

О. В. Литвиненко litvinenko@niss.gov.ua

Затверджено до друку Вченою Радою Національного інституту стратегічних досліджень

при повному або частковому відтворенні матеріалів даної публікації посилання на видання обов'язкове

Рецензенти:

доктор філологічних наук, професор Почепцов Г. Г. кандидат технічних наук, професор Гондюл В. П.

Литвиненко О.В. Спеціальні інформаційні операції. - К. : НІСД, 1999. - 148 с. - (Сер. "Національна безпека"; Вип. ?)

ISBN 966-554

У монографії проаналізовано сучасні підходи до проблематики спеціальних інформаційних операцій, розглянуто окремі їхні сценарії. На грунті аналізу фактологічного матеріалу окреслено методи захисту від застосування "м'якої сили", розглянуто їхні вади і переваги.

Монографію призначено для фахівців у галузі національної безпеки, державних службовців, співробітників компетентних державних служб та всіх, кого цікавить проблема інформаційних операцій.

ВСТУП

Рік за роком все однакове Мавпа натовп веселить У машкарі мавпи Басьо

Історія спеціальних інформаційних операцій налічує сторіччя. У дослідженні застосовується термінологія "спеціальні інформаційні операції", а не раніше прийнята "спеціальні психологічні операції" як така, що, на погляд автора, більш чітко відповідає сутності об`єкта дослідження.

Про їхнє успішне використання свідчить ще Старий Завіт (алегоричне сприйняття епізоду з Ієрехонськими трубами. Чимало прикладів здійснення спеціальних інформаційних операцій можна знайти у середньовічній історії. Класичними спеціальними інформаційними операціями можна вважати будь-які публічні страти, висилання новгородських дзвонів Іваном IV до Москви та їхнє наступне пошкодження через виривання язиків як покарання за заклики до бунту. Подібні дії були традиційними не тільки у Росії, а й в інших країнах Європи та світу взагалі (можна згадати піраміди з черепів ворогів великого Тамерлана); до них вдавалися у скрутну для влади годину.

Класичним прикладом спеціальної інформаційної операції вважаються події навколо так званої Емської депеші, що відбулися у липні 1870 р. Канцлер Прусії О. Бісмарк, намагаючись створити привід для франко-пруської війни, викреслив кілька фраз з досить м`якого листа радника МЗС Прусії фон Абакена і передав цей текст до газет. Резонанс від публікації образливого для честі французького імператора Наполеона III документа змусив Францію розпочати воєнні дії у вигідний для Прусії час.

Методи спеціальних інформаційних операцій широко застосовувалися під час першої світової війни. Наведемо як приклад телеграму Циммермана (перехоплена телеграма німецькому послу в Мексиці, у якій пропонувалося підбурювати цю країну до нападу на США), публікація якої остаточно вирішила питання виступу Сполучених Штатів боці Антанти.

Міжвоєнний період (1918-1939 рр.) надає досить багато матеріалу для вивчення проблематики спеціальних інформаційних операцій. У ті часи методи таких операцій активно використовувалися у внутрішньополітичній боротьбі, зокрема, у недемократичних країнах. Досить навести відомі приклади Московських процесів 1936-1938 рр. і "війни, що виграв Гітлер" (нацистської пропаганди). За даними опитувань підрозділів психологічної війни ЗС США, у листопаді 1944 р. 52 % німецьких солдат довіряли Гітлеру.

Друга світова війна в котрий раз довела дієвість спеціальних інформаційних операцій, але й визначила межі ефективності їхнього застосування. Набагато пізніше один американський офіцер писав: "Найкращою спеціальною інформаційною операцією проти приморської країни є поява авіаносного з`єднання на рейді головного порту цієї країни". А корифей нацистської пропаганди Й. Геббельс зауважував: "Пропаганда ефективна тільки тоді, коли за спиною пропагандиста стоїть вояк з гостро заточеним мечем".

У роки війни у Лондоні діяв Міжсоюзницький комітет з психологічної війни . Під час "Битви за Англію" (липень 1940 - березень 1941 рр.) здійснено одну з найжорстокіших і варварських спеціальних інформаційних операцій в історії людства - тотальне бомбардування англійського міста Ковентрі. Місто не мало жодного стратегічного значення, на його території не було розміщено важливих підприємств військово-промислового комплексу.

Аналіз наведених фактів засвідчує, що методи спеціальних інформаційних операцій постійно удосконалюються і, незважаючи на їхню давню історію, залишаються важливим інструментом політики. Останнім часом (після 40-х років) зазначені методи набувають якості нового напряму політичної та військової діяльності, що за певних умов стає вирішальним. Подібні тенденції і створюють нагальну необхідність дослідження цієї галузі.

Конституція України визначає завдання забезпечення інформаційної безпеки як важливу функцію держави, справу всього українського народу . За сучасних умов вирішення цього завдання вимагає врахування всієї різноманітності загроз в інформаційній сфері. Як визнала Генеральна Асамблея ООН в ухваленому консенсусом 4 грудня 1998 р. документі "Досягнення у сфері інформатизації та телекомунікацій у контексті міжнародної безпеки", розвиток та впровадження інформаційних технологій призвели до появи нових видів загроз національній і міжнародній безпеці.

Метою цієї роботи є дослідження теорії і практики спеціальних інформаційних операцій, спроба розробити їхні новітні сценарії, що мають за підгрунтя сучасні реалії постсоціалістичних країн. Дослідження здійснювалося у межах швидше воєнної, а точніше, спеціальної (про діяльність спецслужб) науки. Певним чином це й відбилося на його стилі та результатах.

Актуальність подібного напряму досліджень, як на цьому вже було наголошено, є безперечною. Це засвідчують, зокрема, нещодавні події в Балканських країнах (Болгарія, Югославія), у Білорусі, Росії (передусім у північнокавказькому конфлікті), Руанді, Демократичній Республіці Конго, в Україні (російські кампанії навколо Севастополя та Чорноморського флоту), інших країнах світу.

Зацікавленість наукової громадськості у цій проблемі спричинила появу останніми декількома роками низки публікацій про використання засобів спеціальних інформаційних операцій та їхнього теоретичного підгрунтя. Зокрема вони стосуються досвіду дій збройних сил і спецслужб США та їхніх союзників під час операцій у Перській затоці, Сомалі, Гаїті, Боснії, Косово тощо. Частина з таких подій поки ще не досліджена з належною ретельністю, зокрема, події в Болгарії, Білорусі, Югославії, стосовно інших наявна значна кількість матеріалів (Перська затока, Гаїті, Сомалі). Проте наслідки застосування інформаційної зброї у конфліктах настільки масштабні, що надають право говорити про розблокування ситуації, яка склалася у міжнародних відносинах після винаходу ядерної зброї. Нове покоління силових засобів, що їх отримує керівництво розвинених країн у результаті удосконалення інформаційної зброї, найближчим часом може досягти могутності та ефективності найновіших видів зброї масового знищення. Саме обгрунтування цієї тези і є одним з основних завдань роботи.

Останніми кількома роками проблему дослідження спеціальних інформаційних операцій розглядають у контексті проблеми інформаційних воєн та інформаційної зброї. Після 1990 р. за цією тематикою з`явилася значна кількість наукових досліджень і популярних робіт . Але, на погляд автора, проблема критичних методів впливу на масову та особисту свідомість заслуговує на окреме ретельне дослідження. Детальніше висвітлення цієї проблематики в сучасній науці буде проаналізовано в окремому підрозділі - Теорія спеціальних інформаційних операцій як об`єкт наукового осмислення.

Фактологічною основою роботи є переважно матеріали стосовно американського досвіду використання спеціальних методів. Це спричинено суттєво більшою їхньою відкритістю порівняно з матеріалами щодо діяльності спецслужб інших країн світу.

Робота складається з трьох розділів. Перший присвячений огляду літератури і короткому викладу теорії спеціальних інформаційних операцій.

У другому розділі розглянуті сценарії спеціальних інформаційних операцій, а також у першій частині глави стисло наведено погляди автора щодо їхньої методології і взагалі теорії.

У третьому розділі проаналізовано підходи до захисту від спеціальних інформаційних операцій і стисло подано можливу систему відповідних заходів. Наведено окремі формалізовані методи, що є власним доробком автора, а також проаналізовано підходи до дослідження спеціальних інформаційних операцій. Наприкінці роботи подано основні висновки та скорочену бібліографію.

Аби запобігти виникненню філософсько-психологічної проблеми зв`язку між даними та інформацією поняття "інформація" у роботі використовується у визначенні, вміщеному в Законі України "Про інформацію".

Необхідно також зауважити, що виходячи з міркувань національної безпеки, у роботі наведено лише загальні принципи здійснення спеціальних інформаційних операцій. Планування та проведення подібних операцій потребує значної конкретизації та адаптації положень даного дослідження.

Автор бажає висловити щиру вдячність професору О. В. Лазоренко без цінних зауважень та порад якої написати цю книгу було б неможливо.

Також автор висловлює подяку за допомогу при збиранні матеріалів для написання додатку Б К. Пляскіну.