12.1.3. Показники використання робочого часу

За даними балансу робочого часу можливо розрахувати показники використання фондів часу:

1. Коефіцієнт використання максимально-можливого фонду робочого часу (М.М.Ф.):

Де: Ф.Ф. – відпрацьований час у межах урочного часу.

Даний показник використовується для аналізу використання робочого часу на підприємстві та його окремих підрозділах, а також часу на підприємствах галузі.

2. Коефіцієнт використання табельного фонду часу (Т.Ф.): .

Коефіцієнт використання табельного фонду часу доцільно використовувати з метою співставлення рівнів використання робочого часу при міжгалузевих співставленнях. Використання для цього коефіцієнта використання максимально-можливого фонду часу є недоцільним, тому що тривалість щорічних відпусток для працівників, що зайняті у різних галузях, дуже відрізняється.

3. Коефіцієнт використання календарного фонду (К.Ф.): .

Даний коефіцієнт використовується як для аналізу та співставлення міри використання робочого часу на рівні підприємств, галузей і економіки у цілому, так і при міжнародних співставленнях використання робочого часу.

З метою оцінки використання робочого часу розраховуються також такі показники:

1. Коефіцієнт використання робочого періоду:

Де: - середня фактична тривалість робочого періоду;

- тривалість робочого періоду за планом згідно з режимом роботи підприємства.

=

2. Коефіцієнт використання робочого дня:

Де: - середня фактична тривалість робочого дня;

- тривалість робочого дня за планом.

Треба мати на увазі той факт, що за даними обліку відпрацьованого часу можна отримати дві характеристики середньої фактичної тривалості робочого дня: повної і урочної.

Середня фактична тривалість робочого дня (повна):

=

Середня фактична тривалість робочого дня (урочна):

=

При аналізі ступеню використання робочого дня використовується саме середня фактична тривалість робочого дня у межах зміни , тобто урочна.

3. Інтегральний показник використання робочого часу:

За допомогою інтегрального показника використання робочого часу розраховується питома вага загальних втрат робочого часу , одна частина яких це цілодобові втрати робочого часу, а друга – внутрішньозмінні.

4. Середньофактична тривалість робочого тижня.

У зарубіжній статистиці цей показник розраховується регулярно і використовується при аналізі економічної кон’юнктури. Значення його заключається у тому, що він раніше, ніж інші економічні показники, реагує на зміни економічної кон’юнктури у державі.

Методи розрахунку середньої фактичної тривалості робочого тижня:

- Перший метод:

- Другий метод: У зв’язку з тим, що на Україні підприємства і статистичні управління збирають інформацію на базі місячних даних, то середня тривалість робочого тижня розраховується за формулою:

Середня кількість люд.-год., що відпрацьовані у середньому одним робітником за місяць : Кількість робочих тижнів у даному місяці.

5. Показники змінності розраховують на підприємствах і в галузях, які працюють у змінному режимі. Вони характеризують використання змінного режиму, а також використання робочих місць, які є на підприємстві, і розраховуються для категорії робітників на певну дату або за календарний період:

 Коефіцієнт змінності:

- на певну дату (і-ту дату): ;

- за календарний період:

Приклад: Підприємство працює у 3-х змінному режимі. За червень робітниками у 1-у зміну відпрацьовано 8800 люд.дн., у 2-у – 5500 і у 3-ю – 2000 люд.-дн. Число робочих днів за режимом роботи підприємства -20, число робочих місць – 500. Визначити коефіцієнт змінності.