22. Остаточне скасування гетьманства. Створення другої Малоросійської колегії.

З приходом до влади в Росії імператриці Катерини II автономії України завдано смертельного удару – в 1764 р. було скасовано гетьманство (Розумовський отримав компенсацію грошима та землями), справи управління Україною передані Малоросійській колегії на чолі з графом П. Румянцевим. Територію Гетьманщини поділили на намісництва, козацькі полки реорганізували в регулярні карабінерські частини, слобідське козацтво ліквідоване. Україна перетворилася на окраїну Російської імперії, втративши будь-які суверенні права.

Після остаточної ліквідації інституту гетьманства управління Лівобережною Україною було доручене Другій Малоросійській колегії. До її складу увійшли чотири російських чиновники й чотири представники козацької генеральної старшини. Новостворену Малоросійську колегію очолив політик і полководець граф Румянцев-Задунайський Петро Олександрович.

У секретній інструкції П. Рум'янцеву щодо управлянням краєм Катерина ІІ наполегливо рекомендувала:

знищити всі залишки української автономії; закріпачити селян; здійснювати пильний нагляд за розвитком економіки; усіляко збільшувати збір податків.

Президенту колегії пропонувалося наполегливо переконувати українських селян у тому, що погіршення їхнього становища є наслідком відсталості «малоросійських звичаїв».

Щодо козацької старшини Рум'янцеву рекомендувалося вживати надійний метод «батога і пряника» — жорстоко карати за всі вияви автономіських прагнень і водночас пропонувати українській старшині привабливі урядові посади.

Обіймаючи посаду генерал-губернатора Малоросії та президента другої Малоросійської колегії, П. Рум'янцев проводив активну колоніальну політику російського уряду щодо Гетьманщини, спрямовану на остаточну ліквідацію її політичної автономії. За його розпорядженням були проведені реформи козацької служби, податкової системи (запроваджено подушний податок) та поштової справи. Протягом правління цієї людини були зроблені дуже важливі кроки для ліквідації автономії України: 1764 року вібулося створення Малоросійської губернії; 1781 ліквідовано сотенно-полковий устрій Лівобережної Гетьманщини — скасовано українські козацькі полки; протягом 1781—1783 рр. запроваджено загальноімперську систему адміністративно-політичного управління, тобто поділ на намісництва (Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське); 1783 замість козацьких полків створено регулярні карабінерські полки за російським зразком;

1783 остаточно покріпачено українських селян Лівобережжя; 1785 року на Україну поширено дію «Жалувальної грамоти дворянству»; 1786 року проведено секуляризацію монастирських маєтків; відправлення до Санкт-Петербурга прапорів України, гетьманських клейнодів, військових печаток.

23. Кримські походи 1687-1689 рр. Та їх наслідки для України.

Кримські походи — військові походи російських військ проти Кримського ханства в 1687 та 1689 рр.

Уклавши у 1686 році «Вічний мир» з Польщею, Росія вступила до «Священної ліги» — коаліції Священної Римської імперії, Венеції й Речі Посполитої, що боролися проти агресії султанської Туреччини та її васала — Кримського ханства. У травні 1687 року російське військо (близько 100 тис. чоловік) на чолі з князем В. В. Голіциним виступило з України; разом з російськими військами в поході брали участь донські і запорізькі козаки. Коли російське військо перейшло р. Кінські Води, кримські татари підпалили степ, позбавивши експедицію паші для коней. 17 червня 1687 року було ухвалено рішення про повернення на Україну. На вимогу козачої старшини, підтриманої Голіциним, російський уряд змістив гетьмана Самойловича, що негативно ставився до війни з Туреччиною і Кримом, і на його місце поставив Івана Мазепу. У 1688 році почалася підготовка до нового походу на Крим. Ранньою весною 1689 року російське військо (близько 150 тис. чоловік) рушили на південь. 15 травня в урочищі Зелена Долина відбувся жорстокий бій із загонами кримського хана, напад яких було відбито. 20 травня російське військо підійшло до фортеці Перекоп, однак через несприятливе співвідношення сил відмовилося від її облоги і 21 травня почало відхід. Кримські походи 1687 і 1689 років відволікли сили кримських татар, що надало допомогу союзникам Росії. Але походи не вирішили завдання забезпечення південних кордонів Росії, а їх невдалий результат став однією з причин падіння уряду Софії Олексіївни та князя Голіцина.