32. Бузьке козацьке військо та Військо вірних козаків.

Бузьке козацтво складалося з різнорідних елементів - молдаван , болгар , польської шляхти і козаків рабів , тобто бездомних , але хоробрих людей. У 1787 р. " Вони об'єднані в один полк , під командуванням полк. Скаржинського , а потім підполк . А. Орлова. Полк налічував 1500 козаків і брав участь у Російсько-турецькій війні 1787-1791 роках. Він прославився в боях з турками під Очаковом , Бендерами , Акерманом , Кілією Ізмаїлом та ін ..

За вірну службу по закінченні російсько-турецької війни козакам дозволено вибрати багаті землі на правому березі Бугу і там оселитися. Вони завели там гарні будинки і створили козацький відділ в 1000 козаків для прикордонної служби вздовж татарсько - ногайського кордону і звідси вони отримали назву Бузьке козацтво2 .

Після організації Вознесенського намісництва Бузьке козацтво було звільнено з військової служби , а всіх козаків назад у звичай них державних селян - хліборобів. Але вони не були з того задоволені й домагалися повернення їм козацтва.

У 1803 р. їх було 6383 людини чоловічої статі , що жили по обидва боки річки Буг в Ольвіопільському , Єлисаветградському та Херсонському повітах3 . Цар Александер І декретом від 18 травня відновив їх козацький стан і розділив на три полки , що жили в загосподарований 28 багатих станицях з 1597 дворами і 169 742 десятин землі , тобто більше 10 десятин на кожен двір . Пізніше до них приєдналися ще кілька селянських сімей і невелике число польської шляхти. У 1804 р. Бузьке козацтво налічувало вже більше 7000 осіб чоловічої статі. Але отамана вони не мали права вибирати , цар призначив їм на отамана донського козака генерал -майора Івана Краснова.

Лелека - козачий полк брав участь у Російсько -турецькій війні 1808 у Молдавії. З вибухом війни з Францією в 1812 р. Бузькі козаки були звільнені від загального ополчення , але вони , щоб довести свою вірність цареві , виставили свій рахунок козацьку дружину силою 500 козаків і від уряду вимагали тільки зброї. Ця дружина була перекинута на захід Російської імперії і тримала прикордонну службу вздовж Варшавського князівства , а в наполеонівської кампанії брала участь у захопленні Парижа 1814 р.1

Після укладення Бухарестського договору 1812 Бузькі козаки зробилися були дійсними добровільними військовими поселенцями , охороняли кордони вздовж Бессарабії і одночасно займалися сільським господарством. Вони побудували багаті станиці , ніж залучали до себе на поселення і на службу селян із західноукраїнських губерній.

33. Причини та наслідки для України переходу і. Мазепи на бік Швеції. Оцінка дій і. Мазепи українською та світовою історіографією.

Історична точність вимагає зазначити, що ще 1703 року, тобто задовго до вступу шведів на територію України, І. Мазепа розпочав таємні переговори з прошведськи налаштованим угрупованням Станіслава Лещинського. На початку 1708 року польський король і український гетьман уклали таємну угоду, за якою Україна входила до складу Польщі, І. Мазепа отримував титул князя, а також Полоцьке й Вітебське воєводства, які мали підпорядковуватися польському королю.

В оточенні І. Мазепи стався розкол, до Москви полетіли доноси. Найбільшими противниками прошведського курсу політики гетьмана виявилися генеральний суддя В. Кочубей, у 17-річну доньку якого був закоханий український гетьман, та полтавський полковник І. Іскра. Саме вони повідомили Петра І про таємні переговори І. Мазепи зі шведами.

Щоб розвіяти підозри Петра І, І. Мазепа взяв активну участь у придушенні на Дону козацького повстання під проводом Кіндрата Булавіна.

Проте головним для І. Мазепи був його союз зі шведами. 1708 року був укладений таємний договір між гетьманом і Карлом XII. Згідно з ним:

• шведи зобов'язувалися обороняти українські терени, направляючи для цього свої війська;

• князь і старшина зберігали всі свої права й вільності;

• І. Мазепа призначався довічним князем, або гетьманом України;

• гетьман брав зобов'язання на час війни передати шведам міста Старо дуб, Мглин, Полтаву, Гадяч і Батурин.

Свої плани І. Мазепа тримав у таємниці, доки шведське військо не з'явилося на Лівобережжі. 28 жовтня 1708 року І. Мазепа в оточенні вірної йому старшини та 4 тис. козаків приєднався до Карла XII. Виступ гетьмана проти Петра І підтримала також незначна частина запорізьких козаків, очолювана кошовим отаманом Костем Гордієнком. Навесні 1709 року К. Гордієнко з тисячним загоном козаків прибув до І. Мазепи, щоб підписати договір про спільні дії та майбутню незалежність Запоріжжя від Росії.

Різні погляди

Історики висувають різні версії щодо причин учинку І. Мазепи:

• найближчий до Петра І російський можновладець О. Меншиков, коли був напідпитку, заявив гетьманові, що цар серйозно збирається прибрати Україну до своїх рук, а старшину знищити (М. Аркас);

• пристати до союзу зі Швецією І. Мазепу примусила козацька старшина. «У своїх планах перейти на бік шведів козацька старшина спиралася на стару традицію шведсько-українського союзу з часів Б. Хмельницького й І. Виговського, і що вона [старшина. — Авт.] властиво потягла за собою старого гетьмана» (М. Грушевський);

• до гетьмана доходили чутки, що цар збирається віддати Україну О. Меншикову або англійському герцогові Мальборо за підтримку у війні зі шведами.