
- •1.Державний устрій та адміністративна система Гетьманщини у 2 пол. XVII ст.
- •2.”Правління гетьманського уряду”. Склад, структура, діяльність.
- •3.Економічний розвиток Гетьманщини у другій пол. XviIст.
- •5.Суспільно-політична ситуація на Правобережній Україні у другій половині XVII ст.
- •7. Чигиринські походи: причина та наслідки
- •9. Запорозька Січ у складі Гетьманщини у др.П. 17 – на п. 18. Економічне життя Запорізької Січі
- •10. Ліквідація гетьманства та перша Малоросійська колегія
- •17. Український уряд в екзилі. Похід Орлика на Правобережну Україну.
- •21. Адміністративно-політичний устрій Слобідської України в другій половині 17 ст.
- •22. Остаточне скасування гетьманства. Створення другої Малоросійської колегії.
- •23. Кримські походи 1687-1689 рр. Та їх наслідки для України.
- •24. Нова Січ (1734-1775).
- •25.Дніпрово-Азовські походи 1695-1696 рр.
- •31. Національно-визвольний рух на Правобирежжі наприкінці 17-на поч. 18 ст. С. Палій.
- •32. Бузьке козацьке військо та Військо вірних козаків.
- •33. Причини та наслідки для України переходу і. Мазепи на бік Швеції. Оцінка дій і. Мазепи українською та світовою історіографією.
- •34. Розвиток капіталістичних відносин в Україні у 17 ст. Формування національної буржуазії.
- •35. Початок Північної війни. Участь українців у воєнних діях.
- •41. Наступ Росії на автономні права України у першій чверті 18 ст.
- •42. Коліївщина. М. Залізняк, і. Гонта.
- •43. Гетьманування і. Скоропадського
- •44. Соціальна боротьба На Лівобережжі, Слобожанщині та Півдні України у 18 ст. Повстання в Турбаях
- •45. Гетьманування п. Полуботка
- •49 Боротьба за збереження держ. Форм Гетьманщини у 20-30 рр XVIII ст
- •51.Гетьман Іван Самойлович.
1.Державний устрій та адміністративна система Гетьманщини у 2 пол. XVII ст.
Після Переяславської ради й укладання «Березневих статей» 1654 р. між Україною і Росією московський уряд розпочав систематичне обмеження прав і привілеїв Гетьманщини, звівши її до стану автономії, повноваження якої постійно звужувалися (заборона в 1669 р. відносин з іноземними державами; збір в 1666- 1668 рр. податків на Гетьманщині російськими чиновниками і відправка грошей до Москви; з початку XVIII ст. - фактичне призначення гетьмана царем та ін.).
У 1663 р. Гетьманщина поділилася на Лівобережну (під контролем Росії) та Правобережну (під контролем Речі Посполитої). Цей поділ був закріплений умовами Андрусівського перемир'я 1667 p. і «Вічним миром» 1686 р. Проводячи політику, спрямовану на ліквідацію Гетьманщини, царський уряд намагався дедалі обмежити її автономію.
Адміністративний поділ
В часи Хмельниччини адміністративний поділ Гетьманщини повторював структуру Війська Запорозького. Найнижчою територіальною і військовою одиницею був курінь, до якого входило декілька десятків козаків певного населеного пункту. Очолював курінь виборний курінний отаман, а місцеву громаду, що забезпечувала його, — виборний війт. Курені об'єднувалися у сотні, що складалися з декількох 200–300 вояків. Їхніми центрами були сотенні містечка. Військовими питаннями сотні керував призначений полковником сотник, а цивільними — городовий отаман разом із органами міщанського самоврядування. Сотня мала власну сотенну старшину — осавула, писаря і хорунжого. Найвищою адміністративно-територіальною одиницею Гетьманщини був полк. Він складав з декількох сотень й очолювався полковником, що призначався гетьманом. Центром полку було полкове місто, в якому цивільними справами завідував городовий отаман, а міщанськими — органи самоврядування. В ньому засідала полкова адміністрація — осавул, обозний, суддя, писар, хорунжий. Кількість полків не була сталою, коливаючись від 16 і більше. Автономною одиницею в складі Гетьманщини була Запорозька Січ, котра підлягала безпосередньо гетьману, не входячи до жодного з полків і обираючи власного кошового отамана.
На 1649 рік в Гетьманщині нараховувалося 21 полк. Після Андрусівського розколу та скасування полкового устрою на Правобережжі, Гетьманщина продовжила існувати лише на Лівобережжі.
Державний устрій
Система влади в Гетьманщині була закладена під час Хмельниччини. В середині 17 століття вона нагадувала військову диктатуру з елементами народовладдя. З кінця 17 століття ця система еволюціонувала в бік монархічно-республіканської системи зразка Речі Посполитої.
Головою держави був гетьман. Він обирався пожиттєво на військовій козацькій раді загальним, відкритим голосуванням. Гетьман уособлював верховну виконавчу і судову владу, був керівником центрального апарату, головою усіх станів.
Верхівку влади складала генеральна старшина. В часи Хмельниччини її називали військовою старшиною. До її складу входили наказний гетьман, обозний, суддя, писар, два осавули, хорунжий і бунчужний, підскарбій. Генеральний писар керував Генеральною військовою канцелярією, що виконувала роль уряду Гетьманщини. Генеральний обозний займався військовими питаннями. Генеральні судді завідували Генеральним судом, центральною апеляційною інстанцією країни, що виникла на основі колишнього гетьманського суду. Генеральний підскарбій відповідав за Військову скарбницю, реформовану у Генеральну скарбову канцелярію. Осавули, хорунжі й бунчужні виконували функції гетьманських генерал-ад'ютантів. Генеральна старшина формувала при гетьмані дорадчий орган — Раду старшини.
Джерелом влади і захисником суверенітету держави були виключно представники козацького стану. Решта станів були усунені від державного управління. Деякі міста та монастирі користувалися самоврядуванням.