Лекційний матеріал до теми 1.4

Тема 1.4. Види і форми розумової діяльності. Основні закони риторики.

Знати: прийоми мислення, види, форми розумової діяльності, поняття про риторику, основні закони риторики, техніку підготовки ораторського монологу, ораторські прийоми привертання уваги слухачів.

Уміти: правильно читати й осмислювати прочитане, володіти прийомами мовлення та мислення, збагачувати словник; відредагувати, перекласти текст

Основні поняття і ключові слова: мислення; риторика; закони риторики; публічний виступ, промова, композиція промови, методи впорядкування матеріалу виступу, “прикрашання” промови, виголошення промови.

Питання, що розглядаються:

1. Мислення – як інтелектуальний процес фахівця [1], с.21-22.

1.1. Поняття про мислення. Функції мислення.

1.2. Типи, види і форми мислення.

Т.Л. Форми мислення: судження - найпростіший акт мислення, що відображає зв'язки предметів і явищ або певних ознак. Судження відповідає на запитання, яке виникло в процесі діяльності. Судження - основа розуміння; умовиводи - це утворення з кількох суджень нового судження; розуміння - це пізнання зв'язків між предметами і явищами, що трактуються як задоволення пізнавальної потреби; уява як вища форма розумової діяльності.

2. Ораторська майстерність – основа успішної комунікації фахівця [1], с.22-25.

2.1. Поняття про риторику.

2.2. Закони риторики.

2.3. Які уміння формує у людині сучасна риторика?

3. Публічний виступ – монологічна форма усного професійного спілкування [1], с.17-20; [2], с.304-311; [3], с.95-103.

3.1. Публічний виступ. Форми і види публічного виступу.

3.2. Етапи підготовки виступу.

3.3. Композиція виступу.

3.4. Варіанти проголошення промов.

3.5. Аналіз промови.

1. Розумова діяльність людини. Види і форми.

Розумова діяльність людини безпосередньо випливає з мислення. Мислення — це найвища форма відображення реальності в свідомості людини. Вся розумова діяльність (судження, розуміння, формування понять) складається з таких розумових операцій: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстракція, конкретизація.

Мислення – основа розумової діяльності людини.

Мислячи, людина пізнає те, чого вона не може безпосередньо сприйняти і уявити; доходить до розуміння суті явищ світу, формує поняття про них і практично оволодіває ними. Мислення виникає в процесі взаємодії людини із зовнішнім світом, воно є функцією її мозку. Мислення, якщо воно правильне, відображає об'єктивну дійсність глибше, повніше й точніше, ніж чуттєве її пізнання.

Мислення людини відбувається з допомогою понять.

Основні функції мислення (підручник 1, с. 21)

• Пізнавальна (відображення світу і самовідображення).

• Проектуюча (побудова планів, проектів, моделей практичної і теоретико-пізнавальної діяльності).

• Прогнозуюча (прогнозування або передбачення наслідків своїх дій, своєї діяльності, прогнозування майбутнього).

• Інформаційна (засвоєння інформації про знання та її смислова переробка).

• Технологічна (розробка правил, норм, стандартів, рецептів життєдіяльності людини і суспільства в різних формах і проявах).

• Рефлексивна (самопізнання розуму, самоаналіз).

• Інтерпретаторська (тлумачення, осмислення продуктів людської культури)

• Аналітична і синтетична

• Постановка та розв’язання різноманітних завдань і проблем.

Пізнання нового відбувається через розумові дії (операції).

Види розумової діяльності:

аналіз; синтез; абстрагування; узагальнення; конкретизація.

Аналіз — це уявний поділ предмета, явища на складові частини, ознаки, властивості та виділення цих компонентів.

Синтез — уявне поєднання в єдине ціле окремих частин, ознак, властивостей предметів, явищ або понять.

Узагальнення — виділення на підставі порівняння головного, загального, особливого або часткового, що є характерним для певного явища, предмета, об'єкта.

Абстракція — виділення суттєвих особливостей групи предметів, явищ або понять.

Конкретизація — перехід від загального до часткового, зв'язок теорії з практикою, перехід до конкретної дійсності, до чуттєвого досвіду.

Без асоціацій мислення не буває. Розрізняють три типи асоціацій:

• за суміжністю;

• за подібністю;

• за контрастом.

Асоціаціями називаються елементарні зв'язки уявлень і понять між собою, завдяки яким одне уявлення або поняття викликає інші.

Форми розумової діяльності:

Судження - найпростіший акт мислення, що відображає зв'язки предметів і явищ або певних ознак. Судження відповідає на запитання, яке виникло в процесі діяльності. Судження - основа розуміння.

Умовиводи - це утворення з кількох суджень нового судження.

Розуміння - це пізнання зв'язків між предметами і явищами, що трактуються як задоволення пізнавальної потреби.

Уява як вища форма розумової діяльності.

Особливості розумової діяльності людини з точки зору безпеки життєдіяльності.

Для забезпечення надійності та безпеки в складних ситуаціях слід виділити такі риси мислення, як винахідливість, кмітливість, швидкість прийняття рішення, критичність, розсудливість.

Психомоторні здібності впливають на безпеку діяльності людини, особливо пов'язаної з виробництвом в умовах автоматизації та механізації. При цьому велике значення мають такі ознаки рухів та реакцій: швидкість реакцій, швидкість руху, точність рухів, координованість, темп рухів, ритми рухів (періодичність), надійність.

На відміну від фізичної, розумова діяльність супроводжується меншими витратами енергетичних запасів, але це не значить, що вона є легкою. Основним робочим органом під час такого виду діяльності виступає мозок.

Для розумової діяльності характерні: велика кількість стресів, малорухомість, вимушена поза. Все це зумовлює застійні явища у м'язах ніг, органах черевної порожнини і малого тазу, погіршується постачання мозку киснем, зростає потреба в глюкозі. Погіршуються також функції зорового аналізатора: стійкість; ясного бачення, гострота зору, зорова працездатність, збільшується час зорово-моторної реакції.

Розумовій праці притаманний найбільший ступінь напруження уваги — в середньому у 5 — 10 разів вищий, ніж при фізичній праці. Завершення робочого дня зовсім не перериває процесу розумової діяльності. Розвивається особливий стан організму — втома, що з часом може перетворитися на перевтому. Все це призводить до порушення нормального фізіологічного функціонування організму.