22. Властивості спиртових фармрозчинів.

Номенклатура спиртових розчинів широка і вклю­чає: розчини йоду, камфори, ментолу, брильянтового зеленого, метиленового синього; кислоти мурашину, саліцилову, борну; нашатирно-анісові краплі і т. ін.

Розчин йоду 5%-вий. Для приготування розчину беруть 20 масових частин калію йодиду, 50 масових частин йоду кристаліч­ного, води і спирту 95 %-вого порівну до 1000 об'ємних частин. В емальований реактор завантажують кристалічний йод, калію йодид і подвійну кількість відносно калію йодиду води очищеної. У концентрованому розчині калію йодиду розчиняється значна кількість йоду. Потім додають приблизно 1/5 спирту етилового і перемішують 15 хв до повного розчинення всіх компонентів. Доливають спирт, що залишився, і потім невеликими порціями — воду, при постійному перемішуванні. Розчин відстоюють і фільт­рують.

23. Властивості олійних фармрозчинів.

У жирних оліях та вазеліновому маслі добре розчи­няється багато лікарських речовин, призначених для зовнішньо­го застосування.

Масло камфорне для зовнішнього застосування. Розчин готу­ють масооб'ємним способом. 10 масових частин камфори містить­ся в 100 об'ємних частинах олійного розчину. Камфору при нагрі­ванні до 40 °С розчиняють у соняшниковій олії. Розчинення проводять в емальованому реакторі з паровою оболонкою і якір­ною мішалкою. Після приготування розчин фільтрують.

Розчин ментолу. 1 і 2 %-ві розчини ментолу у вазеліновому маслі. Розчинення проводять у реакторах без нагрівання, щоб уникнути втрат ментолу.

Удосконалення технології виготовлення та якості розчинів передусім пов'язане з розширенням асортименту розчинників, які мають достатню розчинювальну здатність лікарських речовин, хімічну й фармакологічну індиферентність, біодоступність і стій­кість у процесі зберігання.

Крім того, спостерігається помітна тенденція до скорочення використання спирту етилового, бо він має наркотичну дію, а та­кож обмеженого використання рослинних олій, які легко гірк­нуть і є харчовими продуктами.

24. Таблетки як лікформи.Недоліки.

Таблетки (Tabulettae, від лат. tabuki — дошка, tabekie — дощечка, плитка) — тверда лікарська форма, що містить одну дозу однієї або більше діючих речовин, отримана пресуванням певного об'єму частинок. Однак таблетки мають і деякі вади:

• дія лікарських препаратів у таблетках розвивається віднос­но повільно;

• таблетку неможливо ввести при блюванні і непритомному стані;

• при зберіганні таблетки можуть цементуватися, при цьому збільшується час розкладання;

• до складу таблеток можуть входити допоміжні речовини, що не мають терапевтичної цінності, а іноді спричиняють деякі побічні явища (наприклад, тальк подразнює слизову оболонку шлунка)

• окремі лікарські препарати (наприклад натрію або калію бромід) утворюють у зоні розчинення висококонцентровані роз­чини, які можуть спричиняти сильне подразнення слизових обо­лонок (ця вада усувається розчиненням таблеток у відповідній кількості води);

• не всі хворі, особливо діти, можуть легко проковтувати таб­летки.

25. Форми таблеток, розміри, вага.

Форми таблеток, що випускаються хіміко-фармацевтичною промисловістю, найрізноманітніші: циліндри, кулі, куби, трикут­ники, чотирикутники та ін.

Розмір таблеток коливається від 3 до 25 мм у діаметрі. Таблетки діаметром понад 25 мм називаються брикетами. Найбільш поши­реними є таблетки діаметром від 4 до 12 мм. Маса таблеток в основному складає 0,05—0,8 г і визначається дозуванням лікарської речовини та кількістю допоміжних речо­вин у їх складі.

Таблетки повинні мати правильну форму, бути цілими, без надщерблених країв, поверхня їх має бути гладкою та однорід­ною.