14. Приготування емульсій методом розмелювання в рідкому середовищі. Розмелювання в рідкому середовищі. Для приготування суспензій і емульсій, що містять тверді речовини, застосовують ро-торно-пульсаційні апарати (РПА) і колоїдні млини різних конструкцій. При одержанні дисперсних систем РПА можуть бути занурені в реактор із середовищем, що обробляється, або поза реактором. Гомогенізація в РПА досягається інтенсивною механічною дією на частинки дисперсної фази, яка спричиняє турбулізацію і пульсацію суміші. Існують удосконалені конструкції РПА з окремою подачею компонентів середовища, що обробляється, по спеціальних каналах статора, із лопатями і диспергувальними тілами (кулі, кільця тощо) на роторі або статорі, із роликовими підшипниками в обоймах, із рифленими поверхнями робочих частин і зазорами різного виду між ними. Чим менший зазор між обертовими і не­рухомими циліндрами, тим вищий одержуваний ступінь дисперсності. У РПА таких конструкцій набагато підвищується ефективність диспергування. Зі збільшенням вмісту твердої фази в суспензіях підвищується ефективність диспергування в РПА, оскільки має місце додаткове інтенсивне механічне тертя частинок дисперсного середовища. Потім отримана концентрована суспензія змішується з іншою частиною дисперсійного середовища. За допомогою РПА можна поєднувати операції диспергування та емульгування, що забезпечує одержання багатофазних гетерогенних систем, таких як емульсійно-суспензійні лініменти стрептоциду, синтоміцину тощо. У сучасних колоїдних млинах розмелювання відбувається в рідкому середовищі за допомогою удару і розтирання. Найчастіше в промисловості використовують бильні і віброкавітаційні млини. Для гомогенізації емульсій застосовують також спеціальні апарати-гомогенізатори, які мають різну будову. Так, грубодисперсна емульсія під дією високого тиску може продавлюватися через вузькі канали і щілини гомогенізатора, або під дією відцентрової сили, що виникає при обертанні диска, який знаходиться в гомогенізаторі іншого типу, проходити через його щілини, розпилюючись до стану туману.

15. Склад і технологія виробництва лініменту синтоміцину 1,5% та 10% Застосування.

Лінімент синтоміцину (Linimentum Synthomycini) 1,5 і 10 %-вий

Склад	Кількість частин
Синтоміцину	1,5 або 10
Олії рицинової	20
Емульгатора ¹ 1	5
Консерванта (кислоти саліцилової)	0,125
NaKMЦ	2-2,2
Води	до 100

Технологія приготування емульсії: синтоміцин і консервант (кислота саліцилова) змішують із частиною олії рицинової, після цього суспензію розводять залишком олії рицинової, а потім пропускають через колоїдний млин. Емульсію готують у реакторі з турбінною мішалкою. Після розчинення емульгатора у воді додають NaKMЦ (стабілізатор). Утворюється емульсія сметаноподібної консистенції з рН = 5,0…5,9. Потім до підігрітої (60-70 °С) емульсії додають приготовлену су­спензію синтоміцину і продовжують перемішування ще 25-30 хв.Після цього готову емульсію охолоджують і розфасовують у стерильні банки.ЗастосуванняЛінімент синтоміцину застосовують при гнійничкових ураженнях шкіри, карбункулах, гнійних ранах, фурункульозі, виразках, які довго не гояться, а також для лікування опіків ІІ-ІІІ ступеня, тріщин. Препарат застосовують зовнішньо для лікування легких бактеріальних інфекцій шкіри, викликаних чутливими мікро організмами. При більш глибоких інфекційних ураженнях шкіри Лінімент синтоміцину зовнішньо слід застосовувати одночасно з відповідними антибактеріальними засобами системної дії.

14. Класифікація мазевих основ Вимоги до мазевих основ. Найбільш прогресивною класифікацією мазевих основ є система, яка враховує здатність основи поглинати рідину, що узгоджується з технологічними принципами виготовлення мазей. За цією класифікацією мазеві основи поділяють на чотири групи: гідрофобні, абсорбційні, водозмивні, водорозчинні.

До гідрофобних основ належать індивідуальні речовини і їхні суміші з яскраво виявленими гідрофобними властивостями (вазелін, петролатум, тваринні жири, рослинні і мінеральні олії).

До класу абсорбційних основ належить група основ, здатних інкорпорувати до 50 % і більше води або водних розчинів лікарських речовин з утворенням емульсій типу в/м (ланолін, гідролін).

До групи водозмивних основ належать емульсійні основи типу м/в, виготовлені з використанням поверхнево-активних речовин (ПАР), високогідрофільних неорганічних (бентоніти), органічних (водорозчинні естери целюлози) речовин та їх сумішей.

Водорозчинні мазеві основи об’єднують велику групу гідрофільних основ, утворених водорозчинними високомолекулярними сполуками синтетичного або природного походження. До них належать також численні гідрофільно-колоїдні основи ­ крохмальні, альгінові, пектинові гідрогелі.

Мазева основа є носієм лікарських речовин і забезпечує об’єм і потрібні фізико-технологічні властивості мазі.Вибір основи залежить від фізико-хімічних властивостей введених до них лікарських речовин і характеру дії мазі. Основа, яка б забезпечувала максимальний терапевтичний ефект мазі, повинна відповідати таким вимогам:

• мати необхідні структурно-механічні властивості;

• мати необхідну абсорбційну здатність;

• не змінюватися під дією чинників зовнішнього середовища і не вступати в реакцію із введеними до неї лікарськими речовинами;

• мати хімічну стійкість;

• бути фармакологічно індиферентною, не повинна чинити подразливої та сенсибілізувальної дії, сприяти зберіганню початкового значення рН шкіри або слизової оболонки;

• не піддаватися мікробній контамінації;

• властивості основи повинні відповідати призначенню мазі. Нині як основи для мазей використовують значну кількість

різних компонентів, інколи ­ окремих речовин. Вони є, як правило, складними фізико-хімічними системами. Великий асортимент і різноманітність властивостей основ для мазей визначає необхідність їх класифікації.

14. Виробництво 10% мазі стрептоцидної. Вазелін плавлять електропанеллю і за допомогою вакууму подають у реактор, в якому підтримують температуру 70-80 °С. Потім за допомогою вихрового насоса через фільтр вазелін подають в ємкість для зважування на вагах і перекачують у змішувач. Парафін плавлять в електрокотлі при температурі 70-80 °С і через фільтр також перекачують у змішувач. Стрептоцид подрібнюють у дисмембраторі, просівають через сито №2 і зважують на вагах у відповідній ємкості. У змішувач із включеною мішалкою до суміші вазеліну і парафіну невеликими порціями (по 1 кг) додають стрептоцид. Після цього суміш перемішують протягом 30 хв до одержання однорідної маси, що потім за допомогою вакууму подають у реактор, де при безперервному перемішуванні охолоджують до 30-35 °С.

15. Виробництво мазі сірчаної на емульсійній основі. Процес приготування мазей на емульсійній основі є більш трудомістким і складається з таких технологічних стадій: приготування основи (масляної фази), приготування водного розчину лікарських речовин (водної фази), емульгування і гомогенізації. Вазелін розплавляють електронагрівальним приладом і за до­помогою вакууму подають у реактор, температура в якому підтримується на рівні 70-80 °С. Воду відважують і нагрівають до температури 90-95 °С. Сірку очищену просівають через механічне сито і зважують. Далі вазелін вихровим насосом подають в ємкість для зважування і перекачують через фільтр у попередньо нагрітий парою змішувач, обладнаний мішалкою. Потім в змішувач подають розплавлений емульгатор і нагріту воду очищену. Після цього включають мішалку змішувача і емульгують масу протягом 5 хв, після чого подачу пари припиняють і через водяну оболонку змішувача пропускають холодну воду. Емульгування продовжують з одночасним охолодженням емульсії до температури 55-60 °С. Потім сірку очищену у вигляді дрібного порошку невеликими порціями завантажують у змішувач при безперервному перемішуванні та охолодженні суміші до температури 30-35 °С. При цьому утворюється однорідна маса жовтого кольору, яку після попереднього аналізу фасують у ємкості по 40 кг або в баночки чи туби по 25-30 г.

16. Стандартизація мазей. Фасування і пакування мазей. Зберігання мазей. Стандартизація. Внутрішньоцеховий контроль мазей здійснюється практично на кожній стадії та операції і особливо перед фасуванням, щоб переконатися в якісному виготовленні препарату. Остаточний висновок за всіма показниками якості готової продукції дає відділ якості (ВЯ) заводу. Мазі стандартизують за якісним і кількісним вмістом лікарських речовин (визначення істинності). Це визначення проводиться візуально за зовнішнім виглядом та органолептичними ознаками, а також проведенням якісних реакцій на лікарські речовини, що входять у склад мазі. Для якісної ідентифікації і визначення кількості лікарських речовин, що містяться в готовій мазі, використовують методики, наведені у відповідних статтях ДФУ, ФС, ДСТ У, ТУ У та ін. Відхилення в масі мазей, розфасованих у баночки або туби, перевіряють шляхом зважування 10 доз. Для суспензійних мазей визначається дисперсність частинок за допомогою окулярного мікрометра мікроскопа за методикою ДФУ. Норми ступеня дисперсності твердих частинок є індивідуальними для кожної мазі і повинні зазначатися в окремих статтях ДФ та іншій АНД. Ступінь дисперсності в емульсійних мазях також можна встановити за допомогою електронного мікроскопа з окуляром-мікрометром за умов забарвлення дисперсної фази. При цьому визначають діаметр 1000 крапель, а потім обчислюють у відсотках вміст крапель різного розміру. Цей метод легко здійснити, однак норми якості для емульсійних мазей поки що в жодній фармакопеї не зазначені. Інші випробування проводяться згідно з вимогами чинної АНД на окремі найменування мазей. Так, згідно з АНД, іноді в мазях потрібно визначити pH. З цією метою наважку мазі заливають 50 мл води очищеної (50-60 °С) і струшують на вібраторі протягом 30 хв. Отриману витяжку відфільтровують і потенціометрично визначають pH. Фармакопея XI видання вимагає проводити випробовування мазей на мікробну чистоту. У це поняття входить кількісне визначення життєздатних бактерій і грибків, а також виявлення певних видів мікроорганізмів, наявність яких є неприпустимою у нестерильних лікарських засобах. Іноді необхідно проводити визначення структурно-механічних властивостей (консистенції) мазей, ступеня вивільнення з них лікарських речовин і стабільності їх за різних умов зберігання. Звичайно це роблять під час розробки нових або удосконалення наявних мазей.

Фасування і пакування мазей. Упаковування мазей проводять в ємкості з різних матеріалів. Мазі, що містять водну фазу або леткі компоненти, упаковують у посудини, які запобігають їх випаровуванню. Для упакування мазей часто використовуються банки скляні, порцелянові, із полімерних матеріалів (полістирол) об'ємом 10, 20, 30, 50 і 100 мл, які закриваються кришками, що заґвинчуються. Для фасування мазей ангро використовують дерев'яні бочки (50-100 кг), бляшані або скляні банки (5-10-20 кг). Мазі фасують за допомогою шнекових і поршневих дозувальних машин. Найбільш зручною і сучасною упаковкою для мазей є туби, виготовлені з металу або полімерних матеріалів. Туба є найбільш гігієнічною і зручною упаковкою; на неї можна наносити поділки, що забезпечують дозування мазі, до неї можуть додаватися насадки (аплікатори) з пластмаси, які дають змогу уводити мазь у порожнини і т. ін. Для металевих туб використовують алюміній марок A6 і A7. їхню внутрішню поверхню вкривають лаком (ФЛ-559), а зовнішню – емалевою фарбою, на яку потім наносять маркування. Як полімерні матеріали для виготовлення туб використовують поліетилен низького і високого тиску, поліпропілен, полівінілхлорид. Для герметизації отвір туби закривають суцільною тонкою алюмінієвою плівкою, зверху наґвинчується конічний бушон. Бушон має гострий шип, яким проколюють отвір туби при використанні. Для наповнення туб використовують тубонаповнювальні машини лінійного і карусельного типу. Так, машини Colibri, «GA-40», «GA-85» (Італія) призначені для наповнення як металевих, так і поліетиленових туб (крім GA-85); фірма «Івка» (Німеччина) виготовляє машини «ТІ-23», «TF-24», «TF-51»; фірма «Гофлігер-Карг» – тубонаповнювальні машини марки «Rossi», що здатні запаковувати мазі в металеві, поліетиленові і полівінілхлоридні туби; шведська фірма «Аренко» виготовляє машини типу «Агеп-comatic-1000» i «Arencomatic-2000».

Зберігання. Мазі, незалежно від типу упаковки, повинні зберігатися в прохолодному, захищеному від світла місці. Мазі, що містять дубильні речовини, йод, ртуть, не повинні контактувати з металевими предметами.

Емульсійні мазі і мазі на емульсійних основах повинні збері­гатися в заповнених до краю посудинах (щоб уникнути випаровування водної фази) і при температурі, не нижчій за нуль і не вищій за 30-40 °С. Мазі на жирових основах зберігають при знижених температурах, щоб уникнути їх згіркнення. У таких самих умовах потрібно зберігати мазі, що містять термолабільні речовини і мазі-суспензії.