
- •1. Кінетична нестійкість емульсій
- •5. Типи мішалок,що застосовують у виробництві мазей (назвати)
- •7. Зберігання суспензій та емульсій
- •8. Назвіть склеюючі речовини у виробництві таблеток, що покращують спресовуваність
- •9. Контроль якості таблеток (перелічіть показники).
- •10. Фасування таблеток
- •18. Анд містить наступні відомості ...
- •19. Переваги і недоліки фармрозчинів.
- •20. Розчинники , їх класифікація. Вибір розчинників
- •21. Властивості водних фармрозчинів.
- •22. Властивості спиртових фармрозчинів.
- •23. Властивості олійних фармрозчинів.
- •24. Таблетки як лікформи.Недоліки.
- •26. Класифікація таблеток за призначенням.
- •27. Властивості гліцеринових фармрозчинів.
- •29.Переваги прямого пресування у виробництві таблеток.
- •30.Які лікарські порошки пресуються в таблетку найлегше?
- •32. Допоміжні речовини для покриття таблеток оболонками. Приклади
- •34. Вимоги до плівкоутворюючих речовин, що застосовуються для покриття.
- •36. Стадії виробництва желатинових капсул(назвати).
- •41. Емульсія-це....Типи емульсій (назвати)
- •2. Спресовуваність порошкоподібних субстанцій
- •13. Розділи технічного регламенту.
- •14. Основні принципи gmp (назвати)
- •15. Розчинність рідини в рідині.
- •16. Розчинність газів в рідині.
- •17. Ефір медичний як розчинник фармрозчинів.
- •18. Гліцерин як розчинник фармрозчинів.
- •19. Олія вазелінова як розчинник фармрозчинів.
- •20. Димексид як розчинник фармрозчинів.
- •21.Розчинність твердих речовин в рідині.
- •22.Класифікація фармрозчинів за природою розчинника і за агрегатним станом.
- •23.Вода як екстрагент.
- •24.Хлороформ як розчинник фармрозчинів.
- •25. Форма і розмір частинок порошкоподібних субстанцій.
- •26. Питома поверхня ,контактна поверхня порошкоподібних субстанцій
- •27. Змочуваність порошку. Гідрофобність. Ліофільність. Гігроскопість.
- •28. Фракційний (гранулометричний) склад порошкоподібних субстанцій
- •29. Органолептичні показники таблеток-це...Фактори впливу.
- •30. Фізичні показники, за якими контролюють якість таблеток.
- •31. Хімічні і бактеріологічні показники якості таблеток.
- •32. Назвіть статті дфу,за якими визначають якість таблеток.
- •43. Дражовані покриття.Чинники,що впливають на якість нанесення.
- •44. Класифікація желатинових капсул(за призначенням і технол. Принципом).
- •45. Наповнення твердих желатинових капсул поршневим методом
- •46. Наповнення твердих желатинових капсул трубочним дозуючим методом
- •47. Мета мікрокапсулювання
- •48. Матеріали для оболонок мікрокапсул
- •1. Гранулювання-це...Типи.Метод сухого гранулювання у виробництві таблеток
- •2. Метод вологого гранулювання (вказати операції) у виробництві таблеток
- •3. Метод структурного гранулювання у виробництві таблеток
- •4. Тритураційні таблетки.
- •6. Крапельний метод у виробництві м’яких желатинових капсул.
- •7. Метод пресування (класичний) у виробництві м’яких желатинових капсул.
- •8. Метод пресування (Шерера) у виробництві м’яких желатинових капсул.
- •9. Ректальні желатинові капсули.
- •10. Метод простої коацервації у виробництві мікрокапсул.
- •11. Виробництво твердих желатинових капсул на півавтоматі фірми „сolton”
- •12. Контроль якості желатинових капсул.
- •13.Приготування емульсій методом змішуванням фаз.
- •Склад і технологія виробництва лініменту синтоміцину 1,5% та 10% Застосування.
- •Вимоги до плівкоутворюючих речовин, що застосовуються для покриття таблеток оболонками.
3. Метод структурного гранулювання у виробництві таблеток
Структурна грануляція певним чином діє на зволожений матеріал, забезпечуючи утворення округлих, а при дотриманні певних умов і досить однорідних за розміром гранул.
На сьогодні існують три способи грануляції цього типу, які застосовуються у фармацевтичному виробництві: грануляція в дра-жувальному котлі, грануляція розпилювальним висушуванням і структурна грануляція.
Для грануляції в дражувальному котлі завантажують суміш порошків і при обертанні його зі швидкістю 30 об/хв зволожують подачею розчину зв'язувальної речовини через форсунку. Частинки порошків злипаються між собою, висушуються теплим повітрям і внаслідок тертя набувають приблизно однакової форми. Наприкінці процесу до висушеного грануляту додають ковзні речовини.
Грануляціюрозпилювальним висушуванням доцільно застосовувати в разі небажаного тривалого контактування продукту, що гранулюється, з повітрям, по можливості безпосередньо з розчину (наприклад, у виробництві антибіотиків, ферментів, продуктів із сировини тваринного і рослинного походження).
Готують розчин або суспензію з допоміжної речовини та зволожувача і подають їх через форсунки в камеру розпилювальної сушарки, що має температуру 150 °С. Розпилені частинки мають велику поверхню, внаслідок чого відбувається інтенсивний масо-i теплообмін. Вони швидко втрачають вологу та утворюють всього за декілька секунд сферичні пористі гранули. Отримані гранули змішують із лікарськими речовинами і, якщо необхідно, додають допоміжні речовини, не введені раніше до складу суспензії. Гранули мають гарну сипкість і здатність до спресовування, тому таблетки, отримані з такого грануляту, досить міцні і пресуються при незначному тиску.
Якщо питома вага грануляту відрізняється від питомої ваги лікарської речовини, то можливе розшарування таблетованої маси. Унаслідок надмірного висушування суспензії також можливе відшарування верхньої частини таблетки («кеппінг») при пресуванні.
Гранулювання в умовах псевдо розрідження Його особливість полягає в тому, що оброблюваний матеріал, а потім і утворений гранулят безперервно знаходяться в русі. Основні процеси — змішування компонентів, зволоження суміші розчином клейкої речовини, грануляція, сушіння грануляту і внесення опудрювальних речовин — відбуваються в одному апараті. Грануляція у псевдозрідженому шарі здійснюється двома способами:
розпиленням розчину, що містить допоміжні і лікарські речовини в псевдозрідженій системі;
гранулюванням порошкоподібних речовин із використанням псевдозрідження.
4. Тритураційні таблетки.
Таблетки, одержані формуванням зволожених мас, називаються формованими (тритураційними) таблетками
(Tabulettae Triabiles). На відміну від пресованих формовані таблетки не піддаються дії тиску; зчеплення частинок цих таблеток здійснюється в результаті автогезії при висушуванні, тому таблетки досить міцні.
Формовані таблетки виготовляють у тих випадках, коли застосування тиску через якісь причини небажане, або дозування лікарської речовини мале, а додавання великої кількості допоміжних речовин недоцільне. Виготовити такі таблетки через невеликий розмір (1—4 мм) і незначну масу лікарської речовини (20—40 мг) на серійних таблеткових пресах технічно складно, а в більшості випадків неможливо. Формовані таблетки доцільно виготовляти в тих випадках, коли потрібні таблетки, що швидко і легко розчиняються у воді (для приготування очних крапель та ін'єкційних розчинів), оскільки для них не потрібні антифрикційні речовини — здебільшого нерозчинні у воді сполуки.
Формовані таблетки одержують із здрібнених лікарських і допоміжних речовин, як такі використовують лактозу, сахарозу, глюкозу, крохмаль та їхні суміші. Порошкоподібну суміш зволожують найчастіше етанолом (40—95 % -вим), який беруть у точно визначеній кількості до одержання пластичної, але не в'язкої маси.
Для формування цих таблеток створені спеціальні досить складні машини з продуктивністю до 200 тис. таблеток за зміну. Завантажувальний бункер цих машин заповнюється кашкоподібною масою, яка за допомогою крильчастої мішалки втирається в перфоровані пластини — наскрізні, циліндричної форми отвори, виготовлені з хімічно стійкого матеріалу (пластмаси, ебоніту, нержавіючої сталі). Далі втерта маса виштовхується з пластинок системою невеликих пуансонів; і таблетки, що утворилися, висушуються безпосередньо в матриці, на повітрі або на транспортній стрічці передаються на сушіння в сушильні шафи (температура сушіння 30—40 °С).
Формовані таблетки стандартизують за вмістом діючих речовин і фізико-хімічними показниками згідно з фармакопейною статтею «Таблетки». Формовані таблетки не випробовують на механічну міцність, а визначення здатність розпадатися і розчинність має деяке значення.
5. Стадія дражування у покритті таблеток оболонками. Основне призначення дражованих покриттів — оберігання таблеток від дії зовнішніх чинників, поліпшення зовнішнього вигляду таблеток, маскування неприємного смаку і запаху препаратів. Створення таких оболонок здійснюється у дражувальних котлах, або об- дукторах, які бувають трьох форм: кулястої, еліпсоїдної та грушовидної. Найбільш поширена еліпсоїдна форма, переваги якої полягають у можливості більшого завантаження таблетками, у створенні більшого тиску, отже, зміцнення оболонки, що наноситься. Крім того, в котлах такого типу створюються оптимальні обертальні рухи дражованих таблеток, що прискорює і поліпшує умови нанесення оболонки.
Форма котла, ступінь його завантаження, швидкість обертання, нахил казана до горизонталі, а також площа поверхні таблеток значно впливають па якість покриття. Оптимальна швидкість котла - 18- 20 об/хв., кут нахилу до горизонталі - 30^45°, оптимальне завантаження - 25-30 % від об’єму котла. Дражована таблетка складається з таблетки-ядра. що містить лікарську речовину, і покриття, що містить комплекс допоміжних речовин. Таблетка-ядро повинна бути механічно міцна. Таблетки, що підлягають дражуванню, не повинні мати плоскої форми, оскільки вони можуть злипатися в ході процесу. Тому для дражування рекомендуються два типи таблеток:
1 — з середнім овалом поверхні, глибина складає близько 15 % діаметра, висота по центру - 25-30 % діаметра (R = 0,750);
2 - із стандартною кривизною поверхні (малий овал), глибина кривизни складає 10 % діаметра, висота по центру — не менше 25 % діаметра таблетки (R = 1,10).
У вітчизняній промисловості дражоване покриття ділиться на цукрово-борошняне і суспензійне. Процес цукрово-борошняного дражування включає 4 послідовних операції: грунтовку (обволікання), напластовування (обкатку), шліфовку і глянсування.
Процес дражування є трудомістким, тривалим (від 8 до 80 год ), відрізняється трудністю механізації і автоматизації, утворюється значна товщина оболонки на таблетках, покриття не захищає таблетку- ядро від дії вологи повітря і т.д.
Останньою стадією процесу покриття таблеток на основі цукрових сиропів є операція глянсування, тобто надання таблеткам блиску, товарного вигляду. Здійснюють цю операцію двома способами.
За першим способом готують глянсувальну мастику такого складу:
Воску бджолиного - 45 частин
Масла вазелінового (олії соняшникової) — 45 частин
Тальку - 10 частин
Глянсувальну мастику в кількості 0,05-0,06 % наносять на теплі таблетки, що обертаються, і дають таблеткам вільно обертатися 30-40 хв. Після чого таблетки обсипають невеликою кількістю тальку для прискорення отримання глянцю.
За другим способом відполіровані таблетки завантажують у спеціальний котел, стінки якого покриті воском. Обертання котла включають на 1,5-2 і од. і таким чином отримують глянець.
Суспензійний метод. Розроблена технологія дражування таблеток з використанням суспензії, дисперсійним середовищем якої є 70 %-ний цукровий сироп. До складу суспензії входять: цукровий пісок - 58 %, вода - 24,85 %, полівінілпіролідон (пластифікатор) - 0,75 %, магнію карбонат основний - 13,4 %, тальк - 1 %, титану діоксид - 1 %, аеросил (стабілізатор суспензії) - 1 %. Суспензію вносять до дражувального котла в кількості 4-5 % до маси таблеток. Після рівномірного розподілу суспензії продовжують обкатку протягом 3—5 хв. без подачі повітря, а потім з подачею нагрітого повітря (40^-5 °С) протягом 2-4 хв. Ці операції повторюють до отримання таблеток заданої маси. Суміш для глянсування складається з 45 % бджолиного воску, 45 % масла вазелінового і 10 % тальку; суміш вводиться в кількості 0,05 %. Процес глянсування займає 30-40 хв. Метод поширений тому, що дозволяє автоматизувати процес дражування.
Для отримання таблеток методом дражування на виробництві використовують не тільки дражувальні котли, але й автоматичні лінії, виготовлені у ФРН (фірма “Steinberg”) і в Італії (фірма “Pellegrini”).