27. Змочуваність порошку. Гідрофобність. Ліофільність. Гігроскопість.

Для таблетування важливе значення мають також хімічні властивості вихідних речовин, такі як: наявність кристалізаційної води, розчинність, змочуваність і гігроскопічність»

Змочуваність. Під змочуваністю порошкоподібних лікарських речовин мається на увазі їхня спроможність взаємодіяти з різнити рідинами (ліофільність) і насамперед із водою (гідрофільність). На поверхні твердих частинок лікарських субстанцій міститься та або інша кількість гідрофільних груп (—ОН, —СООН і т. под.) або кисневих атомів, що є структурними елементами їхніх кристалічних ґраток, тому змочуваність поверхні порошків має різну величину залежно від інтенсивності взаємодії міжмолекулярних сил. Візуально схильність поверхні порошків до змочування водою виявляється: а) повним змочуванням — рідина розтікається по поверхні порошку; б) частковим змочуванням — вода частково розтікається по поверхні; в) повним; незмочуванням — крапля води не розтікається, зберігаючи форму, близьку до сферичної.

Гідрофобні (незмочувані водою) речовини можуть добре змочуватися іншими рідинами — наприклад органічними розчинниками.

Практичне значення змочування полягає витому, що в таблетку, отриману пресуванням добре змочуваних водою речовин, легко проникає вода, і це прискорює розпадання таблетки.

Ліофільність таблетованих порошкоподібних речовин визна­чається коефіцієнтом фільності, що являє собою відношення пи­томої теплоти змочування полярною рідиною (водою) до питомої теплоти змочування неполярною рідиною. Відомо, що утворення на поверхні твердої частинки мономолекулярного шару рідини, що змочує, завжди супроводжується виділенням так званої теп­лоти змочування.

Практичне значення змочування полягає в тому, що в таблет­ку, отриману пресуванням добре змочуваних водою речовин, лег­ко проникає вода, і це прискорює розпадання таблетки.

Гігроскопічність. Якщо пружність парів у повітрі більша, ніж їхня пружність на поверхні твердих частинок, то порошкоподібна маса, підготовлена до таблетування, почне вбирати пару з повітря і розпливатися в поглиненій воді. Кінетику вологопоглинання визначають масовим методом у звичайних (нормальних) умовах, в екстремальних (ексикаторі над водою — 100 % -ва відносна вологість) або ж у кліматичній камері.Якщо субстанція дуже гігроскопічна, то це зумовлює застосування допоміжних речовин — вологостимуляторів.

28. Фракційний (гранулометричний) склад порошкоподібних субстанцій

Фракційний (гранулометричний) склад, або розподіл части­нок порошку за розмірами, впливає на ступінь його сипкості, а отже, на ритмічну роботу таблеткових машин, стабільність маси одержуваних таблеток, точність дозування лікарської речовини, а також на якісні характеристики таблеток (зовнішній вигляд, розпадання, міцність тощо).

Найбільш швидким і зручним методом визначення дисперсно­сті є ситовий аналіз. Техніка цього аналізу полягає в тому, що 100,0 г досліджуваного порошку просівають через набір сит (діа­метр отворів 2,0; 1,0; 0,5; 0,25 і 0,1 мм). Наважку матеріалу по­міщають на найбільше (верхнє) сито і весь комплект сит струшу­ють (вручну або на віброустановці) протягом 5 хв, а потім знаходять масу кожної фракції і її відсотковий вміст.

Дослідження фракційного складу фармацевтичних порошків, що підлягають таблетуванню, показали: більшість із них містить в основному дрібну фракцію (менше 0,2 мм) і тому мають погану сипкість. Вони погано дозуються за об'ємом на таблеткових ма­шинах, таблетки утворюються неоднаковими за масою і міцніс­тю. Фракційний склад порошків можна змінити за допомогою спрямованого гранулювання, що дозволяє одержати певну кіль­кість великих фракцій.

Важливим є визначення таких об'ємних показників порош­ків, як насипна щільність, насипний об'єм.

Ці показники визначають за методиками ДФУ (п. 2.9.15).