Тема 7. Підприємництво і підприємство.

ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА ТА ДОХОДИ

1. Підприємництво та підприємство

Підприємництво – ініціативна діяльність, спрямована на пошук варіантів найбільш ефективного використання ресурсів з метою одержання прибутку.

Суб’єкти підприємництва: індивідуальні особи (приватне підприємництво), група осіб, об’єднаних між собою угодами та економічними інтересами (колективне підприємництво), інколи державні органи (державне підприємництво).

Підприємництво як економічна категорія – система економічних відносин суб’єкта підприємницької діяльності з державою, з іншими суб’єктами, з працівниками.

Підприємництво як метод господарювання (комерційний розрахунок, господарський розрахунок) – сукупність заходів, форм, методів господарської діяльності.

Принципи організації підприємництва:

• самостійність і незалежність господарюючих суб’єктів, можливість приймати будь-які рішення в межах існуючих правових норм;

• принцип матеріальної зацікавленості – спрямованість на максимізацію прибутку і розширення сфери впливу;

• господарський ризик і відповідальність за результати діяльності власними доходами, майном, тощо.

Підприємство – первинна, основна ланка суспільного відтворення, історично визначена суспільна форма функціонування продуктивних сил, в якій відбувається поєднання робочої сили та засобів виробництва. Підприємство – це колектив людей, об’єднаних кооперацією праці та загальними економічними інтересами. Підприємство – це комплекс засобів виробництва, які мають певну технологічну єдність для створення певного продукту.

Фірма – складне об’єднання матеріальних і людських ресурсів, відповідним чином організованих та скоординованих, з метою виробництва певних благ.

Форми підприємств:

• за формою власності:

–державні – характеризуються відносною економічною відокремленістю;

–групові – орендні, акціонерні, кооперативні, колективні;

–індивідуальні підприємства (приватні);

–підприємства змішаної власності.

• за організаційними формами:

• одноосібне (індивідуальне);

• партнерство (товариство);

• корпорація.

• за розмірами виробництва:

-мале,

-середнє,

-велике.

2. Фонди підприємства

Матеріальна основа підприємницької діяльності – капітал (фонди) підприємства.

Фонди (капітал) – це сукупність матеріальних і грошових засобів підприємства, фірми (речовий і особистий фактор виробництва), які перебувають у певній формі власності або у розпорядженні підприємства і слугують матеріальною основою його діяльності. (В умовах приватної власності - це капітал, в умовах спільної - фонди).

Специфічний стан виробничих фондів (капіталу) - це постійний рух їх вартості. Вони існують тільки в постійному русі, де відбувається самозростання вартості.

Кругоборот капіталу (виробничих фондів) – постійний рух вартості фондів, у процесі якого вони послідовно проходять три стадії і набувають три форми: грошову, продуктивну, товарну.

Кругооборот капіталу можна виразити такою формулою:

д е Г – це авансовані грошові кошти (статутний фонд підприємства);.

Т - придбані на ринку засоби виробництва (ЗВ) та робоча сила (РС);

В - виробництво нової продукції або послуг (створення нової споживної вартості; створення вартості, більшої за авансовану);

Т' - готова до реалізації продукція;

Г' - грошова виручка від реалізації продукції.

Оборот капіталу (фондів) – безперервне повторення процесу кругообороту. Час обороту починається від моменту авансування фондів у грошовій формі і до моменту повернення їх у тій же формі.

Швидкість обороту визначається кількістю оборотів за рік та тривалістю одного обороту в днях.

В процесі обороту капітал розподіляється на основний і оборотний.

Основні виробничі фонди – частина виробничих фондів (засоби праці - будівлі, споруди, машини, обладнання, тощо), які беруть участь у виробництві тривалий час, не втрачають при цьому натуральної форми і переносять свою вартість на створювану продукцію поступово, частинами, в міру фізичного зносу.

Оборотні виробничі фонди - частина виробничих фондів (предмети праці - сировина, паливо, енергія), які переносять свою вартість на продукт одразу, за один цикл. До оборотних виробничих фондів відноситься і фонд заробітної плати.

Фізичний знос основних виробничих фондів (капіталу) – втрати споживчої вартості засобів праці в процесі їх використання.

Моральний знос основних виробничих фондів (капіталу) – знецінення фондів (капіталу), обумовлене здешевленням виробництва засобів праці в результаті зростання продуктивності праці або внаслідок створення більш досконалих засобів праці.

Амортизація – процес поступового перенесення вартості засобів праці по мірі їх зносу на продукцію, що виробляється.

Амортизаційний фонд – фонд повернення основних виробничих фондів (капіталу), що виникає в результаті перенесення вартості засобів праці на створювані товари і повернення його до власника в грошовій формі після реалізації товарів. Повернення основних виробничих фондів у формі реновації або капітального ремонту.

Норма амортизації – відношення амортизаційних відрахувань до вартості основних фондів.

Час обороту дорівнює сумі часу виробництва та часу обігу.

Час виробництва дорівнює сумі робочого періоду, часу дії автоматичних сил і сил природи, часу перебування у виробничих запасах та часу перерв.

Час обігу дорівнює сумі часу купівлі та часу продажу.