3. Економічні функції держави
Державне регулювання економіки – це вплив держави на відтворювальні процеси.
Економічні функції держави:
розробка та затвердження правових основ економіки;
визначення цілей та пріоритетів макроекономічного розвитку;
реалізація соціальних цінностей (мінімум зарплати, тощо);
регулювання діяльності з метою вирівнювання сукупного попиту та сукупної пропозиції;
захист конкуренції;
фінансування суспільних благ та послуг;
регулювання зовнішньоекономічних і валютних відносин.
Методи державного регулювання економіки:
прямі (плани, державне замовлення, тощо);
непрямі (бюджетно-податкова і грошово-кредитна політика, тощо);
Планування – конкретна форма реалізації погодженого, збалансованого розвитку економіки в цілому та її складових частин. Планування директивне (обов’язкове для виконання), індикативне (прогнозування) - вид планової роботи, що виявляє умови, шляхи і завдання майбутнього розвитку економіки.
Тема 6. Фактори товарного виробництва
ТА РОЗПОДІЛ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИРОБНИЦТВА
1. Фактори виробництва та їх взаємодія.
Показники ефективності виробництва
Розглянемо виробництво як цілеспрямовану діяльність людини, процес її впливу на природу з метою створення матеріальних благ і послуг, необхідних для існування та розвитку. Структура виробництва включає матеріальне і нематеріальне виробництво. Процес виробництва полягає у безпосередньому споживанні виробничих факторів (ресурсів).
До факторів (ресурсів) виробництва відносяться засоби виробництва (речовий фактор) і робоча сила (суб’єктивний фактор).
В сучасній економічній теорії фактори виробництва поділяються на такі елементи: земля, праця, капітал, підприємницька діяльність, технологія, організація.
Технологія – система знань про взаємодію між особистим та речовим факторами виробництва безпосередньо у виробничому процесі, а також відкриті наукою і практикою способи впливу людини на предмети праці.
Організація виробництва – система взаємодії факторів виробництва, що забезпечує єдність та злагодженість їх функціонування, взаємодія людей, що приймають участь у виробництві (відтворенні).
Технологічний спосіб виробництва – єдність організації виробництва із засобами виробництва, технологіями, енергією, інформацією.
Науково-технічний прогрес (НТП) – єдиний, взаємообумовлений, поступальний розвиток науки та техніки.
Науково-технічна революція (НТР) – докорінні якісні перетворення виробничих сил на основі перетворення науки у провідний фактор розвитку суспільного виробництва, безпосередню продуктивну силу.
Ефективність суспільного виробництва – його результативність, плідність, залежність між результатами виробничої діяльності і витратами на їх отримання.
Показники ефективності суспільного виробництва:
продуктивність праці:
;
;
фондовіддача =
;
матеріаловіддача =
Показниками ефективності суспільного виробництва можуть бути маса прибутку, норма прибутку, норма рентабельності та інші.
Сучасна економічна теорія основним фактором ефективності вважає технологію. В кожний історичний період існує певний рівень технічних знань, який дозволяє отримати від наявних факторів виробництва точно визначений обсяг продукції. Інформацію про взаємозв’язок між витратами виробничих факторів та обсягами виробництва надає виробнича функція.
Спосіб виробництва вважається технологічно ефективним, якщо вироблений обсяг продукції у фізичних одиницях є максимально можливим за використання точно визначеного обсягу кожного фактора виробництва, тобто за кожної комбінації виробничих ресурсів. Метод виробничої функції застосовується для всіх рівнів аналізу виробництва як для окремого підприємства так і для цілої країни.
Першими виробничу функцію для обробної промисловості США обчислили у 1923 році економіст П.Дуглас з математиком Ч.Коббом, використавши дані більш як за 20 років (1899 по 1922 рр.).
Функція Кобба-Дугласа має вигляд:
де
К
– капітал, L
– праця,
– коефіцієнт пропорційності або
масштабності;
–
коефіцієнти
еластичності виробництва, які
характеризують приріст обсягів
виробництва при прирості відповідних
факторів на 1%.
Кобб і Дуглас обчислили ці коефіцієнти і функція прийняла вигляд:
.
З цього випливає, що найважливішим фактором виробництва є праця, яка дає приріст виробництва у з рази більший, ніж капітал.
Спосіб виробництва оцінюється з точки зору не лише технологічної, але й економічної ефективності. Економічно ефективним вважається спосіб виробництва, який мінімізує вартість всіх видів витрат виробництва на заданий обсяг випуску продукції.
Просте відтворення – повторення виробництва у незмінних масштабах, при цьому весь додатковий продукт надходить в особисте споживання.
Розширене відтворення – повторення виробництва у зростаючих розмірах за рахунок продуктивного використання частини додаткового продукту (додаткової вартості).
Нагромадження капіталу – перетворення частини додаткової вартості у капітал або капіталізація додаткової вартості.
Органічна будова капіталу (с:v) – будова за вартістю, оскільки вона визначається технічною будовою і відбиває в собі зміни технічної будови.
Норма
нагромадження:
N'
=
Приклад 1. Початково авансований капітал становить 45 тис. грн. Норма додаткової вартості - 100 %. Органічна будова капіталу 2 : 1. Через скільки років початково авансований капітал перетвориться у капіталізовану додаткову вартість?
Розв’язок: К = с + v. Оскільки c : v = 2 : 1 то с = 30 тис. грн., v = 15 тис. грн.
Оскільки m = 100% то m = v = 15 тис. грн. на рік.
К буде дорівнювати m через 3 роки (45 тис. грн. : 15 тис. грн. = 3)
Відповідь: через 3 роки.
Економічне зростання – кількісне збільшення і якісне удосконалення суспільного продукту і факторів його виробництва.
Екстенсивний тип економічного зростання - кількісне збільшення факторів виробництва при збереженні його колишньої технічної основи.
Інтенсивний тип економічного зростання (інтенсифікація) - збільшення масштабів випуску продукції за рахунок якісного удосконалення факторів виробництва (більш прогресивні засоби праці, технології, більш економічні предмети праці, більш кваліфікована робоча сила, краще використання виробничого потенціалу, тощо).