Тема 5. Форми регулювання товарного

ВИРОБНИЦТВА. РИНОК

1. Відносини обміну. Суть, структура та функції ринку

Ринок – певна історична форма суспільного обміну між юридично вільними особами результатами своєї праці з допомогою купівлі-продажу товарів.

Ринок – обмін, організований за законами товарного виробництва та обміну; сукупність відносин товарного і грошового обігу. Розрізняють місцевий, національний (внутрішній) і світовий (зовнішній ринок). При ринковому регулюванні економіки існують ринки товарів і послуг, робочої сили, позичкових капіталів; з появою акціонерної форми власності утворюється ринок цінних паперів. Ринком (аукціоном, базаром, біржею, ярмарком) називають також місце, де відбуваються акти купівлі-продажу.

Ринок забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням, безперервність і цілісність процесу відтворення. Він виконує ряд функцій, головними із яких є регулююча, стимулююча, розподільча та інтегруюча.

Регулююча функція ринку забезпечує встановлення пропорцій в економіці. Через реалізацію законів вартості, попиту та пропонування, конкуренції та ін. ринковий механізм сприяє переливу капіталу та ресурсів між галузями. Однак в сучасних умовах регулювання економіки здійснюється не тільки ринком, але й державою та іншими інституціями.

Стимулююча функція ринку полягає в тому, що ті суб’єкти економіки, які працюють найбільш ефективно, отримують надприбутки, а ті, які не прагнуть постійно вдосконалювати виробництво, стають банкрутами, не витримуючи конкурентної боротьби.

Розподільча функція виконується одночасно з двома попередніми. Єдина ринкова ціна диференціює доходи товаровиробників: найбільш енергійні процвітають, а інші все втрачають.

Інтегруюча функція ринку проявляється в тому, що ринок об’єднує всю економіку, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв’язків між галузями, регіонами, виробниками, в тому числі і зовнішньоекономічні зв’язки.

Кон’юнктура ринку – умови реалізації товарів, що складаються на кожний даний момент часу. Кон’юнктура визначається насамперед співвідношенням попиту на товари та їх пропонуванням. Стан кон’юнктури характеризують: рівень товарних запасів в оптовій і роздрібній торгівлі, співвідношення грошових заощаджень населення й обсягу роздрібного товарообігу, динаміка цін, прибутків, проценту, курсів цінних паперів, зайнятості, і безробіття і т.ін.

Важливим елементом ринку є ринкова інфраструктура.

Ринкова інфраструктура – це система підприємств, організацій, таких як біржі, банки, дилерські та брокерські контори, служби зайнятості, інформаційно-комерційні, оптові та постачально-збутові організації, пункти прокату і лізингу, за допомогою яких здійснюється рух товарів і послуг, грошей та цінних паперів, робочої сили. До інфраструктури відносяться також магазини, де продають предмети споживання.

Кожен сегмент ринку має свою установу. Так, товарна біржа здійснює оптові торговельні операції за стандартами та зразками. Вона дає можливість визначити місткість ринку, умови конкуренції, обмінюватись інформацією. На біржі продається не сам товар, а титул власності на нього або контракт на поставку товару, тому біржовий товар багато разів переходить з рук в руки. На біржі відбувається котирування цін. Біржова ціна складається за реальною оцінкою стану кон’юнктури ринку і є орієнтиром для всіх продавців і покупців. Тому товарну біржу розглядають як ринок ринків, вона регулює рух товарів.

Фондова біржа здійснює торгівлю цінними паперами – акціями, облігаціями, сертифікатами і т.п., вона забезпечує рух капіталу, прискорює його, що підвищує ефективність економіки. Фондова біржа є вторинним ринком.