Т

Прапор Молдови

аким чином, історична Молдова охоплювала територію між Східними Карпатами, Дністром, Чорним морем і Дунаєм. Те, що Молдова знаходилася на перетині інтересів Австрії, Росії і Туреччини, які змагалися за першість у Південно-Східній Європі, значною мірою пояснює подальші територіальні захоплення великих імперських держав.

Незважаючи на перемоги, здобуті над турецькими і татарськими, угорськими і польськими полчищами, що нападали одне за одним на Молдову, Стефан III Великий, національний герой Молдови, змушений був зрештою поступитися султану Баязіду II влітку 1484 р. південною частиною Молдови — Бессарабією — разом з Килією і Четатя Албе.

У 1513 р, через кілька років після смерті Стефана III, Молдова змушена прийняти режим отоманського сюзеренітету. Цей режим був закріплений серією двосторонніх договорів, що передбачали взаємні зобов'язання і якими Молдова визнавалася не завойованою силою зброї, а такою, яка «підкорилася» туркам. Так, замість того, щоб виплачувати султану данину, Молдова мала право жити за власними законами, проводити власну зовнішню політику, обирати власного господаря, використовувати молдавську мову в школі і церкві, а Отоманська імперія зобов'язувалася захищати цілісність Молдови.

З цього моменту і до 1711 р. господарі Молдови, проте, як і Волощини, намагаються звільнитися від сюзеренітету Орди і повернути незалежність як військовим, так і дипломатичним шляхом.

У травні 1600 р. господар Волощини Михайло Хоробрий також на короткий час стає господарем Молдови, об'єднавши таким чином три князівства: Волощину, Трансильванію і Молдову.

У договорі, підписаному в Москві 7 травня 1654 р. господарем Молдови Георге Штефаном і великим князем московським Олексієм Михайловичем, Росія зобов'язувалася «шанувати честь і порядки Молдови, тобто жодним чином не втручатися у політику й управління», відвоювати фортеці Четатя Албе, Тігина і Килію разом з регіоном Буджака, які були захоплені і безпосередньо управлялися Високою Портою, і «повернути їх Молдавському князівству назавжди».

Наприкінці XVIII століття в результаті російсько-турецької війни до Російської імперії відійшло лівобережжя Дністра, в 1812році — землі між Дністром і Прутом.

У 1918 Молдова була включена до складу Румунії. З 1924 по 1940 існувала Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (Молдавська АРСР) у складі України. У 1940 Румунія поступилася Бессарабією СРСР. Бессарабія після деяких змін кордонів була перетворена в Молдавську Радянську Соціалістичну Республіку (МРСР).

У 1989 почалися націоналістичні виступи в столиці, вимоги надання молдавській мові статусу державної, етнічні тертя між молдаванами з одного боку і росіянами та українцями з іншого. В 1990 році був оголошений економічний і політичний суверенітет. 27 серпня 1991 року була прийнята декларація незалежності Республіки Молдова, в якій Молдова проголошувалась суверенною державою зі столицею в Кишиневі.

Президента обирають в парламенті під час таємного голосування терміном на чотири роки.

Після парламентських виборів у квітні 2009 року депутати з двох спроб не змогли обрати президента — комуністичній коаліції забракло 1 голосу, а після дострокових виборів уже ліберально-демократичній коаліції не вистачило голосів. Таким чином восени 2010 року в країні відбулися ще одні дострокові парламентські вибори.

З 11 вересня 2009 до обрання президента виконувачем його обов'язків є спікер парламенту Міхай Гімпу. Після нечергових виборів 2010 року до березня 2012 виконувачем обов'язків президента був лідер Демократичної партії Маріан Лупу. 16 березня 2012 президентом Молдови обраний Ніколае Тімофті.

Молдова входить до таких міжнародних організацій ОБСЄ, ООН, МБРР, МВФ, СОТ, ЦЄІ, СНД.

Молдова поділяється на 39 адміністративних одиниць першого рівня: 32 райони, 5 муніципіїв та 2 автономні утворення — Гагаузія та Придністров'я. Загалом у Молдові 60 міст та 917 сіл.

Частину території країни займає невизнана самопроголошена республіка Придністров'я. Території, що перебувають під її контролем, офіційно входять до Автономного територіального утворення з особливим правовим статусом Придністров'я, що є однією з автономій.

Придністровська Молдавська Республіка — державне утворення в Східній Європі, незалежність якого проголошена 25 серпня 1991 року, але досі не визнана іншими державами. На заході ПМР межує з Молдовою по річці Дністер, на сході — з Україною.

Питання щодо статусу Придністров'я досі лишається актуальним. Міжнародна спільнота визнає регіон частиною Молдови, проте Молдова не має контролю над Придністров'ям. Водночас незалежність ПМР визнали інші самопроголошені республіки пострадянського простору.

Молдова — аграрно-індустріальна країна. На частку промисловості припадає бл. 60,0%. У структурі споживання паливно-енергетичних ресурсів нафта, вугілля, природний газ і продукти їх переробки становлять бл. 80%. Основні галузі промисловості: харчова, сільськогосподарське машинобудування, хімічна, текстильна, деревообробна, металургійна. Транспорт: автомобільний, залізничний, річковий. Міжнародне летовище в Кишиневі.Виробляється: вино, тютюн, консервовані продукти.

У 2004 році в Молдові був проведений Перепис населення. За результатами Перепису сукупна чисельність постійного населення Молдови склала 3 383 332 осіб, у тому числі 1 305 655 осіб міського та 2 077 677 осіб сільського населення. До сукупної чисельності населення було включено й тимчасове відсутнє на території Молдови населення, чисельність якого склала 273 тисячі осіб.

Динаміка у порівнянні з переписом населення 1989 року була негативною — чисельність населення за цей період зменшилася на 274 тисячі осіб. Скорочення населення було викликане зменшенням народжуваності та від'ємним сальдо міжнародної міграції населення. Характерною особливістю скорочення населення Молдови за цей період стало суттєве перевищення темпів зменшення населення міст над темпами зменшення сільського населення — ці показники склали відповідно 15,2% та 1,9%.

Результати Перепису визначили, що основною етнічною групою країни у 2004 році були молдавани, частка яких у сукупній чисельності населення Молдови сягнула 75,8%, збільшившись у порівнянні з 1989 роком на 5,9 відсоткових пунктів. Частка найбільшої етнічної меншини країни — українців у сукупному населенні Молдови протягом 1989–2004 років скоротилася з 11,3% до 8,4%, а росіян — з 9,8% до 5,9%. Натомість зростання відносної чисельносі продемонстрували деякі інші етнічні меншини країни —насамперед гагаузи та румуни. Причому частка осіб, що ідентифікують себе румунами, зросла протягом 15 років між переписами з 0,1% до 2,2%, що пояснюється насамперед політичними причинами та популяризацією ідеї належності молдавського народу до спільної румунської нації.