Допустимі еквівалентні рівні шуму на робочих місцях

Вид професійної діяльності, місце праці	Еквівалентні рівні шуму, дБАекв
Творча діяльність, наукова діяльність, програмування, навчання; місця праці у приміщеннях програмістів обчислювальних машин, у лабораторіях для теоретичних робіт та опрацювання даних	50
Висококваліфікована робота, що потребує зосередження, аналітичні роботи в лабораторії; місця праці в приміщеннях контор, лабораторій	60

Під час роботи з ПК студент може доторкатися до обладнання, у якому функціонують рухомі механічні елементи. Унаслідок цього передається непостійна локальна вібрація.

Граничнодопустимі значення вібрації визначено ДСН 3.3.6-039-99. Згідно з цими нормами, кориговане значення для віброшвидкості дорівнює 113 дБ (2,3 см/с), а віброприскорення – 78 дБ (2,3 м/с²).

Вимоги до рівня електромагнітних випромі­нювань, електростати­них та магнітних полів. Комп’ютерне обладнання, з яким працює сту­дент, є джерелом різного електромагнітного випромінювання, електрич­ного і магнітного полів. Основним джерелом цих випромінювання і полів є електронно-променева трубка монітора. У табл. 5 [2] наведено граничнодопустимі значення цих електромагнітних явищ.

Таблиця 5

Електромагнітне випромінювання, електричні й магнітні поля, які супроводжують роботу моніторів з електронно-променевою трубкою

Вид випромінювання	Діапазон	Інтенсивність дії
		фактична	гранично-допустима
1. Рентгенівське випромінювання	>1,2 кеВ	не виявлено	5–10 МеВ/год
2. Оптичне випромінювання
2.1. Ультрафіолетове випромінювання	315–400 нм	0,1 Вт/м2	10 Вт/м2
2.2. Видиме світло	400–700 нм	2,5 Вт/м2 (125 Кд/м2)	200 Вт/м2 (10 000 Кд/м2)
2.3. Інфрачервоне випромінювання
2.3.1. Ближнє	700–1 050 нм	0,05 Вт/м2	100 Вт/м2
2.3.2. Дальнє	1050 нм–1 мм	4 Вт/м2	10–100 Вт/м2
3. Електромагнітні випромінювання та поля радіочастотного діапазону
3.1. Діапазон високих та надвисоких частот	3–300 МГц
3.1.1. Електричне поле		0,5 В/м	100 В/м
3.1.2. Магнітне поле		0,0002 А/м	0,2 А/м
3.2. Діапазон середніх та низьких частот	3 кГц–3 МГц
3.2.1. Електричне поле		150 В/м	600 В/м
3.2.2. Магнітне поле		0,1 А/м	1,6 А/м
3.3. Діапазон наднизьких частот	0–3 кГц
3.3.1. Електричне поле		6,5 В/м	2–10 кВ/м
3.3.2. Магнітне поле		0,2 А/м	–
4. Електростатичне поле		15 кВ/м	20–60 кВ/м

До колективних та індивідуальних засобів і заходів захисту від шкідливого впливу виробничих чинників на здоров’я людини належать вентилювання і кондиціонування, протишумові, противібраційні заходи, заходи і засоби захисту від електромагнітного випромінювання, засоби захисту органів дихання, органів зору, шкіри тощо, а також заходи особистої гігієни.

Вентилювання та кондиціонування. Для забезпечення у виробни­чих приміщеннях оптимальних параметрів мікроклімату та належної чистоти повітря (граничнодопус­тимих концентрацій шкідливих речовин) викорис­то­вують вентилюван­ня та кондиціонування приміщень.

Офісні приміщення і навчальні кабінети, у яких студент за допо­могою ПК проводить дипломне дослідження чи оформляє кваліфікацій­ну роботу, зазвичай, обладнані кондиціонерами. Вони в автоматичному режи­мі підтримують у приміщенні постійні або змінні за певною програмою параметри повітря: температуру, вологість, швидкість руху, чистоту. Бажаний мікроклімат досягають організацією механічної припливно-витяжної вентиляції, автоматичних підігріву чи охолоджен­ня, зволоження чи висушування повітря, вилучення з повітря шкідливих речовин і пилу.

У випадку, коли приміщення з ПК не обладнано кондиціонером або іншим пристроєм механічної вентиляції, необхідно забезпечити при­род­не організоване чи неорганізоване вентилювання. Для цього користуються віконними системами та вентиляційними шахтами.

Комп’ютерне обладнання, яке використовує студент, не є потуж­ним джерелом тепла, шкідливих речовин і пилу. А тому в приміщен­ні, де воно розміщення, достатньо влаштувати загальнообмінне вентилювання.

Інтенсивність вентилювання, яке необхідне для вилучення з приміщення надлишкового тепла, а також для зменшення у повітрі концентрації шкідливих речовин і пилу, зміни вологості характеризують кратністю обміну повітря за одну годину. Визначають цю інтенсивність за методикою, яку описано в [1, 2].

Для приміщень, обладнаних ПК, має бути забезпечений триразовий обмін повітря за годину. З розрахунку об’єму приміщення, який при­падає на одного працівника з ПК, необхідно подати:

• об’єм приміщення 20 м³ – не менш ніж 30 м³/год повітря;

• об’єм приміщення в межах від 20 до 40 м³ – не менш ніж 20 м³/год повітря;

У випадку, коли об’єм приміщення на одного працівника ста­новить понад 40 м³ і немає виділення шкідливих речовин, допустима природна вентиляція.

Захист від шуму та вібрацій. Для зменшення впливу шуму та вібрації вживають такі заходи:

• зменшують рівень шуму і вібрації у джерелі виникнення;

• застосовую звуко- і віброізоляцію;

• використовують засоби індивідуального захисту.

Під час роботи з ПК основною причиною шуму і локальної вібрації є рух механічних елементів у системному блоці ПК, клавіатури, мишки, друкувального пристрою, сканера. Для зменшення рівня шуму у приміщенні з комп’ютерною технікою необхідно:

• активізувати процедуру переходу ПК у "сплячий" режим, коли під час паузи у використанні ПК система охолодження його складових не працює;

• використовувати струменеві чи лазерні друкувальні пристрої, а не матричні;

• застосовувати друкувальні пристрої колективного користуван­ня, які розмішені на значній відстані від робочої зони або ізольовані від неї;

• встановлювати між робочими місцями звукопоглинальні пере­городки;

• обладнувати приміщення звукопоглинальними пристроями та обробляти його звукопоглинальними матеріалами.

Основним видом захисту від локальної вібрації працівника з комп’ютерною технікою є захист відстанню. Він передбачає обмеження (уникнення) фізичного контакту працівника з джерелами вібрації.

Заходи і засоби захисту від електромагнітного випромінювання, електричних і магнітних полів. До основних заходів захисту належать:

• зменшення потужності випромінювання і напруженості елек­трич­ного й магнітних полів у джерелах їхнього виникнення;

• екранування джерел;

• захист часом, який передбачає зменшення часу перебування працівника в зоні дії джерела;

• захист відстанню, який передбачає віддалення працівника від зони дії джерела;

• застосування засобів індивідуального захисту.

Для зменшення шкідливої дії електромагнітного випромі­ню­ван­ня, електричного і магнітного полів на працівника з ПК вживають такі заходи:

• використовують обладнання з низькою потужністю випроміню­ван­ня, наприклад, рідкокристалічні монітори;

• застосовують екрани, що поглинають проміння, заземлювальні про­відники;

• ПК розміщують у приміщенні так, щоб зменшити сумарне опромінення працівників;

• організовують перерви у роботі, під час яких працівники поки­дають робочу зону, де працюють ПК.

Заходи особистої гігієни на робочому місці, обладнаному ПК, зокрема, передбачають:

• щоденне вологе прибирання;

• утримання в чистоті робочого місця;

• усунення з робочого місця зайвих (непотрібних для виконання поточного завдання) засобів;

• не використання робочого місця не за призначенням, наприклад, для їжі.

У пункті 2.3 наводять проект заходів безпеки, які відповідають санітарно-гігієнічним нормативам та правилам експлуатації обладнання.

Для студентів-економістів, які виконують дипломне дослідження, робоче місце обладнане комп’ютерною технікою, а в робочій зоні можуть бути інші електричні прилади. Тому наведемо приклад деяких заходів безпеки, які стосуються експлуатації електричних приладів загалом і комп’ютерної техніки зокрема.

Заходи безпеки під час експлуатації електричних приладів перед­бачають дотримання таких правил:

• постійно стежити за справним станом електромережі, розподіль­них щитків, вимикачів, штепсельних розеток, лампових патронів, а та­кож мережевих кабелів живлення, за допомогою яких електроприлади приєднують до електромережі;

• постійно стежити за справністю ізоляції електромережі та мереже­вих кабелів, не допускаючи їхньої експлуатації з пошкодженою ізоляцією;

• не тягнути за мережевий кабель, щоб витягти вилку з розетки;

• не закривати меблями, різноманітним інвентарем вимикачі, штеп­сельні розетки;

• не підключати одночасно декілька потужних електропристроїв до од­нієї розетки, що може викликати надмірне нагрівання провідників, руй­ну­вання їхньої ізоляції, розплавлення і загоряння полімерних матеріалів;

• не залишати ввімкнені електроприлади без нагляду;

• не допускати потрапляння всередину електроприладів крізь вен­ти­ляційні отвори рідин або металевих предметів, а також не закривати їх та підтримувати в належній чистоті, щоб уникнути перегрівання та займання приладу;

• не ставити на електроприлади матеріали, які можуть під дією теп­ло­ти, що виділяється, загорітися (канцелярські товари, сувенірну про­дукцію тощо).

Заходи безпеки під час експлуатації ПК та периферійних прис­троїв передбачають:

• правильне організування місця праці та дотримання оптималь­них режимів праці й відпочинку під час роботи з ПК;

• експлуатацію сертифікованого обладнання;

• дотримання заходів електробезпеки;

• забезпечення оптимальних параметрів мікроклімату;

• забезпечення раціонального освітлення місця праці;

• зниження рівня шуму та вібрації.

У підрозділі "Безпека в надзвичайних ситуаціях" описують можливі на робочому місці аварійні ситуації техногенного характеру та загрози природного характеру, що можуть перерости у надзвичайні ситуації, а також заходи, що запобігають виникненню таких ситуацій і у випадку їхнього виникнення.

Серед надзвичайних ситуацій техногенного характеру домінують пожежі та вибухи, а серед небезпек природного характеру – аномальні гідрометеорологічні явища та медико-біологічні загрози.

Для студентів-економістів, які проводять дипломне дослідження або оформляють кваліфікаційну роботу в офісних чи навчальних примі­щен­­нях, найбільшою потенційною загрозою виникнення надзвичайної ситуації є пожежа. Імовірність вибухів, а також проявів аномальних природних явищ у таких приміщеннях дуже низька. А тому в під­розділі описують можливі аварійні ситуації та шляхи евакуації саме у випадку пожежі.

У пункті 3.1 описують пожежонебезпечність робочої зони та обґрунтовують проект протипожежних заходів за такою схемою:

• пожежонебезпечні властивості речовин і матеріалів, які вико­ристовують під час виконання кваліфікацій­них робіт;

• категорію пожежонебезпечності приміщення та клас можливих пожеж;

• можливі причини виникнення пожежі у робочій зоні;

• заходи запобігання виникненню пожежі та первинні засоби поже­жогасіння.

У ході опису пожежонебезпечних властивостей речовин і матеріа­лів, які використовують під час виконання кваліфікаційних робіт, дають від­по­від­ний перелік речовин і матеріалів, зазначаючи для них горючість, верхню та нижню концентраційні межі спалахування, температуру спалаху. Наве­демо приклад опису.

Приміщення, у яких працюють студенти, зазвичай, побудовано з цегли, залізобетону, каменю, які належать до негорючих матеріалів.

До складу комп’ютерного обладнання, яке використовує студент, входять важкогорючі матеріали – полімери. З цієї ж групи матеріалів зроблено частину офісного обладнання і канцелярського приладдя.

Робочі місця студентів і загалом робоча зона обладнані столами, кріслами, іншими меблями, до складу яких входять горючі речовини – деревина і тканини. Температури спалаху цих речовин відповідно дорів­нюють 250–300 С і 200–270 С.

Горючою речовиною є папір, який використовують студенти у виг­ля­ді зошитів, книжок, паперових документів тощо. Температури спалаху паперу дорівнює 170–220 С.

Категорію пожежонебезпечності приміщення та клас мож­ливих пожеж визначають відпо­від­но до НАПБ Б.ОЗ.002-2007 і міжна­родних стандартів.

Згідно зі згаданим нормативним актом, залежно від того, які горючі речовини містяться в них, приміщення поділяють на п’ять категорій пожежонебезпечності (А, Б, В, Г, Д) [1]. У приміщеннях де працюють студенти-економісти, є тверді горючі та важко­горючі речовини і матеріали, які здатні, взаємодіючи з водою, киснем повітря або одна з одною, лише горіти. Такі приміщення належать до категорії В.

Відповідно до міжнародного стандарту, усі пожежі поділяють на п’ять класів (А, B, C, D, E) [1]. Під час дипломного дослідження чи оформлення кваліфікаційної роботи студента-економіста з найбільшою імовірністю може виникнути пожежа твердих речовин, горіння яких су­про­воджу­ється тлінням (клас А), і пожежа, пов’язана з горінням електро­установок (клас Е).

Серед можливих причин виникнення пожеж можна назвати такі загальні:

• недотримання загальних пожежних норм і правил у робочій зоні;

• недотримання правил встановлення та експлуатації систем енер­го­постачання, опалення, вентилювання;

• недотримання правил експлуатації електричного та газового облад­нання;

• використання відкритого вогню в робочій зоні;

• погане знання персоналом протипожежних правил;

• знижена відповідальність за пожежну безпеку.

Використання студентом під час роботи комп’ютерної тех­ніки є додатковим чинником виникнення потенційної пожежі. Безпосе­ред­німи причинами можуть стати:

• коротке замикання в електричних колах;

• іскріння в елементах обладнання;

• струменеві перевантаження.

Коротке замикання може виникнути внаслідок:

• несправності електричних та електронних складових комп’ютер­ного обладнання;

• пошкодження ізоляції струмопровідних елементів обладнання (кабелів, з’єднань, дротів електроживлення тощо);

• потрапляння на струмопровідні елементи у середині комп’ютер­ного обладнання сторонніх предметів (металевих скріпок, кнопок, мо­нет тощо), а також води і пилу;

• торкання частинами людського тіла до незахищених струмо­провідних частин обладнання та елементів електроживлення;

• перегрівання комп’ютерного обладнання.

Основними чинниками іскріння є:

• несправність обладнання;

• несвоєчасне проведення профілактичних заходів стосовно ком­п’ю­терного обладнання (тестування, огляд, очищення від пилу тощо);

• недостатній контакт струмопровідних елементів у місцях їхніх з’єд­нань (роз’єднання у ПК, розетках тощо).

Струмові перевантаження виникають унаслідок приєднання до електричної мережі комп’ютерного (та іншого електричного) обладнання, сумарна потужність споживання електричного струму якого перевищує безпечну пропускну здатність струму провідників електричної мережі.

Заходи запобігання виникненню пожежі та вибуху, первинні засоби пожежогасіння. До заходів загального характеру належать:

• невикористання у робочій зоні відкритого вогню;

• обмеження утворення горючого середовища та його мінімізації;

• утримання у справному стані засобів протипожежного захисту, пожежної техніки, обладнання та інвентарю, які використовують лише за призначенням;

• знання працівниками правил протипожежного захисту та безумов­не дотримання їх.

З урахуванням особливостей організації праці студента під час вико­нан­ня ним кваліфікаційної роботи, зокрема використання комп’ю­терного обладнання, до заходів запобігання виникненню пожежі можна зачислити такі:

• не приєднувати до системи електроживлення та не вмикати несправне і розгерметизоване обладнання;

• не захаращувати підручними засобами (канцелярським начин­ням, книжками, документами тощо) і меблями робоче місце, а також робочу зону у місцях розміщення і підключення до електроживлення електро­обладнання;

• зуживати заходи запобігання пожежі під час експлуатації елек­тричних приладів і комп’ютерної техніки (див. п. 2.3).

Оскільки в переважній більшості випадків пожежа починається із невеликого вогнища, то студент під час роботи повинен бути готовим до його ліквідації, усуваючи умови горіння, а саме:

• наявність горючої речовини;

• доступ кисню до джерела горіння;

• високу температуру, яка забезпечує горіння.

Усунути в короткий термін горючу речовину чи її джерело, зазви­чай, неможливо. А тому основними заходами щодо ліквідації вогнища пожежі є припинення доступу кисню до горючої речовини, зниження її температури до рівня негоріння чи одночасне виконання цих дій. Для цього використовують первинні засоби пожежогасіння, якими є вода, пісок та вогнегасники.

Для робочої зони, де студент під час роботи використовує ПК й інше електричне обладнання, застосування води для ліквідації вогнища пожежі заборонено. Також заборонено або недоречно використовувати в цій зоні окремі типи вогнегасників. Однак воду для ліквідації вогнища пожежі можна використовувати в інших примі­щеннях будівлі, у якій є згадана робоча зона (коридори, підсобні приміщення тощо), якщо вони не обладнані електричними приладами.

Зазвичай, для ліквідації вогнища пожежі в робочій зоні, де працює студент, використати пісок неможливо, оскільки місце його складуван­ня є далеко від цієї робочої зони.

Основним первинним засобом пожежогасіння для робочої зони, обладнаної ПК й іншим електрообладнанням, є вогнегасники. Вогне­гасники використовують для ліквідації вогнища пожежі і в інших примі­щен­нях будівлі, зокрема, суміжних з робочою зоною. У табл. 6 [1] наведено призначення основних типів переносних вогнегасників.

Таблиця 6

Типи вогнегасників та перелік об’єктів, для яких вони призначені

Тип вогнегасника	Позначення	Найменування об’єктів, які рекомендовано оснащувати переносними вогнегасниками
Водяний	ВВ-5, ВВ-б	Громадські будівлі, приміщення гуртожитків
	ВВ-9, ВВ-12	Виробничі та адміністративні будівлі і приміщення, будівлі, приміщення та споруди промислових підприємств, громадські будівлі
Водопінний	ВВП-б	Громадські будівлі, приміщення гуртожитків
	ВВП-9, ВВП-12	Виробничі та адміністративні будівлі і приміщення, приміщення та споруди промислових підприємств, громадські будівлі та споруди
Водопінний аерозо­льний	ВВПА-400	Громадські та адміністративні будівлі і приміщення, приміщення гуртожитків, приміщення та споруди промислових підприємств
Вуглекислот-­ ний	ВВК-1,4; ВВК-2	Громадські будівлі та приміщення з наявністю ПК, приміщення обчислювальних центрів, споруди промислових підприємств
	ВВК-3,5; ВВК-5	Громадські будівлі, споруди та приміщення з наяв­ністю ПК, приміщення обчислювальних центрів, споруди промислових підприємств
Порош­ковий	ВП-2, ВП-3, ВП-4	Приміщення гуртожитків
	ВП-5, ВП-6 ВП-9, ВП-12	Виробничі, адміністративні, громадські будівлі і приміщення, споруди промислових підприємств

У табл. 7 наведено придатність типів вогнегасників до гасіння пожежі класів А і Е.

Таблиця 7

Придатність вогнегасників до гасіння пожеж різних класів

Тип вогнегасника	Придатність до гасіння пожеж класів
	А	Е
Порошковий	Придатний	Придатний
Водопінний	Придатний	Не придатний
Водопінний аерозольний	Придатний	Придатний
Водяний	Придатний	Не придатний
Вуглекислотний	Не придатний	Придатний

Громадські та адміністративні будівлі на кожному поверсі повинні мати не менше двох переносних (порошкових, водопінних або водяних) вогнегасників з масою заряду вогнегасної речовини 5 кг і більше [1]. Крім того, треба передбачати по одному вуглекислотному вогнегаснику з зарядом вогнегасної речовини 3 кг і більше:

• на 20 м² площі підлоги в таких приміщеннях: офісні приміщення з ПК, комори, електрощитові, вентиляційні камери та інші технічні при­мі­щення;

• на 50 м² площі підлоги приміщень архівів, машинних залів, біб­ліотек, музеїв.

Додатково такі приміщення можна обладнувати аерозоль­ними водопінними вогнегасниками з масою заряду вогнегасної речо­вини 400 г і більше. Для захисту від пожежі приміщення з наявністю ПК, телефонних станцій тощо треба використовувати вуглекислотні вог­не­гасники або аерозольні водопінні вогнегасники. Приміщення, у яких розміщені ПК, треба обладнувати переносними вуглекислотними вог­негасниками з розрахунку один вуглекислотний вогнегасник на три ПК.

Відстань між місцями розташування вогнегасників не повинна перевищувати: 15 м для приміщень категорій А, Б, В (горючі гази та рідини); 20 м для приміщень категорій В, Г, а також для громадських будівель та споруд.

Наведемо приклад розрахунку кількості вогнегасників для робочої зони, у якій працює студент, і частини суміжних приміщень. Нехай приміщення робочої зони є на першому поверсі адміністра­тивної будівлі з приміщеннями категорії В. Довжина коридора, який з’єднує всі приміщення на поверсі, дорівнює 60 м. Враховуючи, що відстань між вогнегасниками для приміщень категорії В не повинна перевищувати 20 м, то доцільно встановити у коридорі не менше трьох (порошкових, водопінних або водяних) вогнегасників з масою заряду вогнегасної речовини не менше 5 кг.

Приміщення робочої зони площею 40 м² і шістьма робочими місцями з ПК необхідно обладнати двома вуглекислотними вогнегасни­ками з ма­сою заряду вогнегасної речовини не менше 3 кг (з розрахунку один вогне­гасник на 20 м²) і двома додатковими вуглекислотними чи аерозоль­ними водопінними вогнегасниками з масою заряду вогнегасної речови­ни не менше 400 г (з розрахунку один вогнегасник на три ПК).

У пункті 3.2 аналізують шляхи евакуації з приміщень, у яких виконують кваліфікаційну роботу. Проведення організованої евакуації з виробничих та інших приміщень і будівель, запобігання проявам паніки і недопущення загибелі людей забезпечують визначенням шляхів евакуації, які гарантують якнайшвидше і найбезпечніше виведення людей з небезпечних приміщень.

На підприємствах, в установах, організаціях має бути визначено порядок оповіщення людей про пожежу, з яким необхідно ознайомити всіх працівників.

Серед загальних вимог до евакуаційних виходів треба зазначити, що ними можуть бути отвори для дверей, якщо вони ведуть з приміщень:

• безпосередньо назовні;

• на сходовий майданчик з виходом назовні безпосередньо або через вестибюль;

• у прохід або коридор з безпосереднім виходом назовні або на сходовий майданчик;

• у сусідні приміщення того ж поверху, що не містять вироб­ництв, які належать за вибухопожежною й пожежною небезпекою до категорій А, Б і В та мають безпосередній вихід назовні або на сходовий майданчик.

До евакуаційних шляхів належать такі, що ведуть до евакуаційного виходу і забезпечують рух протягом певного часу. Найпоширенішими шляхами евакуації є проходи, коридори, сходи, тамбури, фойє, холи, вестибюлі. Шляхи сполучення, що пов’язані з механічним приводом (ліфти, ескалатори), під час евакуації не використовують, оскільки в разі пожежі вони можуть вийти з ладу. Наявність та напрям руху до евакуа­цій­них шляхів та виходів позначають відповідними знаками безпеки згід­но з ГОСТ 12.4.026-76 та змінами, внесеними до нього ДСТУ ІвО 6309:2007.

Для безпечної евакуації шляхи та виходи мають відповідати таким вимогам:

• евакуаційні шляхи і виходи необхідно утримувати вільними, не захаращувати у разі потреби вони мають забезпечувати евакуацію всіх людей, які перебувають у приміщеннях;

• кількість та розміри евакуаційних виходів, їхні конструктивні рішення, умови освітленості, забезпечення незадимленості, протяжність шляхів евакуації, їхнє оздоблення повинні відповідати протипожежним вимогам будівельних норм;

• у приміщенні, яке має один евакуаційний вихід, дозволено одночасно розміщувати не більше 50 осіб, а у разі перебування в ньому понад 50 осіб повинно бути щонайменше два виходи, які відповідають вимогам будівельних норм;

• двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямі виходу з будівель (приміщень) і замикатися лише на внутрішні запори, які легко відімкнути.

Важливе значення для збереження здоров’я і життя людей у над­звичайній ситуації має час евакуації. Для різник категорій приміщень визначено необхідний час евакуації. У табл. 8 наведено цей час для будівлі з приміщеннями категорії В [7].

Таблиця 8

Значення необхідного часу евакуації

Об’єм приміщення, тис. м3	До 15	30	40	50	60 і більше
Необхідний час евакуації, хв	1,35	2	2	2,5	3

Для оптимального шляху евакуації розрахований час евакуації з реальних приміщень t_p не повинен перевищувати відповідний необхід­ний час евакуації t_н (t_p t_н).

Час евакуації розраховують як суму проміжків часу, за які людина прохо­дить усі ділянки шляху евакуації, починаючи від робочого місця до виходу з будівлі, а саме:

t_p= t₁+ t₂+...+ t_і+...

де t_і – проміжок часу, який затрачають на проходження і-ї ділянки шляху, хв. Його визначають за формулою

,

де l_i – довжина і-ї ділянки шляху, м, v_i – швидкість руху на цій ділянці, м/хв.

Швидкість руху залежить від орієнтації площини, по якій відбу­вається рух, а також щільності потоку людей. У табл. 9 наведено значення швидкості руху для різних площин залежно від щільності потоку.

Таблиця 9

Швидкість руху людського потоку залежно від його щільності

Щільність потоку, м2/м2	Швидкість руху вздовж горизон-тальної площини, м/хв	Швидкість руху сходами вниз, м/хв	Швидкість руху сходами вверх, м/хв
0,01	100	100	60
0,05	100	100	60
0,1	80	95	53
0,2	60	68	40
0,3	47	52	32
0,4	40	40	26
0,5	33	31	22
0,6	27	24	18
0,7	23	18	15
0,8	19	13	13
0,9 і більше	15	8	11

Щільність потоку людей на і-ій ділянці шляху визначають за формулою

,

де N_i – кількість людей у потоці, осіб; f – середня площа горизонтальної проекції людини (приймемо 0,113 м²/осіб); – ширина ділянки шляху, м.

Наприклад, розрахуємо час евакуації людей з будівлі 12 тис. м³ із приміщеннями категорії В. У будівлі є три приміщення, де працюють відповідно 5, 5 і 10 осіб. Приміщення з’єднано коридором довжиною 50 м і шириною 2 м. Вихід з будівлі є в одному з кінців коридора. Для виходу з будівлі використовують сходи, які ведуть униз. Довжина сходів – 10 м, ширина – 1,5 м. Біля сходів є приміщення, у якому працюють 10 осіб, а в протилежному кінці коридора – два суміжні приміщення, де працюють по 5 осіб.

Час евакуації розраховують для осіб, які працюють у приміщенні, що є найдальше від виходу з будівлі. Для нашого випадку це одне з приміщень, де працюють 5 осіб. Нехай у цьому приміщенні найдовша відстань від робочого місця до дверей (виходу в коридор) l₁ = 6 м, а ширина проходів між робочими місцями  = 1,5 м. Тоді щільність потоку п’яти людей

 м²/м².

З табл. 9 визначаємо відповідну швидкість руху вздовж горизонтальної площини:

v₁ ≈ 80 м/хв.

Час проходження цієї ділянки:

^хв

У коридорі зустрічаються два потоки людей, які прямують з двох суміжних кімнат. Кількість людей у сукупному потоці стає десять осіб. З урахуванням довжини і ширини коридора (l₂ = 50 м і  = 2 м) визначаємо щільність потоку на другій ділянці шляху:

^м2/м2.

Згідно з табл. 9, швидкість руху вздовж горизонтальної площини

v₂ ≈ 100 м/хв.

Відповідно, час руху коридором

^хв.

У кінці коридора, біля сходів, до сформованого раніше потоку долучається потік з третьої кімнати. Сумарний потік зростає до 20 осіб. Він рухається вниз сходами довжиною l₃ = 10 м і шириною  = 1,5 м. Щільність цього потоку обчислюють так:

^м2/м2.

З табл. 9 знаходимо відповідну швидкість руху сходами вниз

v₃ ≈ 95 м/хв.

Відповідно, час руху сходами

^хв.

Знаходимо загальний розрахунковий час евакуації:

t_p= 0,075 + 0,5 + 0,105 = 0,68 хв.

Згідно з табл. 8, для будівлі об’ємом 12 тис. м³ необхідний час евакуації t_н = 1,35 хв, який є більшим, ніж розрахунковий час (t_p= 0,68 хв). Отже, можна зробити висновок, що вибраний шлях евакуації є оптимальним.

Розділ закінчують висновками, у яких студенти визначають відповідність умов праці санітарно-гігієнічним та ергономічним нормативам і подають пропозиції для їхнього поліпшення.

Для написання розділу можна використати перелічені нижче літературні джерела та інтернет-ресурси.