1.3. Специфіка проектного менеджменту громадських організацій в Україні

Громадські організації, як правило, створюються для того, аби задовольняти потреби певної групи населення. Одні з них займаються проблемами дисфункціональних сімей, вирішують проблеми адаптації молоді до самостійного життя, цікавляться проблемами інвалідів, дітей-сиріт чи людей похилого віку; інші переймаються екологічними проблемами, прагнуть підтримати культурні цінності чи історичні пам’ятки і т. ін.

Регіональні громадські організації України залучені до різноманітних сфер діяльності: соціального забезпечення, проблем жінок, молоді, охорони навколишнього середовища, підтримки розвитку демографії, професійної перепідготовки та активно впроваджують практику проектного менеджменту у свою діяльність. Вдало знайдена ідея, як правило, оформлюється у вигляді проекту, у якому чітко визначається проблема, на вирішення якої проект спрямований, формулюються його ціль і задачі, складається робочий план та бюджет, розробляються показники для виміру ступеня досягнення поставлених у проекті завдань. Кожна організація обирає сферу діяльності проекту, яка б узгоджувалася з її місією [65, с. 30].

Сьогодні громадські організації України накопичили значний досвід вирішення соціальних проблем через використання сучасних методів проектної діяльності, які широко застосовують в громадських організаціях усіх країн світу. Їх успіх багато в чому обумовлений специфічним ставленням даних організацій до ресурсів і, в першу чергу, до фінансів. Перш, ніж витратити гроші, організація проводить якісний аналіз ефективності їхнього використання. При цьому, важливо відзначити, що НУО не володіють фінансовими активами, вони лише розпоряджаються тим, що їм довірили спонсори.

На відміну від бізнесу, що починає будь-яку справу, відштовхуючись від того, що є в наявності, НУО починає з місії, тобто із чіткого визначення наступних питань: хто ми? чому існуємо? що робимо? для кого? Принципова відмінність громадської організації від бізнесу й державної установи полягає в тому, що вона починає діяти, виходячи із прагнення задоволення потреб, а не від організаційної структури. У зв’язку з цим роль професійного керування організацією й, зокрема, її ресурсами, значно зростає [65, с. 32].

Ресурси НУО – це люди, фінанси, цінності, можливості, запаси, джерела засобів і доходу, інформація. Процес перетворення ресурсів у результати має місце не тільки у виробничих організаціях, в організаціях сфери обслуговування, але й у некомерційних об’єднаннях, до яких відносяться НУО.

У проектах, котрі реалізуються неприбутковими організаціями, існує специфіка у відборі головних учасників. Ініціатором проекту, зазвичай, є сама громадська організація. У якості замовника може виступати орган місцевого самоврядування, бізнес-структура, вищі органи виконавчої влади чи ін. Замовник висуває вимоги щодо кінцевого результату. Проект НУО звичайно фінансується за рахунок спонсорських коштів. У якості спонсорів виступають як окремі особи, так і благодійні фонди та інші інституції. Керівник проекту координує дії учасників та персоналу [15, с. 32].

Проект завжди розпочинається з оцінки загальних потреб місцевого соціуму та вибору окремих проблем, на рішення яких проект спрямований. Вибір проблеми має узгоджуватися не тільки з головними потребами й нуждами місцевої громади, але й з можливостями самої організації. З формулювання проблеми й загальної стратегії проекту витікають його конкретні завдання, які слід розуміти як досягнення, результат, котрий одержується по завершенні проекту [41, с. 17].

Місія звужує круг проблем, на вирішення яких проект спрямовується. В ній завжди містяться відповіді на наступні питання: хто ті люди для обслуговування яких організація створена? Які потреби є у цих людей і як вони можуть задовольнити їх в результаті роботи організації? Які послуги може запропонувати організація для отримання певних результатів?

Сфера діяльності проекту визначає, в якому напрямку організація більш ефективно працює, які види діяльності відповідають місії. Ці напрямки повинні найбільш відповідати потребам клієнтів. Сама ж організація повинна мати внутрішній потенціал для успішної реалізації проектної діяльності. На основі цих ключових факторів успіху в подальшому конкретизуються висновки про те, що найбільш вигідно робити організації у формі конкретних ідей проекту [42, с. 8].

Сфера дії проекту обмежується не тільки рамками місії. Але і стратегічними цілями. Для реалізації цієї мети необхідно збирати ідеї проекту. Ідея проекту – це головна мета громадської організації у вигляді вихідного положення, що визначає основний зміст та напрямки майбутньої діяльності. Чітке формулювання ідеї, її інтерпретація допомагає осмислити основні напрямки діяльності НУО.

Метою всіх проектів, які реалізуються громадськими організаціями, є розробка заходів стимулювання позитивних змін у соціальному оточенні. Цієї глобальної мети можна досягнути через вирішення локальних завдань різного рівня, тому після визначення проблеми проекту важливо встановити його цілі і масштаби, шляхом пошуку такого комплексу заходів, який мав би шанси підвищити рівень життя людей, які знаходяться у сфері дії проекту.

Уся організаційна діяльність щодо проектів усередині НУО проходить чотири етапи: з’ясування всіх питань, що потребують узгодження з законами, до початку проекту; етап планування, практичного здійснення через проектну групу та використання результатів. Вирішення проблем методом проекту проходить 7 етапів: аналіз ринку, ризику, потреб, проблем та ймовірності успіху проекту (Feasibility Study); планування загальних принципів здійснення проекту, визначення вихідних даних для планування проектної діяльності; планування різних функцій у проекті; планування та визначення економічності й ефективності проекту [63, с. 18]. Якщо прийняте позитивне рішення щодо продовження діяльності по реалізації проекту, тоді воно слідує за такими етапами: здійснення проекту; передача результату замовнику або клієнту, звіт про проект; підтримка при запровадженні результату.

Проекти розробляють, якщо вирішення проблем у організації засобами прийняття рішень за допомогою звичайного менеджменту неможливе. Управління проектами – це особливого виду знання, вміння та навички, застосування яких дозволяє менеджеру організувати ефективну роботу по його реалізації. Головні завдання проектного менеджера залежать від його повноважень, тобто, чи є він керівником проекту, який приймає рішення, чи лише координатором або консультантом проектних дій. З одного боку, він може керувати проектом та створювати ієрархічну групу, що автономно працює, відповідно до лінійного типу організації реалізації проекту. З іншого, координує окремі дії проекту, використовуючи, при цьому, існуючі структури персоналу  [63, с. 65].

У багатьох проектах проектний менеджер керує усіма діями від планування до реалізації проекту, залежно від конкретних дій, змінює склад проектної групи. Згідно типу організації та повноважень щодо основних завдань проектного менеджера відносять: планування, керування проектом, участь в його реалізації та контроль. На етапі здійснення проекту проектний менеджер із широкими повноваженнями відповідає за результат.

Різні підходи до визначення проекту сучасних НУО існують як відображення двох різних методів організації. Одні з них організовані таким чином, що всі співробітники, які беруть в них участь, мають постійне робоче місце. На основі їх професійних знань їх тимчасово залучають брати участь у проектних групах. За іншим - існує тенденція до створення дрібних самостійних фірм або до переходу спеціалістів на самостійний пошук замовника своїх знань та можливостей. Тому велика кількість проектів НУО організована із залученням позаштатних спеціалістів.

В практиці проектного управління сучасних НУО варто говорити про важливість правильно організованої інформаційно-комунікативної діяльності, оскільки плодотворність її діяльності визначається безперервним інформаційним зв’язком не тільки з органами влади, але й із клієнтами, ЗМІ, бізнес-структурами, а також іншими НУО.

Для ефективного інформаційного обміну необхідна ясність, конкретність, недвозначність повідомлень, постійний контроль їхнього змісту, процесу передачі й прийому, а також використання паралельних та перехресних комунікаційних каналів, дублювання усної інформації письмовою. Інформаційний обмін здійснюється за допомогою інформаційних потоків. Важливим компонентом інформаційної діяльності НУО є інформування, яке потрібно розглядати як вплив на органи місцевого самоврядування й громадськість [44, с. 52].

Інформаційний вплив НУО – це поширення в місцевій громаді створеного організацією інформаційного продукту, у якості якого виступають інформаційні повідомлення різних типів. Для ефективного інформаційного впливу в реалізації компанії проекту НУО, необхідно, перш за все, мати різносторонню інформацію про людей, що приймають рішення. Це дозволить здійснювати диференційований підхід до організації інформаційного впливу. Інформаційний вплив буде різним залежно від того, до якої групи належить об’єкт впливу. Тому важливо проаналізувати інформацію про ту групу, на яку необхідно здійснити вплив. За основу аналізу зібраної інформації можна взяти наступні показники: рівень обізнаності проекту впливу про громадські організації, що просовують інтерес; рівень обізнаності проекту впливу про сутність проблеми, яка потребує відповідного рішення органу місцевого самоврядування; рівень погодження об’єкту впливу з необхідністю прийняття відповідного рішення та рівень взаємодовіри між суб’єктом та об’єктом впливу.

Значна роль інформаційного потенціалу НУО у стратегічному плануванні спирається на аналітичну інформацію, яка відображає реальні умови та ресурсні можливості організації. Ефективний менеджмент орієнтує діяльність сучасної громадської організації на задоволення потреб громадян та створює умови для її стабільного розвитку. Прогнозування можливої ефективності організації включає збір та аналіз інформації, яка дозволяє розробити ряд конкретних заходів задля досягнення очікуваної ефективності [37, с. 7].

Прогноз на практиці дозволяє знизити ризики та вплив зовнішніх факторів на діяльність організації, мінімізувати витрати часу на розробку та реалізацію програми проекту, спрямованих на вирішення соціальних проблем. Облік прогнозованої інформації та перспективних факторів у діяльності дозволяє одержати системне вирішення проблеми, включаючи етапи збору, обробки, аналізу інформації, підготовки та усунення проблеми при реалізації управлінського рішення [63, с. 9].

У зв’язку з цим, в проектній кампанії пріоритет віддається інформаційному впливу, де основну увагу варто приділяти складанню мети тексту - сукупності блоків інформації, які передаються цільовій групі для того, аби активізувати й прискорити ухвалення необхідного рішення. Цю інформацію називають ключовими повідомленнями, які доводять до громадськості, владних структур, засобів масової інформації. Послідовність їх передачі, зміст та адресність залежить від етапу просування суспільного інтересу, завдань, які вирішуються, а також від наявної інформації з даного питання.

В процесі інформаційного обміну НУО здійснюється процес руху й споживання інформації, що створюється суспільством. Для цього необхідно забезпечити доступність інформації на рівні міжсекторної взаємодії. Особливе значення в цьому аспекті має інформація, що стосується діяльності державних інститутів. Право громадян на одержання такої інформації варто розглядати як інструмент, що розширює участь громадян у вирішенні соціально важливих проблем [44, с. 25].

Інформаційне забезпечення громадських ініціатив, а також організація інформаційного обміну є необхідною умовою вирішення соціальних проблем на локальному рівні, оскільки: якісна інформація відбиває всю розмаїтість життя громади: її інтереси, проблеми, шляхи розвитку місцевого співтовариства; завдяки інформації кожен громадянин може відчути свою власну приналежність до громади й відповідальність за її благополуччя; шляхом вивчення відповідної інформації освоюється соціальний досвід, саме інформація спонукає людей до активної участі в соціальних перетвореннях.

Найбільш перспективною із соціальних проблем НУО на локальному рівні є підтримка органів місцевого самоврядування. Закон «Про місцеве самоврядування» надає легальні можливості громадським організаціям стати реальними партнерами держави в реалізації соціальних програм. Однак активній взаємодії держави й громадськості перешкоджає ряд факторів: обмеженість фінансових засобів у місцевому бюджеті, недостатнє знання сфер один одного, низький рівень умінь і навичок міжсекторної взаємодії.

Практика співробітництва НУО з місцевими органами влади одержує усе більш широке розповсюдження в Україні і є досить плідною. У деяких регіонах місцеві бюджети виділяють частину фінансових засобів, призначених для впровадження соціальних програм, громадським організаціям, які реалізовують проекти, спрямовані на підтримку соціально незахищених верств населення. Важливими аргументами в захист державної підтримки є наступні можливості: вплив громадськості на політику місцевої влади, об’єднання ресурсів у досягненні загальної мети, формування в представників місцевої влади поваги до організацій третього сектора, своєчасне вирішення місцевих проблем та ін. Однак не можна не враховувати й недоліків підтримки від державних органів влади [47, с. 17].

Отже, важливим елементом менеджменту НУО є використання технологій проектного управління в організації комунікативної діяльності та інформуванні населення. Як правило, концепція проекту неурядової організації неодмінно має містити: назву проекту, мету, завдання, актуальність; підґрунтя для його реалізації (коротка історія виникнення ідеї, спільність мети і завдань проекту з тими напрямами, за якими працює зацікавлена сторона); короткий опис змісту проекту; перелік необхідних ресурсів; очікувані результати; термін реалізації проекту та контактних осіб. Важливим етапом створення комунікативних проектів є усвідомлення і визначення того, з чого має починатися проект або фаза проекту і як здійснити цей початок. Визначаються наступніі складові: мета проекту, результат, перепони в процесі реалізації проекту, рівень підтримки, рівень відторгнення, рівень загроз, позитив, негатив, аналіз досвіду подібних дій (вітчизняний, інших держав).

Висновки до 1 розділу

1. Невід’ємним елементом будь-якого демократичного суспільства є різноманітні об’єднання громадян, соціальне призначення яких полягає, насамперед у тому, що вони допомагають людям у розв’язанні проблем повсякденного життя, відкривають широкі можливості для виявлення суспільно-політичної ініціативи та здійснення функцій самоврядування. У демократичному суспільстві НУО виконують подвійну роль: вони є невід’ємною умовою та необхідною складовою частиною конституційно визначеного процесу та формальної структури демократичної держави. Співпрацюючи з органами влади, політичними партіями та впливаючи на громадську думку, вони здатні досягти необхідних рішень, відповідної соціальної політики та матеріальної підтримки держави; впливають на законодавство та державотворення, на розвиток суспільства, прискорюють демократичні процеси й роблять їх незворотними.

2. Важливим компонентом існування та розвитку НУО є створення, виробництво й використання інформаційного потенціалу для забезпечення її життєдіяльності. Відомо, що найбільш активні громадяни місцевої громади належать до НУО, тому соціальна активність завжди спрямовується на зміну соціальної ситуації з урахуванням ефективності результатів цього перетворення. Для НУО – це потреба в позитивних змінах найближчого соціального оточення, реалізованих шляхом проектного менеджменту. Нині відбувається поступовий перехід від концепції «підтримки» діяльності НУО до концепції реалізації програм (надання послуг) для певних соціальних груп, що виконуються найбільш придатними та ефективними виконавцями – неурядовими організаціями. На сьогодні в кожному місті, області чи загалом в Україні функціонує чимало громадських та інших неурядових організацій, які працюють із тими чи іншими соціальними групами.

3. Громадські організації є істотним джерелом інформації про запити людей, про нагальні соціальні проблеми. До того ж, вони не просто виявляють запити, реалізовуючи проекти в соціальній сфері, але й визначають ступінь їхньої значимості. НУО визначає рівень вольового підкріплення потреб, які відстоюються індивідами, що дозволяє місцевим органам влади об’єктивно бачити картину наявної спрямованості громадян, вірно співвідносити їх між собою при формуванні «дерева цілей» суспільства. НУО – це не тільки інструмент інформування громадян і виявлення їх проблем, а й засіб вирішення даних проблем, самореалізації громадянами їхніх власних запитів. Громадські організації можуть використовуватися владними структурами для встановлення зв’язку з масами і як засіб доведення значимої інформації до населення. Сьогодні НУО є також важливим інструментом контролю з боку громадянського суспільства за діяльністю органів державної влади. Крім цього, об’єднавшись у громадські організації, громадяни безпосередньо беруть участь у виробленні та реалізації соціальних програм регіону.

Саме громадським організаціям належить винятково важлива місія впливу на громадську освідомість та культуру громадян: усвідомлення та активну реалізацію українцями своєї громадянської позиції; контроль за діями органів державної влади та місцевого самоврядування; усвідомлення унікальності кожної особистості та створення умов розвитку талантів та особливих вмінь; викорінення застарілих негативних уявлень про право громадянина та пов’язані з ним явища; пізнання та здійснення прав і свобод людини й громадянина у нерозривному зв'язку з обов'язками перед суспільством; уміння знаходити, адекватно оцінювати інформацію і використовувати її.

4. Зв’язки з громадськістю є важливим елементом проектної діяльності НУО в сучасних умовах. Цінність PR насамперед полягає в тому, що він дає можливість цільовим групам громадськості впливати на ті рішення організації, які зачіпають громадські інтереси. На відміну від сфери PR, PR як соціальний інститут демократичного суспільства, є особливою формою організації, способом кристалізації й закріплення специфічних різновидів діяльності, пов’язаних із виконанням суспільно необхідного завдання – оптимізації взаємодії соціальних суб’єктів (індивідів, спільнот, організацій, соціальних інститутів) із їхньою зовнішньою та внутрішньою громадськістю.

Вони включають в себе вирішення різних проблем: забезпечують керівництво організації інформацією про громадську думку і надають йому допомогу у виробленні відповідних заходів: забезпечують діяльність керівництва в інтересах громадськості; підтримують його в стані готовності до різних змін шляхом завчасного передбачення тенденцій; використовують дослідження і відкрите спілкування в якості основних засобів діяльності.