1.2. Нормативно-правове забезпечення проектного менеджменту громадських організацій в Україні

Законодавство України, що регулює діяльність неприбуткових організацій, складається із законів, ухвалених Верховною Радою України, постанов Кабінету Міністрів України та наказів Державної податкової адміністрації України тощо.

Конституція України забезпечує умови для становлення і розвитку неприбуткового громадського сектору в Україні: це базовий документ, на якому ґрунтується законодавство третього сектору. Основний Закон України є основним документом, на якому основане нинішнє і буде ґрунтуватись майбутнє законодавство для неприбуткового сектора.

Стаття 34 Конституції України стверджує, що: «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільний вираз своїх поглядів та переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію...». «Громадяни України мають право на свободу об’єднань у політичні партії та громадські організації задля здійснення та захисту своїх прав, свобод, задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав та свобод інших людей. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений в правах за належність, чи неналежність до політичних партій, або громадських організацій. Усі об’єднання громадян рівні перед законом» – стаття 36 Конституції України [1, с. 9].

Основним законодавчим актом, який регулює діяльність громадських організацій, є прийнятий в 1992 році Закон України «Про об’єднання громадян» (проект нової редакції від 2006 р.). Даний законодавчий акт визначає правовий статус громадських організацій, встановлює загальні принципи їхньої діяльності, формулює основи їх взаємодії з державою, обмеження, які встановлюються в діяльності громадських організацій, врегульовує порядок їх створення, вимоги до їхніх статутних документів, процедуру легалізації, закріплює майнові та немайнові права громадських організацій, загальні засади нагляду за їх діяльністю та юридичною відповідальністю [60, с. 40].

Нормативно-правову основу діяльності сучасних вітчизняних громадських організацій складають також наступні законодавчі акти:

• Податковий, Цивільний, Процесуальний кодекси України;

• Закони України: «Про об’єднання громадян», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», «Про благодійну діяльність та благодійні організації», «Про творчих працівників та творчі спілки», «Про оподаткування прибутку підприємства» та «Про податок на додану вартість»;

• Постанови Кабінету Міністрів України: від 26.02.1993 р. № 140 «Про затвердження Положення про порядок легалізації об’єднань громадян»; від 26.02.1993 р. № 143 «Про порядок справляння і розміри збору за реєстрацію об’єднань громадян»; від 26.02.1993 р. № 144 ,,Про порядок реєстрації символіки об’єднань громадян’’; від 22.01.1996 року № 118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України»;

• Накази Державної податкової адміністрації України: від 22.12.2010 р. № 979 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів та визнання такими, що втратили чинність, наказів Державної податкової адміністрації України»; від 24.01.2011 р. № 37 «Про затвердження Положення про Реєстр неприбуткових установ та організацій»;

• Наказ Міністерства юстиції України та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 27.02. 2007 р. № 23/74/5 «Про затвердження Регламенту передачі Міністерством юстиції України та його територіальними органами державним реєстраторам даних про юридичних осіб»;

• Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження форм реєстраційних карток» від 14.10.2011 № 3178/5;

• Постанова правління Пенсійного Фонду України від 27.09.2010 № 21-6 «Про затвердження Порядку взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»;

• Постанова правління Національного Банку України від 12.11.2003 р. № 492 «Про затвердження Інструкції про відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах»;

• Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 09.06.2004 р. № 65 «Про затвердження вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу» та ін.

З інших законодавчих документів, що з’явилися останнім часом, з точки зору здатності позитивно вплинути на розвиток соціальної економіки та сприяти примиренню законодавчих актів стосовно НУО із засобами суспільної політики, є проект Закону "Про непідприємницькі організації" (2004). Згаданий проект передбачає (хоча це і не сформульовано в явній формі) створення єдиної нормативно-правової бази, охоплюючої різні організаційно-правові форми недержавних утворень, наразі рознесених між декількома законами: "Про об'єднання громадян", "Про благодійництво та благодійні організації" іншими законами, що регулюють діяльність громадського сектору.

Так, ст. 6 проекту Закону, присвяченого як активістський стороні діяльності НУО, так і їхній ролі як постачальників послуг, визначає діяльність непідприємницьких організацій як таких, що здійснюють свою діяльність "з метою охорони здоров'я, навколишнього середовища, прав людини, вдосконалення законодавства, надання соціальних послуг та підтримки соціальне вразливих груп населення, молоді та дітей, допомоги у забезпеченні продовольчими продуктами, виконання досліджень, підтримки науки, некомерційних засобів масової інформації та комунікацій, аматорських видів спорту, мистецтва, культури, релігії, освіти, попередження

та ліквідації наслідків стихійного лиха та інших катастроф, а також тих видів діяльності, що визначаються законодавством як соціально корисні (благодійні)".

Таким чином, Конституція України, забезпечує умови для становлення і розвитку неприбуткового громадського сектору в Україні, закріплює вихідний принцип громадянського суспільства: "Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності" (ч. I ст. 15). Враховуючи те, що право на свободу об'єднання є одним з основних політичних прав громадян, принцип багатоманітності суспільного життя є відправним у визначенні засад реалізації цього конституційного права та встановлення інститутів громадянського суспільства, складовою якого є різноманітні об'єднання громадян, що представляють певні ідеологічні та інші погляди, інтереси різних соціальних груп та індивідів».

Нормативно-правова основу діяльності громадських організацій складають також: Податковий, Цивільний, Процесуальний кодекси України, Закони України, Постанови Кабінету Міністрів та Накази Державної податкової адміністрації України.