
- •Ib.Паламар, н.В.Титаренко ріст і розвиток людини
- •Київ "Здоров'я" 2002
- •Розділ 1 періоди життя людини
- •Розділ 2 вікові зміни органів і систем центральна нервова система
- •Ембріональний розвиток нервової системи
- •Анатомо-фізіологічні особливості нервової системи у новонароджених
- •Безумовні рефлекси новонароджених
- •Розвиток нервової системи у віковому аспекті
- •Формування рухової активності та психічних функцій у дітей
- •Геронтологічні зміни нервової системи
- •Судинні розлади головного мозку
- •Атеросклеротична енцефалопатія
- •Гіпертонічна енцефалопатія
- •Гострі розлади мозкового кровообігу
- •Спінальні вікові зміни судинного походження
- •Паркінсонізм
- •Аналізатори
- •Зоровий аналізатор
- •Рефракція ока
- •Зіничні рефлекси
- •Рух очей
- •Кольоровий зір
- •Геронтологічні зміни зорового аналізатора
- •Геронтологічні зміни слухового аналізатора
- •Вестибулярний аналізатор
- •Аналізатори смаку, нюху
- •Шкірна рецепція
- •Вища нервова діяльність
- •Вища нервова діяльність у період першого дитинства
- •Вища нервова діяльність у період другого дитинства
- •Вища нервова діяльність у підлітків
- •Вища нервова діяльність у людей похилого віку
- •Сон у різні вікові періоди життя людини
- •Виховання
- •Виховання дітей дошкільного віку
- •Виховання дітей шкільного віку
- •Проблеми виховання в підлітковому віці
- •Проблеми, що виникають у разі патологічних змін нервової системи. Аспекти надання невідкладної допомоги
- •Оцінка стану пацієнта медичною сестрою та її дії
- •Питання для самоконтролю
- •Залози внутрішньої секреції
- •Анатомо-фізіологічні особливості гіпофіза
- •Геронтологічні зміни гіпофіза
- •Порушення, які виявляються під час обстеження гіпофіза
- •Анатомофізіологічні особливості щитоподібної залози
- •Геронтологічні зміни щитоподібної залози
- •Порушення, які виявляються під час обстеження щитоподібної залози
- •Анатомо-фізіологічні особливості прищитоподібних залоз
- •Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій прищитоподібних залоз
- •Анатомо-фізіологічні особливості надниркових залоз
- •Геронтологічні зміни надниркових залоз
- •Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій надниркових залоз
- •Анатомофізіологічні особливості інсулярного апарату підшлункової залози
- •Геронтологічні проблеми інсулярного апарату підшлункової залози
- •Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення внутрішньосекреторної діяльності підшлункової залози
- •Розвиток статевої системи у хлопчиків та дівчаток
- •Особливості репродуктивної функції в період статевого дозрівання у чоловіків і жінок
- •Вікові зміни статевого апарату в чоловіків та жінок. Механізм клімаксу
- •Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій статевих залоз
- •Питання для самоконтролю
- •Імунна система і фактори неспецифічного захисту
- •Гуморальні фактори імунного захисту
- •Специфічний імунний захист
- •Геронтологічні зміни імунної системи
- •Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій імунної системи
- •Алергійні захворювання
- •Питання для самоконтролю
- •Система крові
- •Ембріональний розвиток системи крові
- •Анатомо-фізіологічні особливості системи кровотворення
- •Вікові зміни системи згортання крові
- •Вікові зміни системи крові
- •Проблеми, які виявляють у пацієнтів під час обстеження органів кровотворення
- •Питання для самоконтролю
- •Серцево-судинна система
- •Ембріональний розвиток серцево-судинної сисеми Розвиток серця і судин у плода
- •Кровообіг плода в різні періоди ембріогенезу
- •Анатомо-фізіологічні особливості серцево-судинної системи у новонароджених Серце в період новонародженості
- •Регуляція серцево-судинної системи у новонароджених
- •Вікові зміни серцево-судинної системи
- •І легеневої артерії
- •Особливості руху крові у новонароджених
- •Гєронтологічні зміни серцево-судинної системи
- •Порушення, які виявляють під час обстеження серцево-судинної системи
- •Питання для самоконтролю
- •Дихальна система
- •Ембріональний розвиток органів дихання
- •Концентрація кисню в крові плода
- •Концентрація вуглекислого газу в крові плода
- •Розвиток органів дихання у плода
- •Анатомофізіологічні особливості органів дихання Органи дихання в процесі росту і розвитку дитини змінюються морфологічно і функціонально
- •Механізм першого вдиху
- •Геронтологічні зміни з боку органів дихання
- •Порушення, які виявляють під час обстеження органів дихання
- •Питання для самоконтролю
- •Ембріональний розвиток травної системи Розвиток органів травлення у плода
- •Травлення в період внутрішньоутробного розвитку
- •Анатомо-фізіологічні особливості травної системи Особливості будови і функцій органів травлення у новонароджених
- •Особливості процесу травлення у новонароджених
- •Вікові зміни органів травлення
- •Особливості процесів травлення після переходу на загальний харчовий раціон
- •Геронтологічні зміни з боку органів травлення
- •Різних відділів травного тракту, взятого натще у здорових людей
- •Обмін речовин та енергії
- •Обмін речовин у плода
- •Обмін речовин у різні вікові періоди
- •Енергетичний обмін у дітей та дорослих
- •Основний обмін
- •Білковий обмін
- •Вуглеводний обмін
- •Жмровмй обмін
- •Водно – сольовий обмін
- •Порушення, які виявляють під час обстеження органів травлення
- •Анамнез
- •Пальпація. Перкусія. Аускультація
- •Питання для самоконтролю
- •Шкіра, підшкірна жирова клітковина. Терморегуляція
- •Ембріональний розвиток шкіри і підшкірної жирової клітковини
- •Анатомо-фізіологічні особливості шкіри і підшкірної жирової клітковини в різні вікові періоди
- •Терморегуляція Терморегуляція в період внутрішньоутробного розвитку
- •Терморегуляція в період новонародженості
- •Регуляція температури тіла
- •Розвиток терморегуляції з віком
- •Загартування
- •Загартування дітей 1-го року життя
- •Загартування дітей дошкільного і шкільного віку
- •Загартування людей похилого віку
- •Пальпація
- •Питання для самоконтролю
- •Сечова система
- •Ембріональний розвиток сечової системи
- •Анатомофізіологічні особливості сечової системи у новонароджених
- •Механізм сечоутворення Нирковий кровообіг та клубочкова фільтрація
- •Реабсорбція та, секреція в проксимальних сегментах
- •Реабсорбція в дистальних відділах нефрона
- •Механізм регуляції добового діурезу
- •Виведення сечі
- •Геронтологічні зміни сечової системи
- •Проблеми, пов'язані із сечовими органами
- •Анамнез
- •Пальпація
- •Перкусія
- •Додаткові методи дослідження:
- •Питання для самоконтролю
- •Опорно-руховии апарат
- •Ембріональний розвиток опорно-рухового апарату
- •Анатомо-фізіологічні особливості опорно-рухового апарату
- •Геронтологічні зміни опорно-рухового апарату
- •Щодо занять спортом
- •Пальпація
- •Додаткові методи обстеження
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 3 планування сім'ї
- •Соціальна повага
- •Невихованість, безкультур'я — загибель для кохання
- •Кожен з подружжя сприймає життєві фактори по-своєму
- •Поведінка подружжя в суспільстві й у сім'ї
- •Суперечка і сварка в сімейному житті
- •Чи важливо, щоб чоловік і дружина були друзями?
- •Ритми любові
- •Розділ 4 старіння організму і старечий вік людини
- •Біологічний вік
- •Час, коли настає старість
- •Вікові зміни фізіологічних систем
- •Природне і передчасне старіння. Термін життя
- •Видова тривалість життя
- •Гіпотези і теорія старіння
- •Механізми вітауку
- •Клітинні механізми старіння Порушення генетичного апарату клітини
- •Порушення клітинної біоенергетики
- •Зменшення клітинної маси
- •Цитоморфологічні зміни
- •Функціональні зміни:
- •Порушення нервової регуляції
- •Порушення гормональної регуляції
- •Психологія людей похилого віку
- •Розділ 5 відповіді до питань для самоконтролю
- •1. Центральна нервова система
- •2. Залози внутрішньої секреції
- •3. Імунна система і фактори неспецифічного захисту
- •4. Система крові
- •5. Серцево-судинна система
- •6. Дихальна система
- •7. Травна система. Обмін речовин та енергії
- •8. Шкіра, підшкірна жирова клітковина. Терморегуляція
- •9. Сечова система
- •Опорно-руховий апарат
Загартування дітей дошкільного і шкільного віку
Загартуванню сприяють правильно організовані прогулянки, водні процедури (обливання, обтирання), сонячні, повітряні та гігієнічні ванни.
Завдяки впливу свіжого чистого повітря підвищується стійкість, опірність організму до захворювань. Дія повітря на шкіру забезпечується завдяки температурі, вологості та руху. Дітям дошкільного віку рекомендується повітряні ванни проводити в русі, у вигляді рухливих ігор та занять. Ванни проводять у приміщенні за температури 18—20 °С, а влітку — у затінку під деревами. Найзручніший час для повітряних ванн — 10— 11-та години, через З0—40 хв після першого сніданку. Тривалість повітряної ванни збільшують кожні 2—3 дні на 5 хв і поступово доводять до 60 хв. Корисні дітям і обтирання. Перше ніж розпочати вологі обтирання, протягом 2 тиж роблять сухі обтирання всього тіла до появи легкого почервоніння шкіри. Для обтирання користуються рукавичкою з м'якою тканини або кінцем рушника, змоченим у воді певної температури і добре відтиснутим. Спочатку шкіру зволожують, потім витирають досуха до появи легкого почервоніння.
Температура води для першого обтирання має бути не меншою ніж 35 °С. При наступних обтираннях у подальшому її знижують кожні 2— З дні на 1—2 °С і доводять до 22—25 °С. Цю процедуру краще проводити в ранкові години після нічного сну. Після обтирання дітям слід порухатися.
Обливання рекомендують проводити дітям віком понад 1 рік. Спочатку температура води не повинна бути нижчою за 35 °С. Через кожні 2— З дні її знижують на 1 °С і доводять до 22—24 °С. Обливання роблять взимку — після нічного сну, а влітку — перед другим сніданком чи обідом. Під час обливання струмінь води завдовжки 20—25 см, обминаючи голову, спрямовують на ліве, а потім на праве плече, руки, груди, живіт, спину. Обливати дітей можна під душем або із садової лійки, ківшика. Тривалість обливання — 1—2 хв. Після обливання дитину досуха витирають до легкого почервоніння шкіри й одягають.
З місцевих водних процедур корисні й доступні в будь-яких умовах обливання ніг водою. Цю процедуру застосовують дітям з 2—3-го року життя, краще перед нічним сном. Оскільки температура ніг нижча від температури тіла, можна починати з температури води 28—30 °С і, поступово знижуючи її на 1 °С кожні 2—3 дні, доводячи до 15—18 °С. Діти швидко звикають до такої води і вона вже не здається їм холодною.
Сонячні ванни призначають тільки здоровим дітям. Проводити їх слід вранці до 10-ї години, а також після 17-ї, якщо температура повітря в затінку 20—22 °С. Тривалість сонячних ванн у перші три дні — 2 хв, а потім кожні 2—3 дні її збільшують на 2 хв. Максимальна тривалість таких ванн — 30—40 хв. Після сонячної ванни дітей обливають теплою (35 °С) водою.
У дітей шкільного віку слід враховувати призвичаєність їх до низької та високої температури повітря, протягів, охолодження ніг. Слід застерігати дітей, особливо підлітків, від захоплення зовнішніми ефектами: ходьби в зимовий час з непокритою головою, дуже довгого перебування у воді, намагання швидко засмагнути.
Повітряні ванни взимку приймають роздягненими в добре провітреному приміщенні протягом 10—15 хв. Температура в приміщенні має становити 18 °С. Поступово час процедури збільшують, а температуру повітря знижують. Добре поєднувати повітряні ванни з іграми, ходьбою, фізичними вправами.
З настанням теплих днів загартування слід проводити на відкритому повітрі. По мірі звикання тривалість повітряних ванн у русі можна збільшити до 1 год. Улітку корисно ходити босоніж, що запобігає простудним захворюванням. Для загартування необхідно в будь-яку пору року регулярно провітрювати приміщення, спати з відкритим вікном або кватиркою.
Загартуванню повітрям сприяють ігри, заняття в дворі, на майданчику, прогулянки та екскурсії. У приміщеннях різного призначення повинна бути відповідна температура: у кімнатах — 18—20 °С, у класах — 17— 18 °С, у гімнастичних залах — 15—16 °С.
Для загартування застосовують водні процедури: у порядку наростання сили їх дії — обтирання, обливання, душ і купання.
Обтирання тіла губкою або фланелевою рукавичкою, змоченою у воді, здійснюють після ранкової гімнастики. Спочатку температура має становити 28 °С для молодших школярів і 26 °С для підлітків. Через кожні 2 дні температуру води знижують на 1—2 °С і доводять до 18—20 °С. Техніка обтирання така: спочатку обтирають руки від кисті до плеча, потім послідовно груди, живіт, спину, ноги. Після цього інтенсивно розтирають тіло махровим рушником до почервоніння.
Обливання має сильніший вплив на організм школяра. Воно призводить до енергетичного звуження судин із наступним швидким розслабленням. Температура води для обливання така сама, як і для обтирання, і її поступово можна знижувати до 15 °С. Обливання водою проводять таким чином: дитина стає у ванну або великий таз і, взявши в руки кухоль або лійку з підготовленою для процедури водою, поступово виливає її на себе, починаючи з плечей. Після обливання слід швидко й енергійно розтерти тіло рушником до почервоніння шкіри і відразу одягнутися.
Під час купання під душем до температурного впливу води додається масажний. Гігієнічний душ особливо добре знімає теплове навантаження на організм у гарячу пору року. Для купання під душем рекомендують воду температури 28—З0°С.
Ранкове вмивання можна застосувати як загартувальну процедуру, якщо школярі вмиватимуться холодною водою. Підлітки можуть митися холодною водою до пояса.
Миття ніг перед сном має не тільки санітарне, але і загартувальне значення. Молодші школярі повинні мити ноги водою кімнатної температури, підлітки — холоднішою.
Купання у водоймах — один із найкращих способів загартування дітей у літню пору. Купання починають із 5-хвилинного перебування у воді при температурі повітря 25 °С, води — 20—22 °С. Тривалість купання поступово доводять до 15—20 хв. Вийшовши з води, діти повинні насухо витертися рушником.
Загартування сонцем починають із 5—10-хвилинного перебування на сонці, поступово його доводять до 30 хв для дітей молодшого шкільного віку і до 60 хв для підлітків. Не слід домагатися відразу інтенсивної засмаги. Кращий час для приймання сонячних ванн — з 9-ї до 11-ї години. Не можна загорати натще і раніше ніж через 2 год після їди.
Після сонячних ванн слід відпочити в затінку, а потім приступити до водних процедур. Такий поєднаний вплив повітря, води, сонячного проміння і руху благотворно впливає на організм.