
- •Ib.Паламар, н.В.Титаренко ріст і розвиток людини
- •Київ "Здоров'я" 2002
- •Розділ 1 періоди життя людини
- •Розділ 2 вікові зміни органів і систем центральна нервова система
- •Ембріональний розвиток нервової системи
- •Анатомо-фізіологічні особливості нервової системи у новонароджених
- •Безумовні рефлекси новонароджених
- •Розвиток нервової системи у віковому аспекті
- •Формування рухової активності та психічних функцій у дітей
- •Геронтологічні зміни нервової системи
- •Судинні розлади головного мозку
- •Атеросклеротична енцефалопатія
- •Гіпертонічна енцефалопатія
- •Гострі розлади мозкового кровообігу
- •Спінальні вікові зміни судинного походження
- •Паркінсонізм
- •Аналізатори
- •Зоровий аналізатор
- •Рефракція ока
- •Зіничні рефлекси
- •Рух очей
- •Кольоровий зір
- •Геронтологічні зміни зорового аналізатора
- •Геронтологічні зміни слухового аналізатора
- •Вестибулярний аналізатор
- •Аналізатори смаку, нюху
- •Шкірна рецепція
- •Вища нервова діяльність
- •Вища нервова діяльність у період першого дитинства
- •Вища нервова діяльність у період другого дитинства
- •Вища нервова діяльність у підлітків
- •Вища нервова діяльність у людей похилого віку
- •Сон у різні вікові періоди життя людини
- •Виховання
- •Виховання дітей дошкільного віку
- •Виховання дітей шкільного віку
- •Проблеми виховання в підлітковому віці
- •Проблеми, що виникають у разі патологічних змін нервової системи. Аспекти надання невідкладної допомоги
- •Оцінка стану пацієнта медичною сестрою та її дії
- •Питання для самоконтролю
- •Залози внутрішньої секреції
- •Анатомо-фізіологічні особливості гіпофіза
- •Геронтологічні зміни гіпофіза
- •Порушення, які виявляються під час обстеження гіпофіза
- •Анатомофізіологічні особливості щитоподібної залози
- •Геронтологічні зміни щитоподібної залози
- •Порушення, які виявляються під час обстеження щитоподібної залози
- •Анатомо-фізіологічні особливості прищитоподібних залоз
- •Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій прищитоподібних залоз
- •Анатомо-фізіологічні особливості надниркових залоз
- •Геронтологічні зміни надниркових залоз
- •Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій надниркових залоз
- •Анатомофізіологічні особливості інсулярного апарату підшлункової залози
- •Геронтологічні проблеми інсулярного апарату підшлункової залози
- •Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення внутрішньосекреторної діяльності підшлункової залози
- •Розвиток статевої системи у хлопчиків та дівчаток
- •Особливості репродуктивної функції в період статевого дозрівання у чоловіків і жінок
- •Вікові зміни статевого апарату в чоловіків та жінок. Механізм клімаксу
- •Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій статевих залоз
- •Питання для самоконтролю
- •Імунна система і фактори неспецифічного захисту
- •Гуморальні фактори імунного захисту
- •Специфічний імунний захист
- •Геронтологічні зміни імунної системи
- •Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій імунної системи
- •Алергійні захворювання
- •Питання для самоконтролю
- •Система крові
- •Ембріональний розвиток системи крові
- •Анатомо-фізіологічні особливості системи кровотворення
- •Вікові зміни системи згортання крові
- •Вікові зміни системи крові
- •Проблеми, які виявляють у пацієнтів під час обстеження органів кровотворення
- •Питання для самоконтролю
- •Серцево-судинна система
- •Ембріональний розвиток серцево-судинної сисеми Розвиток серця і судин у плода
- •Кровообіг плода в різні періоди ембріогенезу
- •Анатомо-фізіологічні особливості серцево-судинної системи у новонароджених Серце в період новонародженості
- •Регуляція серцево-судинної системи у новонароджених
- •Вікові зміни серцево-судинної системи
- •І легеневої артерії
- •Особливості руху крові у новонароджених
- •Гєронтологічні зміни серцево-судинної системи
- •Порушення, які виявляють під час обстеження серцево-судинної системи
- •Питання для самоконтролю
- •Дихальна система
- •Ембріональний розвиток органів дихання
- •Концентрація кисню в крові плода
- •Концентрація вуглекислого газу в крові плода
- •Розвиток органів дихання у плода
- •Анатомофізіологічні особливості органів дихання Органи дихання в процесі росту і розвитку дитини змінюються морфологічно і функціонально
- •Механізм першого вдиху
- •Геронтологічні зміни з боку органів дихання
- •Порушення, які виявляють під час обстеження органів дихання
- •Питання для самоконтролю
- •Ембріональний розвиток травної системи Розвиток органів травлення у плода
- •Травлення в період внутрішньоутробного розвитку
- •Анатомо-фізіологічні особливості травної системи Особливості будови і функцій органів травлення у новонароджених
- •Особливості процесу травлення у новонароджених
- •Вікові зміни органів травлення
- •Особливості процесів травлення після переходу на загальний харчовий раціон
- •Геронтологічні зміни з боку органів травлення
- •Різних відділів травного тракту, взятого натще у здорових людей
- •Обмін речовин та енергії
- •Обмін речовин у плода
- •Обмін речовин у різні вікові періоди
- •Енергетичний обмін у дітей та дорослих
- •Основний обмін
- •Білковий обмін
- •Вуглеводний обмін
- •Жмровмй обмін
- •Водно – сольовий обмін
- •Порушення, які виявляють під час обстеження органів травлення
- •Анамнез
- •Пальпація. Перкусія. Аускультація
- •Питання для самоконтролю
- •Шкіра, підшкірна жирова клітковина. Терморегуляція
- •Ембріональний розвиток шкіри і підшкірної жирової клітковини
- •Анатомо-фізіологічні особливості шкіри і підшкірної жирової клітковини в різні вікові періоди
- •Терморегуляція Терморегуляція в період внутрішньоутробного розвитку
- •Терморегуляція в період новонародженості
- •Регуляція температури тіла
- •Розвиток терморегуляції з віком
- •Загартування
- •Загартування дітей 1-го року життя
- •Загартування дітей дошкільного і шкільного віку
- •Загартування людей похилого віку
- •Пальпація
- •Питання для самоконтролю
- •Сечова система
- •Ембріональний розвиток сечової системи
- •Анатомофізіологічні особливості сечової системи у новонароджених
- •Механізм сечоутворення Нирковий кровообіг та клубочкова фільтрація
- •Реабсорбція та, секреція в проксимальних сегментах
- •Реабсорбція в дистальних відділах нефрона
- •Механізм регуляції добового діурезу
- •Виведення сечі
- •Геронтологічні зміни сечової системи
- •Проблеми, пов'язані із сечовими органами
- •Анамнез
- •Пальпація
- •Перкусія
- •Додаткові методи дослідження:
- •Питання для самоконтролю
- •Опорно-руховии апарат
- •Ембріональний розвиток опорно-рухового апарату
- •Анатомо-фізіологічні особливості опорно-рухового апарату
- •Геронтологічні зміни опорно-рухового апарату
- •Щодо занять спортом
- •Пальпація
- •Додаткові методи обстеження
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 3 планування сім'ї
- •Соціальна повага
- •Невихованість, безкультур'я — загибель для кохання
- •Кожен з подружжя сприймає життєві фактори по-своєму
- •Поведінка подружжя в суспільстві й у сім'ї
- •Суперечка і сварка в сімейному житті
- •Чи важливо, щоб чоловік і дружина були друзями?
- •Ритми любові
- •Розділ 4 старіння організму і старечий вік людини
- •Біологічний вік
- •Час, коли настає старість
- •Вікові зміни фізіологічних систем
- •Природне і передчасне старіння. Термін життя
- •Видова тривалість життя
- •Гіпотези і теорія старіння
- •Механізми вітауку
- •Клітинні механізми старіння Порушення генетичного апарату клітини
- •Порушення клітинної біоенергетики
- •Зменшення клітинної маси
- •Цитоморфологічні зміни
- •Функціональні зміни:
- •Порушення нервової регуляції
- •Порушення гормональної регуляції
- •Психологія людей похилого віку
- •Розділ 5 відповіді до питань для самоконтролю
- •1. Центральна нервова система
- •2. Залози внутрішньої секреції
- •3. Імунна система і фактори неспецифічного захисту
- •4. Система крові
- •5. Серцево-судинна система
- •6. Дихальна система
- •7. Травна система. Обмін речовин та енергії
- •8. Шкіра, підшкірна жирова клітковина. Терморегуляція
- •9. Сечова система
- •Опорно-руховий апарат
Загартування
Під загартуванням розуміють підвищення стійкості організму до впливу коливань температури повітря і води, вологості повітря, атмосферного тиску, сонячного випромінювання та інших фізичних чинників навколишнього середовища. Фізіологічне загартування розглядають як адаптацію, яка досягається багаторазовим тренуванням, впливом загартувального чинника або комплексу чинників. Загартування підвищує адаптаційні можливості організму не тільки до породних, а й до інших несприятливих (фізико-хімічних, біологічних, психофізіологічних) умов. Знижується чутливість до респіраторних та інших заразних захворювань, підвищується працездатність, яка сприяє формуванню позитивних психофізіологічних реакцій. Загартування — ефективний шлях корекції генетичне зумовленої чутливості до несприятливих природних впливів. Значення загартування в сучасних умовах дуже велике, особливо для дітей з малорухомим способом життя. Загартування потрібно починати з грудного віку.
Під час проведення загартування слід дотримуватися таких принципів:
поступовість (поступове збільшення інтенсивності й тривалості впливу загартувального чинника);
систематичність (загартувальні процедури слід використовувати регулярно за визначеною схемою);
комплексність (цілеспрямоване поєднання впливу кількох чинників, наприклад, повітря, води тощо);
індивідуальний режим (характер, інтенсивність і режим загартування мають враховувати індивідуальні особливості людини, зокрема, вік, стать і стан здоров'я).
Загартування можна розпочинати і проводити в будь-яку пору року. Унаслідок дії загартувальних процедур в організмі відбуваються корисні морфологічні та функціональні зміни: удосконалюються процеси терморегуляції, підвищується бар'єрна функція шкіри, стовщується епідерміс, збільшується вміст жиру в поті й зменшується вміст води в тканинах.
Основними загартувальними чинниками є повітря, вода, сонячне випромінювання.
Загартування дітей 1-го року життя
Особливе значення в розвитку здорової дитини має загартування, тобто правильне використання сонця, повітря і води. Уже дітей 2—3 міс життя потрібно роздягати декілька разів на день і проводити їм повітряні ванни протягом 1—2 хв. Під час проведення повітряної ванни потрібно змінювати положення дитини: класти її то на спину, то на живіт. Таке загартування повітрям можна проводити в кімнаті при температурі не нижче від 21— 22 °С, потім поступово можна знижувати її до 18—20 °С з попереднім провітрюванням.
Улітку повітряні ванни потрібно проводити на свіжому повітрі, у так званому мереживному затінку дерев, де є розсіяне сонячне світло, багате на УФ-промені. Температура повітря в затінку на початку загартування повинна бути не нижчою від 22 °С, надалі — дещо нижчою — до 17 °С. Необхідно захищати дитину від вітру. Тривалість повітряної ванни поступово слід збільшувати. Для дітей першого півріччя життя вона становить від 1—2 хв до 10—15 хв, а дітям віком понад 6 міс — до 20—30 хв. Проводять повітряну ванну не раніше ніж через 1—2 год після їди.
Загартуванню організму сприяють водні процедури: обливання, обтирання, душ, ванна. Протягом перших місяців життя дитині після звичайної (гігієнічної) ванни роблять обливання водою, температура якої на 1—2 °С нижча від температури води у ванні. Поступово температуру води для обливання можна знизити ще на 2—З °С.
У літню пору року слід починати таку загартувальну процедуру, як обтирання. Його краще проводити вранці. Добре поєднувати обтирання з гімнастикою, щоб уникнути надмірного охолодження. Маленьким дітям перед тим, як розпочати вологі обтирання, рекомендується протягом 1—2 тиж проводити сухі обтирання. Тіло дитини розтирають по частинах шматком чистої фланелі до легкого почервоніння. Діти дуже люблять сухі обтирання.
Вологі обтирання проводять із 2—3-місячного віку м'якою рукавичкою з махрової тканини, змоченою у воді. Для обтирання до води додають кухонну або морську сіль (2 столові ложки на відро води). У холодну пору року для дітей віком до 1 року температура води повинна бути 36—37 °С, влітку — 34—35 °С. Поступово температуру води знижують до З0— 32 °С.Тривалість вологих обтирань не повинна перевищувати 5 хв. Спочатку обтирають руки, потім ноги, груди, живіт і в останню чергу — задню поверхню тіла. Після цього кожну частину тіла витирають до легкого почервоніння і вкладають дитину в постіль на 10—15 хв.
У жаркі дні обтирання можна замінити на обливання. Обливати потрібно так, як обливають дитину після купання, але температура води спочатку повинна бути не нижчою ніж 37 °С.
Потім поступово її можна знижувати до З0—28 °С. Після обливання дитину потрібно добре витерти і загорнути в махровий рушник. Водні процедури повинні приносити задоволення дитині, не викликати в неї роздратування і плачу. Перше ніж приступати до водних процедур, слід порадитися з лікарем.
Сонячні ванни дитині віком до 1 року не проводять через небезпеку перегрівання організму, що може призвести до важких наслідків.