Водно – сольовий обмін

Тканини й органи дитини містять більше води, ніж тканини й органи до­рослих. З віком вміст води зменшується. У новонародженої дитини вода становить 75,5 % від маси тіла, у дорослих людей — 60—65 %. Втрата во­ди у новонароджених становить 8 % від маси тіла.

На вміст води в тканинах організму впливає їжа і наявність у ній жи­ру. Жирова тканина утримує 22 % води.

Рідини організму поділяються на внутрішньоклітинну і позаклітинну. Кожні 20 хв між кров'ю та інтерстиціальною рідиною відбувається обмін води, рівний масі тіла. Об'єм циркулюючої плазми змінюється щохвили­ни, з віком він зменшується. Якщо з віком вміст позаклітинної рідини зменшується, то внутрішньоклітинної — збільшується. Водний обмін у дітей інтенсивніший, ніж у дорослих.

Так, молекули води в дорослому ор­ганізмі перебувають 15 днів, у дітей — 3—5 днів. У дітей велика про­никність мембран, а фіксація рідини в клітині і міжклітинних структурах слабка. Діти дуже чутливі до дегідратації, коли втрачається і позаклітинна, і внутрішньоклітинна рідина. Потреба дітей у воді значно вища, ніж у до­рослих. Склад рідини визначає гомеостаз. Склад солей, їх концентрацію визначає осмотичний тиск рідини. Важливу роль у цих процесах відігра­ють катіони — Na, K, Ca, Mg та аніони — хлор, карбонат, ортофосфат, сульфат. Рівновага між ними зумовлює рН 7,4. Характерним є значний вміст натрію в позаклітинній рідині. Рівень його зберігається протягом життя. Внутрішньоклітинний вміст натрію у дітей вищий, ніж у дорослих. Натрій регулює судинний тонус, потенціює активність адреналіну, зумов­лює роботу натрієво-калієвого насоса. Затримка натрію характерна для гіпертонічної хвороби, інфаркту. Вміст калію більший всередині клітини. . Усі електрофізіологічні та енергетичні процеси відбуваються за участю калію. Він стимулює утворення ацетилхоліну — медіатора синапсів, який є каталізатором АТФ і входить до складу креатинфосфату. Нестача калію спричинює слабкість серцевого м'яза. Збільшення вмісту калію призво­дить до внутрішньошлуночкової блокади, тремтіння шлуночків. Відносна потреба дітей у калії вища, ніж у дорослих. Нестача калію гальмує ана-болічні процеси.

Порушення, які виявляють під час обстеження органів травлення

Оцінку органів травлення потрібно проводити з урахуванням віку пацієнта на основі комплексного дослідження органів травного тракту. При цьому враховують дані анамнезу, огляду, пальпації, перкусії, оцінюють результа­ти лабораторних та інструментальних досліджень.

Анамнез

Збираючи анамнез потрібно з'ясувати:

• чи є скарги на біль у животі;

• локалізація, іррадіація, характер, інтенсивність, періодичність, сезонність болю в животі;

• чи пов'язаний біль у животі зі споживанням їжі, її кількістю та якістю;

• кількість випорожнень, їх характер, домішки слизу, крові, біль під час акту дефекації;

• чи є нудота або блювання;

• характер блювотних мас, частота блювання, час виникнення;

• наявність печії, її зв'язок зі споживанням їжі;

• чи є зміни в апетиті, відчуття переповнення шлунка;

• наявність скарг, які вказують на порушення загального стану (слабкість, зниження працездатності, порушення сну, підвищена дратливість, плаксивість тощо).

Під час огляду за системами та органами важливо дати оцінку стану органів травної системи за такими критеріями:

• колір шкіри: блідість, жовтяниця, субіктеричність;

• наявність елементів висипки — геморагії, підвищення сухості шкіри з лущенням, рубці, розширення венозної сітки на передній стінці живота;

• стан губ, зубів, язика слизової оболонки ротової порожнини, зіва, глотки (звернути увагу на підвищену сухість слизових оболонок, гіпертрофію сосочків язика або їх атрофію), каріозні зуби, наявність афт, ерозій, ділянок лейкоплакії, запальні процеси ясен, язика, мигдаликів;

• форма живота, його симетричність і розміри;

• участь м'язів живота в акті дихання.