Геронтологічні зміни з боку органів травлення

Найбільш виражені зміни спостерігають з боку органів ротової порожнини:

1) зуби стають жовтими, мають різний ступінь стертості;

2. зменшується об'єм ротової порожнини, слинних залоз;

3. зникають ниткоподібні сосочки язика;

4. атрофуються жувальні та мімічні м'язи, кістки лицевого черепа.

Атрофія верхньої щелепи більша за атрофію нижньої, що порушує

прикус, утруднює відкушування і жування. Слини продукується менше, тому в роті сухо, характерні тріщини язика і кутів рота.

Стравохід з віком подовжується і стає викривленим через кіфоз. Усі його шари мають елементи атрофії. М'язові волокна заміщуються на во­локнисті елементи, зменшується кількість залоз. Частіше атрофія розви­вається в середній частині стравоходу, що призводить до порушення про­ходження їжі. З віком збільшується частота рефлюкса, що пов'язано зі зменшенням м'язів сфінктера стравоходу.

Відбуваються також атрофічні зміни у всіх шарах стінки шлунка. Товщина слизового шару зменшується, сплощуються шлункові ямки, зменшуються секреторні клітини в залозах. Змінюється взаємовідношення артеріальної та венозної сітки, відбувається розрив і запустіння анастомозів між артеріальними судинами, багато з них стають звивистими, зменшується кількість капілярів на одиницю площі. Розвивається гіпоксія органа. Зміни в слизовій оболонці шлунка, порушення нейрогуморальної функції призводять до зниження секреторної діяльності шлунка.

У віці З0—40 років знижується об'єм шлункового соку і дебіт вільної соляної кислоти за 1 год. (мал. 46, 47).

Базальна секреція кислоти змінюється в процесі старіння організму (мал. 48). її показники в 20—З0 років у два рази більші за базальну сек­рецію в 40—50 років.

Унаслідок старіння організму знижується вміст кислого компоненту (соляна кислота і пепсиноген) в об'ємі шлункового соку (мал. 49), лужний компонент практично не змінюється.

З віком збільшується довжина кишок, частіше окремих частин товстої кишки. У стінці відбуваються атрофічні зміни, що призводять до порушен­ня мембранного травлення, всмоктування вуглеводів, білків, жирів. Змінюється мікрофлора кишок: активізується гнилісна мікрофлора, зни­жується молочнокисла.

Зі зниженням секреції травного тракту збільшується кількість про­дуктів неповного гідролізу, а вони є середовищем для розмноження мікробів.

Секрети слини, шлунка, печінки, підшлункової залози мають бактери­цидні властивості.

З віком збільшується кількість мікробів (табл. 17) у тонкій кишці, що гальмує гідроліз і всмоктування. Збільшенню кількості мікробів сприяє послаблення моторики і перистальтики.

Зменшується маса печінки, знижується функція гепатоцитіз, що при­зводить до порушення білкового, жирового, вуглеводного обміну, знижен­ня антитоксичної функції.

Maл. 46. Об'єм шлункового соку

Мал. 47. Дебіт вільної соляної кислоти

Збільшується в об'ємі жовчний міхур і знижується його тонус, збільшується передньо-задній розмір і довжина міхура. Рухова активність його послаблю­ється. В умовах збільшення виділення холестерину формуються камені.

Мал. 48. Компоненти шлункового соку після максимальної

стимуляції гістаміном:

Мал. 49. Вміст пепсиногену (на 1 г тканини) у слизовій оболонці

ТАБЛИЦЯ 17. Середня кількість мікробів в 1 мл вмісту